До змісту

До середземноморського елемента належать види рослин, що розселюються в межах сучасного Середземноморського узбережжя. Отже, ми розуміємо цей елемент, як О. А. Гроссгейм, який відносить рослини з таким поширенням до ксерофільного типу ареалу середземноморського класу (Гроссгейм, 1936). Треба обмовитися, що виділення такого сучасного географічного елемента, на наш погляд, може бути лише умовним. По-перше, територія сучасного Середземномор’я охоплює надто різноманітні типи рослинності, що підкреслює в своїй роботі і О. А. Гроссгейм. По-друге, за уявленням Гроссгейма до складу цієї групи входять не лише «суворі» середземноморці, а й так звані субсередземноморці — рослини з ширшими екологічними амплітудами, що дають «обширні і іноді дуже далекі іррадіації… за межі Середземноморської області» (Гроссгейм, 1936). По морським узбережжям вони далеко розселюються на північ. Як на один з таких важливих шляхів автор вказує на розселення вздовж Атлантичного океану; цим шляхом середземноморські види доходять до Північної Франції, Англії, Данії і Південної Швеції. На схід такі види розселюються по Чорноморському узбережжю, по берегах Каспійського моря, проникаючи навіть в Центральну Азію. Значна кількість таких видів зустрічається в країнах Передньої Азії, навіть в Ірані. Отже, середземноморський «клас» Гроссгейма значно виходить за межі Середземномор’я у вузькому розумінні. В нашій роботі ми приймаємо саме таке уявлення про середземноморські рослини, хоч воно до певної міри і суперечить нашому розумінню географічного елемента.

Говорячи про середземноморський елемент, О. А. Гроссгейм зовсім не приділяє уваги рослинам середземноморської частини Північної Африки, флора якої тісно пов’язана з європейським Середземномор’ям.

До середземноморського елемента в Українських Карпатах належить лише сім видів (0,8%), що розподіляються між трьома типами ареалу (табл. 12). Європейський тип ареалу охоплює три види, розподілені по двом групам поширення. До першої, європейсько-середземноморської групи в Українських Карпатах належать два види: Placodium albomarginatum і Blastenia arenaria. Обидва ці лишайники переважно рівнинні, в поширенні своєму пов’язані з вапняковим субстратом, хоч подекуди зустрічаються і на силікатних гірських породах. Для них характерне далеке розселення за межі сучасного Середземномор’я. Так, Placodium albo marginatum наводиться з Англії, Фенноскандії і Естонії (Норрлін, 1876; Цальбрукнер, 1928; Резенен, 1931, 1939); в Українських Карпатах виявлений в Закарпатському передгір’ї, на висоті 250 м, на андезитах (Сатала, 1916). Blastenia arenaria знайдена на півночі в Англії, Нідерландах і Бельгії (Цальбрукнер, 1931); в Українських Карпатах виявлена в Закарпатті на висоті 150 м, на вулканічних породах (Сервіт і Надворнік, 1932). Порівняно з попереднім видом — більш суворий кальцефіл з ухилом до нітрофільності.

Таблиця 12 Лишайники середземноморського елемента

До європейсько-кавказько-середземноморськоїгрупи належить лише один вид — Usnea pendulina, який широко розселяється в Середземноморській області від Канарських о-вів до Кавказу, оселяючись переважно на хвойних, невисоко над рівнем моря (Канарські о-ви, Корсіка, Франція, Швейцарія, Австрія, Італія, Чехословаччина, Угорщина, Югославія, Болгарія, о. Кефалінія, Мала Азія, Кавказ) (Мотика, 1936—1938). Цей середземноморський вид має монтанний характер; поширення його і екологічні особливості мають зовсім інший характер, ніж у двох видів попередньої групи. Для Українських Карпат наводиться самим автором виду для Закарпаття (Чорногора, г. Говерла) (Мотика, 1936—1938).

До євразіатського типу ареалу в Українських Карпатах належать два види, об’єднані в одну європейсько-західноазіатсько-середземноморську групу поширення. Endopyrenium trachyticum, лишайник, що росте на силікатних гірських породах, зрошуваних водою, відомий на Апеннінському пів-ві, на Корсіці, в Нижній Австрії, Чехословаччині і Угорщині, в Західній Азії; в СРСР зустрічається у Воронезькій області, на Кавказі і в УРСР, де по силікатних відслоненнях, рідше по вапнякових гірських породах, заходить в Полісся та Лісостеп (Цальбрукнер, 1922; Цшаке, 1934; Вернер, 1942; Окснер, 1956). Переважно рівнинний лишайник Endopyrenium trachyticum на досліджуваній нами території зустрічався в Закарпатті, на висоті 140—180 м (Сервіт і Надворнік, 1932). До цієї ж групи ми умовно віднесли Aspicilia reticulata, що теж росте на силікатному субстраті; дані про його розселення надто обмежені (Цальбрукнер, 1928; Мігула, 1929), але рослина безперечно тяжіє до Середземномор’я, зустрічаючись на півдні Європи і в Західній Азії; на Україні виявлений в Карпатах, саме в Закарпатті на андезитах (Виноградове, Чорногора, 310 м н. р. м.) (Сервіт і Надворнік, 1936).

Останній тип ареалу, єврафриканський, теж налічує у нас два види. Один з них — кальцефільний лишайник Caloplaca lactea — за своїм поширенням належить до південноєвропейсько-північноафриканської групи поширення. На північ по вапнякових гірських породах заходить до Англії; зустрічається також на вапняковому субстраті в Естонській РСР (Резенен, 1931). Взагалі ж рослина досить суворо приурочена до Середземномор’я, даючи незначні іррадіації по вапнякам на північ (Австрія, ФРН, Швейцарія, Тіроль) (Ліндау, 1913; Резенен, 1931; Цальбрукнер, 1931); в Українських Карпатах виявлена в Закарпатті та на Буковині, в передгір’ях (Сервіт і Надворнік, 1932; Макаревич, 1956а).

Монотипною в Українських Карпатах є також европейсько-північноафриканська група поширення, до якої належить Acarospora umbilicata — нітрофільний вид, значно поширений в Центральній і Південній Європі, знайдений також в Англії і Норвегії (по одному місцезнаходженню); в Європі росте в основному на рівнині, зустрічаючись ще в Чехословаччині, ФРН, Франції, Австрії і Італії; в Ефіопії і на Канарських о-вах піднімається до 2000—3000 м н. р. м. Знайдений також в Алжірі, Марокко і Греції (Магнуссон, 1936); в Українських Карпатах відомий з Закарпатської області (Магнуссон, 1936).

При розгляді середземноморського елемента ми не зупиняємося на цілому ряді лишайників, які тісно пов’язані з Середземномор’ям, переважно древнім, генетично. На них ми звертаємо увагу при розгляді відповідних географічних елементів, до яких належить за своїм сучасним поширенням той чи інший лишайник середземноморського походження. Середземноморський центр поширення безперечно відіграв велику роль у формуванні степових, а подекуди і монтанних компонентів ліхенофлори Євразії. Звідси і середземноморські зв’язки у сучасних ксеромеридіональних, а почасти і гірських (монтанних) видів.

Джерело: Макаревич М.Ф. Аналіз ліхенофлори Українських Карпат. Видавництво АН УРСР, Київ, 1963,