Р.Й.Гріщенко, Н.В. Колюбакіна

Відкриті водойми використовуються для водопостачання, спортивних, оздоровчих та господарських цілей. У той же час до них скидаються стічні води господарсько-побутового і промислового характеру. Крім того, водойми забруднюються при пранні білизни, митті різноманітних побутових речей, а також поверхневими грунтовими стоками, значними в період злив та розтавання снігу. У випадках забруднення водойм виділеннями хворих і бактеріоносіїв вони перетворюються з позитивних у негативні природні фактори: через воду передається значна кількість інфекційних захворювань, в першу чергу кишкової групи. В літературі описані спалахи черевного тифу, дизентерії, епідемічного гепатиту та інших хвороб, викликані використанням для питно-господарчих потреб води відкритих водойм, забруднених нечистотами.

У зв’язку з бурхливим розвитком міст, а також і сіл постійно збільшується рівень забруднення рік, на яких вони розташовані. Так, у ріки Закарпаття скидається щороку 10,4 млн. м³ господарсько-побутових стічних вод, більша частина яких не очищається. Особливо забруднюються ріки Уж, Латориця, Тиса.

Крім того, у більшості сільських населених пунктів, розташованих на берегах річок і гірських потоків, у період повеней, літніх та осінніх зливових дощів нечистоти змиваються з забруднених дворів та мілких вигребів вбиралень у ріки, заражаючи їх води патогенними збудниками.

Дослідження колі-титру і мікробного числа річкової води свідчать, що в межах міст і сіл та поблизу населених пунктів вода більш забруднена мікрофлорою, ніж далеко від них.

Так, колі-титр води більшості річок Закарпаття на ділянках, розташованих вище населених пунктів, становить у середньому 1,0-10,0 мл залежно від погодних умов, у той час як поблизу скидів стічних вод у населених пунктах, особливо містах, колі-титр значно зменшується і становить 0,001—0,000001 мл. Бактеріальне забруднення поширюється на великі відстані по течії ріки, інколи на 10—20 і більше кілометрів, особливо в межинний період, коли розбавлення стічних вод погіршується. Дослідженнями встановлено наявність бактеріального забруднення водойм там, де фізичні і хімічні показники властивостей та складу води в результаті самоочищення вже прийшли до норми.

Епідеміологічний аналіз свідчить, що в ряді населених пунктів високий, а нерідко і середній рівень захворювання кишковими інфекціями зумовлений вживанням забрудненої води рік і гірських потоків для питно-господарчих потреб.

З метою підтвердження епідеміологічних висновків ми дослідили бактеріологічні показники якості води у сільських населених пунктах з підвищеним рівнем захворюваності кишковими інфекціями. Крім непрямих показників можливого забруднення води патогенними мікробами (визначення хімічних показників, колі-титру, мікробного числа), користувались також прямими і сигнальними методами виявлення патогенних збудників у воді. Для цього паралельно з бактеріологічним методом використовували реакцію наростання титру фага, як високочутливий і специфічний метод, що дозволяє виявити черевнотифозні мікроби у воді в присутності сторонньої мікрофлори. Для забору проб води використовувались спеціально розроблені методи концентрації патогенних мікроорганізмів. Результати цих досліджень проаналізовано і узагальнено.

Позитивна реакція наростання титру фага при дослідженні річкової води спостерігалась в 8,2% випадків, причому в 4,1% вона була різко позитивною. В 32,2% проб води виявлено вільний фаг, у деяких з них у високих титрах, що також є доказом наявності збудників черевного тифу у воді. В трьох випадках виділено збудників черевнотифозної інфекції. Частіше збудники виявлялись взимку в період відлиг і дощів, коли ріки інтенсивно забруднювались, а низька температура уповільнювала хід процесу самоочищення.

Через те, що проби води брались у різних місцях вище і нижче населених пунктів по течії, у нас була можливість проаналізувати частоту виявлення черевнотифозних мікробів у різних пунктах забору і зробити висновки про роль населених пунктів у зараженні води рік. Черевнотифозні мікроби було виділено у двох випадках на рівні населеного пункту і в одному — нижче нього,

але жодного разу — вище населеного пункту. Реакція наростання титру фага також була негативною вище населених пунктів, у той час, як на рівні їх була позитивною — 5,4%, а нижче по течії — 19,5% досліджених проб. Про зараження рік нечистотами свідчить і наявність у воді вільного черевнотифозного бактеріофагу, кількість якого зростає в такій закономірності: вище по течії вільний фаг виявлено в 3,0%, на рівні населених пунктів — у 32,4%, а нижче — 53,6% досліджених проб.

Слід відмітити, що обидва населені пункти, де проводилось дослідження, не мали організованого викиду стічних вод. Забруднення річок поблизу цих сіл зумовлено порушенням санітарних правил щодо будівництва і утримання індивідуальних вбиралень, нечистоти з яких без перешкод стікали в ріки. Порушення санітарних правил охорони відкритих водойм і користування забрудненою водою з них для питних потреб зумовили високий рівень захворюваності на черевний тиф в одному населеному пункті й призвели до спалаху його в іншому.

Крім черевнотифозних мікробів, з річкової води у місцях викидів стічних вод і нижче неодноразово висівались збудники дизентерії Зонне і Флекснера, салмонели типу enteritidis, typhi suis, anatum та інші. Наявність їх у воді свідчить про забруднення річок не тільки людськими нечистотами, а й тваринними. Хоч питання про роль води у перенесенні захворювань салмонельозами остаточно не вирішене, знаходження їх у воді свідчить про недостатню охорону річок від забруднення тваринами (випуск незнезаражених стічних вод з молокотоварних ферм, м’ясокомбінатів, забійних пунктів, забруднення берегів рік і т. п.).

Особливо насторожує те, що патогенні збудники (палички дизентерії, салмонельозні мікроби) неодноразово було виявлено у місцях водозабірних споруд для міст Ужгорода і Мукачева, а також у місцях масового відпочинку трудящих цих міст (на Ужі в районах Невицького і парку імені 300-річчя возз’єднання України з Росією, на Латориці в Мукачеві). Таким чином, боротьба за чистоту відкритих водойм — це не тільки одна з ділянок роботи по охороні природних багатств області, але й важлива справа у зниженні інфекційної захворюваності та забезпеченні здоров’я людей.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.