Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

7 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВОД

7.4 Інструменти економічного контролю

7.4.1. Окупність використання водних ресурсів.

Концепція „безоплатності” природних ресурсів, яка панувала до початку 80-х років, супроводжувалась їх нераціональним використанням, що, в підсумку призвело до забруднення і дефіциту. Постійний розвиток економіки України вимагає залучення все більшої кількості природних ресурсів, зокрема води, отже, постає потреба в застосуванні економічної оцінки зазначеного ресурсу. Положення ВРД наголошують на принципі окупності використання вод.

Збереження і раціональне використання води в першу чергу передбачає вдосконалення системи оплати за її використання.

Забезпечення питних потреб населення та використання вод підприємствами у господарській діяльності відносять до спеціального водокористування. Воно здійснюється на підставі дозволів, які видаються державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання вод загальнодержавного значення або ВР АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за умови погодження з цими ж державними органами у разі використання вод місцевого значення. Дозволи видаються на строк до 3-х (короткострокове) і 25-ти (довгострокове користування) років з визначенням лімітів водокористування.

Порядок справляння плати за надання послуг встановлюється законодавством, розрахунок тарифів проводиться на підставі галузевих нормативів витрат. Отримані за водокористування кошти мають повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об’єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

З метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів справляються збори за спеціальне водокористування, що включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, які встановлюються Податковим кодексом України[1]. Зібрані кошти надходять до місцевого та державного бюджетів. а їх розміри визначаються на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води. Нормативи зборів встановлено Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування»[2].

З 2011 р. в умовах дії нового Податкового кодексу України стягування збору дещо змінилося. Так, платниками збору за спеціальне використання води визначені наступні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Населення та бюджетні установи не є платниками збору за спеціальне використання у обсягах фактично використаної води. При використанні зазначеними категоріями водокористувачів води для отримання доходу, збір сплачується на загальних підставах.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води, збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної понад встановлений ліміт води, ставок збору та коефіцієнтів.

---

[1] Податковий Кодекс України, N 2755-VI від 2 грудня 2010 року// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112; Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 23, ст.160; Водний Кодекс України № 213/95-ВР, від 06.06.1995 (остання редакція від 01.01.2008) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 24, ст.189.

[2] Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування» № 836 від 18.05.1999 (з останніми змінами від 14.07.2005), Лист ДПІ України N12/7/15-0817від 04.01.2011 р..

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”