Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

9. ПРОТИПАВОДКОВИЙ ЗАХИСТ ТА КЛІМАТИЧНІ ЗМІНИ

9.1 Кліматичні зміни

Головним міжнародним документом в галузі дослідження зміни клімату та реагування на її можливі наслідки є Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, яка була підготовлена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН про охорону глобального клімату в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь людства. Визнанням світового значення проблеми антропогенної зміни клімату є той факт, що 155 країн, включаючи Україну, підписали Конвенцію в 1992 році. Україна ратифікувала Конвенцію 29 жовтня 1996 р., а 4 лютого 2004 р. – Кіотський протокол до неї, тим самим взявши на себе зобов’язання на міжнародному рівні виконувати всі її положення та вимоги. Головна мета Конвенції – розроблення стратегії захисту та збереження кліматичної системи планети, досягнення стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який би не справляв небезпечного антропогенного впливу на клімат.

Протягом 1998-2002 рр. в Україні виконувалась Кліматична програма України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 650. У рамках виконання цієї програми було отримано ряд важливих наукових результатів, що дозволили наблизитись до розкриття основних факторів, які обумовлюють зміну регіонально клімату в Україні, закласти підґрунтя щодо оцінки основних можливих наслідків регіональної зміни клімату на природні ресурси, розвиток окремих галузей економіки, стан довкілля. Однак, цілий ряд завдань програми не було виконано через відсутність фінансування в обсягах, що були передбачені. Зокрема не вдалося виявити важливі опосередковані ефекти впливу зміни клімату на соціально-економічну та екологічну ситуацію в Україні, дослідити динаміку повторюваності стихійних гідрометеорологічних явищ, а головне – розробити рекомендації щодо стратегії реагування на зміну клімату та адаптації до неї окремих галузей економіки: сільського господарства, транспорту, енергетики, водного господарства.

У 2010 році Національною академією наук України за участю Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС та НАН України (УкрНДГМІ) і Державної гідрометеорологічної служби МНС України була підготовлена концепція Державної цільової науково-технічної програми комплексних досліджень клімату Україна (фактично – нової Кліматичної програми). Головні завдання Програми були визначені наступним чином:

– провести наукові дослідження клімату Україна в минулі геологічні та історичні епохи;

– провести наукові дослідження сучасного клімату Україна з урахуванням впливу природних процесів і антропогенних факторів на формування та зміна клімату;

– розробити сценарні прогнози зміни регіонального клімату України;
– здійснити оцінку можливих соціально-економічних та екологічних наслідків кліматичних змін та розробити практичні рекомендації щодо адаптації до них.

Дослідження проблеми зміни клімату не знайшли детального відображення у Водній Рамковій Директиві ЄС в частині рекомендацій щодо розроблення планів управління річковими басейнами. Проте Європейською Комісією у 2007 та 2009 рр. було видано два документи: «Адаптація до зміни клімату у Європі – альтернативи для реагування ЄС» («Adapting to climate change in Europe – options for EU action», COM/2007/354) та «Адаптація до зміни клімату: у напрямку до реагування в рамках Європи» («Adapting to climate change: Towards a European framework for action», COM/2009/147). Зазначені документи визначають основні напрямки розроблення стратегії зменшення вразливості до кліматичних змін.

В Україні спеціальних робіт, спрямованих на дослідження регіональних кліматичних змін в басейні р. Тиса на фоні глобальної зміни клімату не проводилось. У 2011 р. Державним агентством екологічних інвестицій України був розроблений Національний план адаптації до зміни клімату на 2011-2013 роки. Зокрема в рамках блоку «1. Створення організаційних передумов і наукового підґрунтя для реалізації державної політики у сфері адаптації до зміни клімату» у документі визначено виконання наступних заходів:

– розроблення сценаріїв Зміни кліматичних умов в Україні на середньо- та довгострокову перспективу з використанням даних глобальних та регіональних моделей;

– проведення просторового аналізу тенденцій зміни частоти і інтенсивності екстремальних гідрометеорологічних явищ на території України внаслідок зміни клімату;

– проведення просторового аналізу змін водного режиму басейнів поверхневих водних об’єктів на території України внаслідок зміни клімату.

Національною академією наук України (Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут МНС України та НАН України) були розроблені попередні проекції регіонального клімату України з використанням моделей загальної циркуляції атмосфери та океанів та регіональних кліматичних моделей. Отримані результати свідчать про наступне:

– очікується підвищення приземної температури повітрі у всі сезони року, з найбільшими швидкостями зростання температур в зимовий сезон;

– підвищення річної температури повітря відбуватиметься за рахунок зменшення повторюваності низьких температур в зимовий сезон по всій території України;

– можлива зміна режиму випадання опадів за рахунок збільшення їх сум у зимово-весняний період та зменшення у літньо-осінній.

Дані стосовно впливу глобальної зміни клімату на динаміку кліматичних показників (температури повітря, кількості атмосферних опадів) та величини витрати води для басейну р. Тиса були отримані в рамках проекту CLAVIER (Climate Change and Variability: Impact on Central and Eastern Europe – Зміна та варіабельність клімату: вплив на Центральну та Східну Європу). Проект виконувався на протязі 2006-2009 рр. Модельні розрахунки були виконані з використанням регіональної моделі REMO на базі сценарію А1В на період 2021-2050 рр. у порівнянні з періодом 1961-1990 рр. і охоплювали в тому числі й українську ділянку басейну р. Тиса. Зокрема, було показано, що середня температура повітря зросте на 1,2 ºС, причому влітку таке зростання передбачається приблизно на 1 ºС, а взимку – на 1,4 ºС.

Результати модельних розрахунків зміни кількості атмосферних опадів в басейні р. Тиси представлені на рис. 9.1. Наведені результати свідчать, що найбільш суттєвого збільшення кількості атмосферних опадів у верхній частині басейну слід очікувати у зимовий період. Весною і влітку прогнозується зменшення кількості опадів, причому у весняний період воно буде більш значним.

А

Б

В

Г

Рис. 9.1. Розраховані зміни кількості атмосферних опадів у басейні р. Тиса.

А – весна, Б – літо, В – осінь, Г – зима.

В рамках зазначеного проекту були також здійснені розрахунки впливу регіональних кліматичних змін та якісний стан водних ресурсів. Приклади таких розрахунків наведені на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Розраховані зміни середніх значень витрат води по сезонах року.

Представлені результати свідчать про очікуване збільшення величин витрат воли на річках української ділянки басейну р. Тиса більш ніж на 30 % у зимовий період і зниження на 2-6 % весною.

Проте слід мати на увазі, що оскільки українська ділянка басейну Тиси у зазначеному проекті знаходилась на межі області моделювання, наведені результати не можна вважати такими, що мають високу точність.

Беручи до уваги все вищезазначене, основними завданнями, які повинні бути вирішені для врахування впливу регіональних кліматичних змін при плануванні управління басейном р. Тиса є наступні:

– розроблення проекцій регіонального клімату басейну Тиси на період 2021-2050 рр. за різними сценаріями;

– оцінка стійкості основних кліматозалежних галузей господарства у басейні (водне, лісове, сільське господарство, енергетика, транспорт) до можливого негативного впливу регіональних кліматичних змін;

– встановлення впливу регіональних кліматичних змін на кількісний та якісний стан поверхневих та підземних вод, визначення мінливості їх характеристик;

– визначення основних ризиків та тисків, зумовлених зміною клімату;

– розроблення адаптаційних заходів (у першу чергу для водного сектору на транскордонному, національному та регіональному рівнях), спрямованих на оптимізацію управління водними ресурсами басейну в умовах зміни клімату.

Беручи до уваги той факт, що вирішення вищезазначених завдань потребує здійснення спеціальних досліджень, їх реалізація може вирішуватись протягом наступних циклів розроблення Національного плану управління басейном р. Тиса.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція