Серед пишних парків, створених руками кріпаків і коштом можновладних феодалів, особливу увагу привертає в Криму невеликий садок, посаджений А. П. Чеховим. Мабуть, там він сказав слова, які тепер стали крилатими: «Якби кожна людина на клаптику землі своєї зробила би все, що вона може, яка чудова була б земля наша!»[1]. Свій сад А. П. Чехов почав створювати в 1898 році. Тоді на сухому схилі с. Аутки, на околиці Ялти, був пустир і яри. Багато праці вклав письменник, тоді вже безнадійно хвора людина, в цю землю. Цікаво, що у доборі рослин для свого саду А. П. Чехов виявляв глибокі ботанічні знання. Він вів зошит, де ретельно записував латинські назви видів і сортів, їх походження і основні біологічні властивості. Висаджуючи екзотичні рослини, він намагався показати не лише їх декоративність, а своєрідну індивідуальність, пов’язану з історичними подіями чи легендами. Навіть у рослинництві проявилась спостережливість письменника. Розповідаючи про кедри, він згадував історію храмів царя Соломона, побудованих з їх деревини. Розповідь про магнолію починав .з легенди про дивовижні квітки цього дерева. Тепер у саду височать могутні гледичії, кедри, верби, робінії. Є тут фотінія, пальма, магнолія, бузок індійський і десятки інших інтродукованих видів.

Поруч з декоративними екзотами А. П. Чехов вирощував і плодові: смоковницю, сливу, грушу, персик, абрикос, яблуню. Він виписував насіння і саджанці, користуючись садівничими каталогами, а друзям казав, що тільки завдяки садові почуває себе добре. Він дуже любив троянди і кращі місця в саду відводив для них. Цей невеличкий сад, створений руками великого знавця людських душ, служить нам прикладом справжньої любові до природи.