С. С. ФОДОР, П. І. ГОЛІНКА

Серед цікавих знахідок нових видів рослин у флорі Закарпаття особливе місце належить дикому європейському винограду. Хоча Закарпаття — стародавній виноградарський район, до цього часу не було спроб знайти тут диких родичів винограду. Мабуть через те, що широкого поширення як підщепний матеріал тут набули дикі лози американського походження, які часто можна зустріти в природі здичавілими. Зустрічаються вони лише там, де колись були виноградники або в заростях кущів безпосередньо біля маточних плантацій. Знайдений дикий виноград нічого спільного не має з видами американського винограду. Він належить до зовсім іншого виду — Vitis silvestris Gmel., — що вперше описаний в 1806 р. К. Гмеліном.

Єдиної думки немає щодо сучасного систематичного положення Vitis silvestris і його походження. Одні вчені вважають, що існують два види дикого винограду: V. silvestris і V. vinifera L., інші виділяють V. silvestris лише як підвид V. vinifera. Ратай, Кернер вказують на туземність V. silvestris для Східної Європи, тоді як В.В. Зотов вважає його здичавілим V. vinifera. Але А. М. Негруль зазначає, що дикий виноград V. silvestris є найдавнішою формою в Європі. Палеонтологічні дані свідчать про існування його тут з третинного періоду, міоцену і верхнього пліоцену, і, очевидно, у далекому минулому дикий виноград був тою формою, від якої походить культурний виноград V. vinifera.

Деякі вчені (Кернер) вважають, що лише сорти з чорними ягодами походять від V. silvestris, а сорти з білими — з Передньої Азії і, можливо, від іншого виду Vitis. Останнє і пояснює, чому V. silvestris є порівняно однорідною групою, в той час як культурний виноград, що об’єднується під назвою V. vinifera, — дуже поліморфний вид.

Vitis silvestris — це ліана, яка росте у лісах, частіше на узліссях, обвиваючи своїми довгими стеблами кущі й стовбури дерев і піднімаючись до верхівок найвищих з них. Ареал цього виду включає в себе басейни Середземного, Чорного та Каспійського морів. У Європі дикий виноград утворює суцільний ареал, північна межа якого проходить від Рейну через Карпати і далі на схід по лінії Запоріжжя — Кубань — Терек — до Копет-Дага.

Перший детальний опис знайденого у нижній течії Дніпра і Дністра дикого винограду дає І. К. Пачоський у 1912 р. Пізніше Г. А. Боровиков і В. В. Зотов (1936) продовжують вивчення V. silvestris у долині Дніпра і встановлюють поширення його від о. Хортиці і до гирла ріки. Є. В. Вульф (1939) указує на зростання дикого винограду на південних і північних схилах Кримських гір, деякі описують його в Апеннінах, на Буковині і в Марамороші та Угорщині. Вивчення біології і екології V. silvestris, проведене в різних районах Європи, свідчить про велику однорідність цього виду. Але є і деякі відмінності серед окремих груп.

Так, Г. А. Боровиков і В. В. Зотов серед дніпровського дикого винограду виділяють три різновидності, а Е. В. Вульф знаходить деякі відмінності між кримським і дніпровським виноградом. Все це свідчить про незначну мінливість форм V. silvestris. Дикий виноград найчастіше зустрічається у долинах річок на алювіальних відкладах, піщаних кручах, вапняково-кам’янистих схилах, прирічкових терасах з кам’янистим або піщаним грунтом. Але він уникає лесових і глинистих грунтів. У передгір’ях поширений до висоти не більше 500 м над рівнем моря і росте на кам’яних осипах, між валунами на скелястих кручах, густо обвиваючи шипшину, осику, терен, ліщину, глід та інші кущі.

Vitis silvestris Gmel. — рослина дводомна, а у V. vinifera L. квітки двостатеві або функціонально жіночі.

За морфологічними ознаками дикий виноград чітко відрізняється від інших видів, особливо американських диких лоз. Його пагони порівняно тонкі, світло-сірі або буруваті, тонко борозенчасті, міжвузля злегка зігнуті. Залежно від плодоношення будова пагонів різна: плодові коротші від безплідних. Різняться вони також за кількістю і формою листків. Листки V. silvestris цілісні, три- і п’ятилопатеві. Значна розсіченість листків спостерігається на чоловічих кущах, а також на жирових пагонах і пасинках. Вирізки на листках переважно середні і глибокі, завжди відкриті, :з заокругленим, рідко загостреним дном. Причому верхні вирізки більш виражені, а нижні ледве намічені. Черешкова виїмка завжди широко відкрита, а нерідко й зовсім зникає, з плоским або округлим дном і без шпорцевидних зубців. Верхня лопать короткої і широкої трикутної форми, слабо розвинута і мало чим відрізняється від бокових. Край листка велико-нерівномірно-гострозубчастий. Листи круглі, впоперек овальні або нирковидні з плоскою, негофрованою, трохи випуклою поверхнею і підігнутими вниз краями. Опушення листків різноманітне й змінюється протягом вегетації: навесні воно добре помітне, біло-пухнасте, особливо верхівкових листків, а далі зменшується, майже зникаючи зовсім з верхнього боку і лишаючись на нижньому у вигляді легкого павутиння, що потім змінюється рідкими щетинистими волосками.

Квітки чоловічі й жіночі, маленькі, зібрані в гіллясті волоті. Грона до 15 см завдовжки, дуже розріджені, розгалужені, з трав’янистими ніжками. Ягоди невеликі, 6—10 мм в діаметрі, в основному круглі. Колір ягід майже чорний з ледве помітним пурпурним відтінком. Зверху ягода вкрита сизувато-синюватим нальотом. Шкірка щільна, але не дуже товста. М’якуш досить соковитий, тонкий, сік безбарвний або лише злегка забарвлений. Смак кислий і в’яжучий.

Насіння світло-сірого кольору, дрібне, видовжене або з коротким носиком. Халаза розміщена у верхній частині насінини, майже кругла або овальна, плоска або помітно ввігнута. Борозенки по боках шва вузькі, наверху ледве розширені і загнуті назовні. Форма і величина насінин значною мірою залежить від кількості їх в ягоді.

Знайдений на Закарпатті дикий виноград за своїми морфологічними ознаками в основному подібний до дніпровського і кримського. Але проведені попередні спостереження показали, що окремі кущі відрізняються більшою компактністю грона. Крім того, виявлено один старий кущ надзвичайної сили росту, з гронами і ягодами удвічі більшими, ніж на більшості кущів. Це дає підставу виділити його як гібридну форму і свідчить про певну мінливість даного виду в наших умовах, яка може бути використана в практиці.

На Закарпатті поки що V. silvestris знайдено в значній кількості лише на південно-східному схилі Чорної гори, де він росте на кам’янистих осипах, між валунами, обплітаючи кущі ліщини, терну, глоду та ін. Переважно поширений тут по лінії підніжжя корінного берега р. Тиси, тобто на межі між притерасною заплавою і першою терасою ріки.

Поодинокі лози дикого винограду виявлено в околицях м. Ужгорода, у Концівському лісі (на межі між заплавами рік Ужа і Латориці), а також у районі сіл Великих Лаз і Циганівців Ужгородського району, тобто в передгір’ях. За свідченням старожилів, на початку століття у цій місцевості було багато дикого винограду.

Дикий виноград взагалі характерний для низинної частини і частково передгір’я Закарпаття. Межі поширення V. silvestris повинні ще уточнюватись.

Отже, закликаємо всіх любителів природи охороняти місця природного зростання дикого винограду. З цією метою доцільно заборонити рубки лісу в місцях його зростання, корчування кущів, відкривання кар’єрів, розкопування грунту тощо. Дикий виноград потрібно зберегти як цікавий об’єкт флори Закарпаття, що може мати і певне народногосподарське значення.

ЛІТЕРАТУРА

Боровиков Г. А., Зотов В. В. Дикий виноград України. — Збірник статей по виноградарству і технічній переробці винограду. К.—X., вил. 13, 1936;

Вульф Е. В. О диком винограде Vitis silvestris Gmel. в Крыму. — «Советская ботаника», 1939, № 2;

Негруль А. М. Семейство Vitaceae Lindley. Ампелография СССР. М., 1946.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.