Прекрасні слова видатного французького письменника-гуманіста Віктора Гюго: «Людина працює, влаштовуючи свій дім, а її дім — земля», які можна поставити епіграфом до будь-якої книги на природоохоронну тематику, влучно розкривають покликання людини.

Інтенсивно розбудовуються міста й промислові центри. Вже тепер промислові відходи помітно впливають на склад повітря, води, ґрунту — і все це негативно відбивається на здоров’ї людини. Жодні обмеження, жодні очисні споруди не зможуть захистити навколишнє середовище, якщо поруч з ними не діятиме природний фільтр — зелені насадження захисних смуг, парків і скверів. Вчені підрахували, що кожного дня гектар таких насаджень споживає 220—280 кілограмів вуглекислого газу і одночасно виділяє 180—220 кілограмів кисню. Рослини зволожують повітря, випаровуючи воду. Влітку під наметом дерев температура на 7—8 °С нижча, ніж на відкритих місцях.

Санітарна роль зелених насаджень враховується при сучасному плануванні промислової та захисної зони міста. Адже гектар шпилькових насаджень за рік осаджує до 40, а листяних — до 100 тонн шкідливих пилоподібних речовин з повітря. Ось чому на XXVI з’їзді КПРС поставлено завдання не лише поліпшити житлові умови трудящих, але й підвищити благоустрій та озеленення міст і населених пунктів, поліпшити роботу парків, охорону й пропаганду пам’яток природи. Щодо озеленення міста, то Радянський Союз може служити прикладом для всіх країн світу. На кожного громадянина нашої країни припадає по 17 квадратних метрів (у Москві — навіть до 20) зелених насаджень! Порівняйте: в Нью-Йорку — лише 8,6, а в Парижі — 6 квадратних метрів на городянина.

Парки — це один з проявів культурного рівня людей, їх екологічного виховання. В нашій країні приділяється увага не лише будівництву нових, а й збереженню старих парків з особливостями їх планування та архітектури. У цих парках історія становлення культурних цінностей нашого народу переплітається з важливими подіями політичного й громадського життя. Вони служать не тільки екологічними резерватами міст, але й важливою дослідницькою базою. У старих парках зосереджено чимало цінних екзотичних рослин, які мають унікальне наукове значення. Найбільш визначні з таких парків оголошено пам’ятками садово-паркового мистецтва.

Обов’язок кожного громадянина — зберегти й примножити зелене вбрання наших міст, зробити парки природними музеями краси, джерелами здоров’я, скарбницею екзотичних рослин.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.

Tags: Фодор_С.С.