Цей парк знаходиться неподалік від Ленінграда. Його було споруджено у XVIII ст. на місці змішаного лісу за проектами Ч. Камерона, О. М. Вороніхіна, К. І. Россі, В. Ф. Бренна, Д. Кваренгі та ін. Павловський парк вважається зразком російського ландшафтного паркобудівництва. У долині ріки Слов’янки було створено систему штучних водойм загальною площею 20 гектарів. Вони надають насадженням надзвичайної чарівності, підкреслюючи лінії рельєфу й контури зелених масивів уздовж берегів. Основний принцип у плануванні Павловського парку полягає у змінах відкритих і закритих ландшафтів: стави чергуються з густими масивами дерев, далі з’являються галявини, їх змінюють березові зрідження.

Найкращі пейзажі Павловського парку створені талановитими майстрами П. Гонзаго і С. Кувшинніковим. Такі пейзажі формувались поступово, протягом майже 20 років. Композиції їх вдало доповнені оригінальними спорудами й скульптурами, що було типовим для класичних парків. Серед них лабіринти, Хижка пустельника, храм Дружби, Музичний павільйон, статуї «Мир», «Правосуддя» тощо. Багато у цьому парку старих алей з місцевих і інтродукованих дерев. Рідкісні види і форми екзотичних рослин вирощувались на спеціально відведеній для цього площі, у так званому Голландському садку. Там же створювались дивовижні фігури стрижкою рослин.

Центральна частина парку біля палацу спланована з елементами геометричного стилю. Одним з найбільш вдалих в архітектурному плані вважають район Білої берези, який займає майже 250 гектарів. Від центральної круглої площадки, обсадженої березами, розходяться променями стежки. З них відкривається мальовнича панорама природних ландшафтів, де ліс змінюється галявинами, групами окремих дерев, рідинами. Видатний радянський державний діяч А. В. Луначарський писав, що принадність Павловського парку не можна передати словами.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.