До змісту

До цього елемента належать види рослин, які, з одного боку, зустрічаються в Арктиці, не заходячи у високі широти, а з другого — пов’язані в своєму розселенні з горами Голарктики, переважно з хвойним гірським поясом. В рівнинних умовах ростуть рідше, ніж представники наступного, гіпоарктомонтанного елемента; отже, ареали видів арктомонтанного елемента виявляють риси перехідного характеру між арктоальпійським і гіпоарктомонтанним елементами.

Арктомонтанний елемент в Українських Карпатах виявлений трьома видами (0,3%), розподіленими між двома типами ареалу.

Євразіатський тип ареалу представлений одним видом, саме скельною Verrucaria cataleptoides, що росте на вологих вапнякових відслоненнях, іноді й на силікатних скелях, і входить як єдиний представник в Українських Карпатах до арктоєвропейсько-гірноєвразіатської групи поширення. В Арктиці цей лишайник знайдений на о. Ведмежому (Цшаке, 1934; Вернер, 1941; Окснер, 1956); в гірських умовах помірних широт Європи розсіяно поширений на Скандінавському пів-ві, Британських о-вах, в Піренеях, Альпах, в Німецькому середньогір’ї, в Карпатах і Криму, подекуди у високогірних місцевиростаннях, але частіше в гірських лісових поясах; в горах зустрічається також і в Китаї (Цшаке, 1934; Вернер, 1941; Окснер, 1956); в Українських Карпатах росте здебільшого на вапнякових відслоненнях, переважно в лісових поясах (Сатала, 1922; Сервіт і Надворнік, 1936; Окснер, 1956; Макаревич, 1956а) (рис. 3).

Останні два види належать до голарктичного типу ареалу, циркумполярно-гірноголарктичної групи поширення. Перший з них, Lopadium pezizoideum, циркумполярно розселюється в Арктиці на мохах і рослинних рештках, рідше на землі і в заповнених грунтом тріщинах скель; в помірних широтах зустрічається у монтанних і високогірних умовах, частіше в більш низьких положеннях, переважно в хвойних лісах, нерідко на деревному субстраті (Окснер, 1939, 1940—1942); в рівнинних умовах відомий з Ленінградської області (Окснер, 1939); в Українських Карпатах зрідка зустрічається в ялинових лісах на гілочках ялини (Сульма, 1933; Макаревич, 1952). Маловивчений ареал Aspicilia laevata все ж свідчить про подібну тенденцію в розселенні.

Таблиця 4 Лишайники арктомонтанного елемента

Джерело: Макаревич М.Ф. Аналіз ліхенофлори Українських Карпат. Видавництво АН УРСР, Київ, 1963,