Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

11 КОМПЕТЕНТНИЙ ОРГАН УПРАВЛІННЯ РІЧКОВИМ БАСЕЙНОМ ТИСИ

До підписання та ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом діє Порядок денний асоціації Україна – ЄС, який передбачає, що Сторони співпрацюють щодо підготовки до імплементації актів acquis communautaire ЄС, зазначених у відповідних додатках до Угоди, у тому числі ВРД.

Наразі положення Порядку денного впроваджуються відповідно до таких спільних керівних принципів:

• Дотримання загальної мети досягнення політичної асоціації та більшої економічної інтеграції України з ЄС – визнання того, що всі заходи, вжиті в рамках Порядку денного асоціації, повинні реалізовуватись відповідно до цієї загальної мети;
• Дотримання особливої мети „сприяння та підготовка до імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС” – пріоритети, погоджені в Порядку денному асоціації, доповнюватимуть зобов’язання України та ЄС виконувати у повному обсязі положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, як тільки Угода набере чинності, Україна та ЄС здійснять масштабний перегляд відповідних частин Порядку денного асоціації;
• Дотримання принципів прозорості, відповідальності та всеохоплюваності;
• Спільна власність та спільна відповідальність – визнання того, що Порядок денний асоціації передбачає залучення обох сторін до імплементації положень Порядку денного асоціації;
• Досягнення суттєвих результатів шляхом прогресивної імплементації практичних заходів – визнання того, що Порядок денний асоціації спрямований на досягнення значних та конкретних результатів шляхом прогресивної імплементації низки конкретних та практичних заходів;
• Стійкість та достатність інструментів – визнання важливості підтримки погоджених пріоритетів через належні та достатні політичні, технічні і фінансові інструменти. В рамках фінансової допомоги ЄС, яка надається Україні, ресурси можуть бути спрямовані на підтримку заходів, визначених у Порядку денному асоціації, у тому числі розвитку національних імплементаційних інструментів відповідно до багатосторонніх угод у сфері навколишнього природного середовища, підписаних та ратифікованих Україною та ЄС (Див. Додаток 18);
• Поетапна реалізація: визнання того, що пріоритети та заходи, погоджені в рамках Порядку денного асоціації, будуть імплементовані з різною швидкістю виконання з року в рік у поетапному порядку;
• Спільне оцінювання: визнання того, що імплементація Порядку денного асоціації буде предметом щорічного звітування, моніторингу та оцінювання, а також, що у цьому процесі Сторони ставитимуть за мету здійснення, наскільки це можливо, загального спільного оцінювання щорічного прогресу
• Факт, що Порядок денний асоціації визначає обмежену кількість пріоритетів, не повинен впливати на мету чи мандат існуючого діалогу в рамках Угоди про партнерство та співробітництво чи інші відповідні Угоди.

Відповідно до чинного законодавства України спеціально уповноважені органи, що здійснюють державне управління в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів – це центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та з питань водного господарства.

Така система управління має, в основному галузеву й адміністративно – територіальну (а не басейнову) спрямованість і недосконалий та незбалансований механізм водокористування, охорони вод і відтворення водних ресурсів. Спостерігається паралелізм і дублювання при здійсненні ряду функцій управління.

З метою удосконалення системи управління і механізмів регулювання використання і охорони водних ресурсів необхідно забезпечити перехід від роботи на рівні відомчих структур до басейнових органів управління з розробкою економічних, юридичних, інституціональних і соціальних основ їхньої роботи. В структурі цих органів управління повинні бути представники всіх зацікавлених сторін, у тому числі представники неурядових організацій.

Відповідно до ВРД басейновий принцип управління водними ресурсами – це підхід до управління водними ресурсами, за яким в якості одиниці управління, виступає територія річкового басейну. Ефективність басейнового управління полягає у створенні дієвого фінансового механізму, який би гарантував безпосередній зв’язок між платою за водокористування і фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах басейну, а також забезпечував виконання прозорих демократичних процедур обговорення та прийняття ключових рішень за участю всіх зацікавлених сторін, широкого інформування громадськості щодо басейнової водної політики.

На сьогодні в чинному українському законодавстві відсутнє офіційне тлумачення басейнового принципу управління водними ресурсами і не врегульоване питання щодо компетентного органу, відповідального за його впровадження. У Статті 13 Водного кодексу України (у редакції від 22.12.2011) задекларовано, що «Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом на основі державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів». Також у цій статті зазначено, що питання використання, охорони та відтворення водних ресурсів належать до компетенції спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з екології та природних ресурсів, з водного господарства, з геології та використання надр. Однак, положення про ці державні органи, затверджені відповідними указами Президента України, не містять функціональних обов’язків чи прав щодо впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами.

У цьому зв’язку певного оптимізму додає Стаття 112 Водного кодексу, у якій наголошується: «Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені водним законодавством України, то застосовуються норми міжнародного договору». Це означає, що з набуттям чинності Угодою про асоціацію Україна – ЄС акти acquis communautaire, зокрема Водна Ракова Директива, стають обов’язковими для виконання в Україні і процес впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами перейде з декларативної в практичну площину.

Наразі на відомчому рівні розроблений Проект Положення про басейновий принцип управління водними ресурсами, проте він потребує удосконалення і гармонізації з Водною Рамковою Директивою. Цей документ наведений у Додатку 17.

У лютому 2012 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект Закону про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра на період до 2020 року, який передбачає впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом та розробку у період 2012-2020 років планів управління річковими басейнами та водними ресурсами із щорічним фінансуванням в обсязі 1,5 млн. гривень.

Фактично на сьогоднішній день питаннями управління водними ресурсами басейну річки Тиси прямо чи опосередковано займаються такі компетентні органи:

Міністерство екології та природних ресурсів України

UA-03035 Київ,

вул. Урицького, 35

Веб-сайт: www.menr.gov.ua

Державне агентство водних ресурсів України

UA-01601 Київ,

вул. Червоноармійська, 8,

Веб-сайт: www.scwm.gov.ua

Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса

UA-88018

м. Ужгород,

Слов’янська набережна, 5

Веб-сайт: www.buvrtysa.gov.ua

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція