Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

7 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВОД

7.2 Характеристика сучасного водокористування у басейні р. Тиса

7.2.3. Водокористування у сільському господарстві

Як було зазначено вище, за обсягами відібраної води сільське господарство займає у області друге місце після комунального водозабезпечення, на його потреби у 2010 р. відібрано 14,11 млн. м³ води. Основна частка води – 60% – акумулюється меліоративною системою «Чорний Мочар».

Регулювання надлишкового поверхневого стоку.

Природно-кліматичні умови області сприяють перезволоженню території, для зменшення якого діє комплекс осушувальних систем: Берегівська, Латорицька, Сальвінська, Батарська, осушувальна система «Чорний Мочар». Забір води осушувальними системами проводиться мережею меліоративних каналів, які зменшують інтенсивність поверхневого стоку на водозборах, та акумулюють воду у водосховищах. Сучасний стан меліоративних каналів вкрай незадовільний, вже кілька років підряд практично не проводиться державне фінансування реконструкції та капітального ремонту міжгосподарської меліоративної мережі. Канали внутрішньогосподарської системи захаращені чагарником та замулені, регулюючі споруди (шлюзи-регулятори, трубопереїзди та ін.) стали непридатними для проведення регулювання водно-повітряного режиму меліорованих земель шляхом затримки і акумулювання води в меліоративних каналах.

Зрошення.

Протягом останніх 10 років площа угідь, які підлягають зрошенню, не перевищувала 15 га, на що витрачалося 0,11–0,145 млн. м³. Безповоротне використання становило 0,03 млн. м³. Запровадження сучасних технологій, а саме крапельного зрошення, (ТОВ «Завидівське», ФГ «Коник» та ін..) зменшило використання індивідуальними та фермерськими господарствами поверхневих вод (річок Іршава, Боржава, меліоративних каналів) та підземних вод для зрошення у Іршавському та Виноградівському районах.

Агропромисловий комплекс.

Провідною галуззю сільського господарства області є тваринництво. Сільськогосподарське водопостачання у 2010 р. становило 3,127 млн. м³, або 22% від усього водозабору. Починаючи з 90-х років ХХ ст. обсяг сільськогосподарського водокористування різко скоротився і протягом останніх 10-ти років коливався у межах 2,7–3,1 млн. м³. Це пов’язано із значним скороченням поголів’я худоби у фермерських та індивідуальних господарствах. Безповоротне водокористування у галузі досягає 80 %. Потреби сільськогосподарського водопостачання забезпечуються в більшості за рахунок підземних вод.

В області досить розвинуте рибництво, на потреби якого щорічно використовується до 10 млн. м³. Рибництво є вторинним водокористувачем води меліоративних систем і культивується у водосховищах систем «Чорний Мочар», «Сальва», (ПрАТ «Закарпатський рибокомбінат»), водосховищі «Бороняво» Хустського району та у форелевих ставках Свалявського та Перечинського районів Безповоротне водокористування у зазначеній галузі не перевищує 4%.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція