До змісту

Гірська територія Українських Карпат розчленована густою сіткою річок. Основним показником, який характеризує їх водний режим, є середній річний стік. Як і інші природні явища в горах, він підпорядкований висотній поясності. За даними Л. Г. Воропай і М. О. Куниці (1966), модуль стоку в Українських Карпатах з висотою місцевості різко збільшується. Так, у передгір’ї в середньому за рік він становить 2,25, а в субальпійському поясі зростає до 55,4 л/сек/км². Такий просторовий розподіл стоку в горах обумовлений збільшенням кількості атмосферних опадів з висотою та одночасним зменшенням інтенсивності випаровування.

Не менш важливе значення мають зміни кліматичних умов і, в першу чергу, різниця у зволоженні між південним та північним макросхилами Карпат. Як уже відмічалось, південний макросхил отримує більше атмосферних опадів, він сильніше зволожений, ніж північний, в зв’язку з чим витрачання вологи на стік, розвиток гідрографічної сітки і її водність тут теж вищі.

Висока зволоженість Карпат та значна пересіченість рельєфу обумовили розвиток густої гідрографічної сітки. Невеликих річок протяжністю 10 км в Українських Карпатах налічується близько 450, а загальна їх кількість досягає 6000 протяжністю 36000 км. В Карпатах найвища на Україні густота гідрографічної сітки: середня — від 0,5 до 0,7, а максимальна 1,0— 1,2 км/км² і більше.

Система річкових русел і потоків у межах Українських Карпат відзначається деякою специфікою. Так, гірські потоки утворюють сильно розгалужену у найрізноманітніших напрямках гідрографічну сітку, формування якої підпорядковане виключно конфігурації рельєфу.

Характерною ознакою гірських річок є нерівномірність похилу їх русел. У верхів’ях, як правило, вони мають велике падіння, і поступово вниз по течії похил русла зменшується, набуваючи в передгір’ях характеру рівнинних річок. У такій же послідовності змінюється конфігурація річкових долин. У верхів’ях річок і там, де вони перерізають гірські хребти, долини їх вузькі і глибокі із стрімко спадаючими схилами, а в міжгір’ях їх прируслові тераси розширюються, але ширина русел невелика.

Долини річок і русла часто захаращуються камінням і скельним матеріалом. Нерідко виходи твердих корінних порід по руслу утворюють пороги і водоспади. Рівень води в гірських річках протягом року дуже нерівномірний. Чергування мінімальних рівнів з максимальними, паводковими, буває досить часто, що обумовлює розширення річкових долин, особливо у нижній їх течії. Як правило, вони захаращуються кам’янистим матеріалом у вигляді гальки. Такі річкові долини заповнюються водою лише під час значних паводків, а у межень головне русло розчленовується. У таких місцях з метою раціонального використання площі необхідне регулювання річкових русел.

Джерело: Чубатий О.В. Захисна роль карпатських лісів. Вид. “Карпати”, Ужгород, 1968