Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

5 МЕРЕЖА МОНІТОРИНГУ, ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАТУС/ ПОТЕНЦІАЛ ТА ХІМІЧНИЙ СТАТУС

5.2 Підземні води

5.2.1 Мережа моніторингу

Державний моніторинг за станом підземних вод здійснюється у відповідності до Водного кодексу України, Порядку здійснення державного моніторингу вод (Постанова Кабінету Міністрів України № 815 від 20.07.1996 р.), Положення про державну систему моніторингу довкілля (Постанова Кабінету Міністрів України № 391 від 30.03.1998 р.).

У відповідності до «Положення про державну систему моніторингу довкілля»[1] моніторинг підземних вод (гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей, у тому числі залишкової кількості пестицидів та агрохімікатів, оцінка ресурсів) здійснює Міністерство екології та природних ресурсів, зокрема на Державну службу геології та надр України покладено моніторинг (ресурси, використання, рівень та хімічний склад). У місцях проживання і відпочинку населення, у тому числі на територіях курортів моніторинг питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); мінеральних і термальних вод (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення) здійснює Міністерство охорони здоров’я.

Моніторинг підземних вод здійснюється двома суб’єктами: Санітарно-епідеміологічною службою та Державними геологічними підприємствами.

За даними статистичної звітності станом на 01.01.2011 року під наглядом санепідслужби Закарпатської області знаходиться 115 водопроводів, у т.ч.: 27 комунальних, 48 відомчих, 40 сільських водопроводів, та 4992 джерел децентралізованого водопостачання, з них 3804 колодязів, 576 каптажів, 612 артезіанських свердловин.

Щорічно на відповідність нормативам за санітарно-хімічними показниками (в тому числі вміст макро- і мікрокомпонентів, нітратів та пестицидів) аналізується близько 3 тис. проб питної води, а за мікробіологічними – 4,5-5 тис. проб. Кількість проб питної води з джерел децентралізованого водопостачання, яка за мікробіологічними показниками не відповідала ГДК становила 15,2% у 2009 р (даних за 2010 рік не наводиться в офіційному звіті). Результати досліджень за моніторинговою мережею Санепідслужби не оприлюднюються. Окремі висновки за цими даними наводяться в регіональних звітах.

Безпосередньо моніторинг за станом підземних вод в Закарпатській області здійснюється Закарпатською геологорозвідувальною експедицією, а узагальнення матеріалів моніторингу стану підземних вод на загальнодержавному рівні проводиться ДНВП «Геоінформ України».

Дослідження прісних підземних вод Закарпатською ГРЕ здійснюються з1965 року за наступними напрямами:

-   режимні спостереження за рівнями води у свердловинах і витратами води в джерелах – не менш як (3-5) разів на місяць;

-  вимірювання температури в природних джерелах – не менш як один раз на місяць;

-   вивчення фізичних властивостей і хімічного складу підземних вод основних водоносних горизонтів: pH, сухий залишок, іонний склад, вміст нітратів, нітритів, азоту амонійного, вміст мікроелементів 1-го і 2-го класу небезпеки (Cd, Li, Cu, Mo, As, Ni, Co, Hg, Pb, Sr, Sb), вміст мікрокомпонентів (Ba, Mn, Sn, Ti, W, Nb, Ga, Bi, V, Zr, Ag, Y, Yb, Ge, Sc, SiO₂). Контроль за вмістом пестицидів не здійснюється.  Аналізи проб води на визначення хімічного складу підземних вод проводяться один раз на рік.

У 2010 році[2] спостережна мережа Закарпатської ГРЕ включала 43 спостережних пункти (28 свердловин і 15 джерел), вимірювання температури здійснювалось у 15 точках, а хімічний склад – у 41 точці. У зв’язку з скороченням працівників (спостерігачів), спостереження за дебітом і температурою підземних вод в джерелах в гірських районах (Міжгірський і Рахівський) у 2010 році проводились один раз на місяць.

Із вказаної мережі 21 пункт спостереження (6 свердловин і 15 джерел) входить до спостережної мережі моніторингу підземних вод державного рівня, при цьому 15 з них (5 свердловин і 10 джерел) є опорними (еталонними).

Всього по Карпатському басейну підземних вод спостереження ведуться в 14 пунктах (2 свердловини в умовах порушеного режиму водозаборів і 12 джерел непорушеного режиму підземних вод), з яких 12 джерел і 1 свердловина належать до опорної мережі державного моніторингу.

В межах Закарпатського басейну підземних вод ПВТ досліджуються в 29 пунктах: в умовах природного режиму – на 12 свердловинах і 3 джерелах (5 свердловин і 3 джерела – опорні), при порушеному водному режимі на ділянках водозаборів – 5 свердловин, на ділянках меліорації – 9 свердловин. Характеристику спостережної мережі наведено в таблиці 5.11.

Таблиця 5.11. Кількість та щільність режимної мережі спостережних пунктів Закарпатської ГРЕ [3]

Код ПВТ	Площа в межах України (км2)	Кількість спосте-режних пунктів держав-ного рівня	Загальна кількість спостережних пунктів ЗакГРЕ				Щільність мережі на км2
			Всього	По видах режиму:
				природ-ний	порушений на ділянках
					водо-заборів	меліо-рації
UA_TIS_GW_4	3883	5	24	9	6	9	162
UA_TIS_GW_204	1302	3	4	4	0	0	326
UA_TIS_GW_220	1816	1	1	1	0	0	1816
UA_TIS_GW_240	1788	0	1	0	1	0	1788
UA_TIS_GW_263	3638	0	1	1	0	0	3638
UA_TIS_GW_283	4769	0	0	0	0	0	0
UA_TIS_GW_300	2842	6	6	6	0	0	474
UA_TIS_GW_425	4241	6	6	6	0	0	707

Найповніше охоплені дослідженнями ґрунтові води, поширені в алювіальних відкладах UA_TIS_GW_4 південної та південно-західної частини Закарпатської акумулятивної рівнини.

Регіональна мережа за вивченням впливу водовідбору не обладнана, відомча мережа в межах впливу водозаборів практично повсюдно відсутня. В результаті, за даними спостережень в період розробки родовищ підземних вод[4] виявилось неможливим оцінити чи відбувалась, в процесі експлуатації (у зв’язку із кольматацією русел річок в результаті техногенного впливу), зміна умов зв’язку поверхневих водотоків з ПВТ, поширеним в алювіальних відкладах.

Мережа моніторингу підземних вод потребує адаптації до вимог ВРД ЄС. Не всі ПВТ (UA_TIS_GW_283) охоплені моніторинговими дослідженнями. Для деяких транскордонних ПВТ (UA_TIS_GW_240, UA_TIS_GW_263) щільність мережі недостатня – лише по одному спостережному пункту. Фахівцями Закарпатської ГРЕ обґрунтовувалась необхідність удосконалення спостережної мережі в прикордонній частині області шляхом облаштування ще 8-10 пунктів спостережень в районі населених пунктів: Затишне, Берегове, Астей, Велика Паладь, Вилок, Вари, Велика Бігань, Вузлове. Однак на сьогодні цей проект не реалізовано.

Незважаючи на наявність 24 спостережних пунктів в ПВТ UA_TUS_GW_4, є необхідність розширення мережі, оскільки відсутність спостережних пунктів в зонах потенційного забруднення не дає можливість об’єктивно оцінити хімічний стан. Для отримання більш повної картини процесів, що відбуваються в ПВТ UA_TUS_GW_4 та інших водних тілах необхідно створити додаткові пункти спостережень в наступних місцях:

–    поблизу джерел забруднення (особливо в містах і значних с.-г. об’єктах);

–   на ділянках впливу водозаборів;

–   на прикордонних територіях.

Нинішня програма моніторингу не включає повний перелік параметрів, які б вказували про наявність або відсутність забруднення ПВТ.

У відповідності до ст. 8 ВРД ЄС слід забезпечити моніторинг хімічного та кількісного стану підземних вод ПВТ для того, щоб мати узгоджений та повний огляд їх стану у кожному районі річкового басейну. У додатку V до ВРД ЄС (в частині вимог до проведення моніторингу кількісного стану підземних вод) зазначається, що моніторингова мережа має бути розроблена таким чином, щоб дати надійну оцінку кількісного та якісного статусу всіх ПВТ, включаючи оцінку доступного ресурсу підземних вод. Слід забезпечити достатню частоту вимірювання для оцінки впливу заборів та скидів на рівні підземних вод, а для ПВТ транскордонного поширення необхідно забезпечити достатню частоту вимірювання для оцінки напряму та величин витрат потоку підземних вод, що перетинає кордон держави-члена ЄС.

В частині вимог до організації та проведення моніторингу хімічного статусу підземних вод є наступне: моніторингова мережа повинна бути розроблена так, щоб забезпечити цілісний та всебічний огляд хімічного статусу підземних вод та виявити наявність довготривалих тенденцій щодо збільшення кількості забруднюючих речовин. Для кожного періоду, якого стосується план управління річковим басейном, слід створити програму контрольного моніторингу. Він повинен виконуватися для того, щоб доповнити та підтвердити процедуру оцінки впливу і надати інформацію для використання при оцінюванні довготривалих тенденцій як у результаті змін референційних умов, так і через антропогенну діяльність. Програма моніторингу має включати, як мінімум, вміст кисню, pH, електрична провідність, нітрати, амоній. Крім того, для ПВТ які класифіковано як «під ризиком» має також бути здійснений моніторинг тих параметрів, які вказують на забруднення антропогенного походження.

При здійсненні моніторингу за хімічним статусом підземних вод у 2006 році вод Робочою групою з підземних вод МКЗД[5] було прийнято рішення проведення моніторингу в рамках «Транснаціональної мережі моніторингу» TNMN за таким набором параметрів:

1)  обов’язкові: розчинений кисень, pH; електрична провідність, нітрати, амоній.

2)  рекомендовані параметри: температура та ряд основних іонів та мікроелементів.

3)  для підтвердження оцінки статусу ПВТ також можуть вимагатися додаткові параметри (наприклад, пестициди) антропогенного забрудненням при певних видах землекористування. При виявленні нових видів антропогенного тиску слід здійснювати моніторинг відповідних показників.

Деякі країни басейну Дунаю розширили свої національні мережі моніторингу для трансграничних ПВТ в прикордонних зонах.

Україна на даний час не розпочала процес гармонізації з сусідніми країнами в питаннях ідентифікації трансграничних ПВТ та їх спільного моніторингу.

Існуюча мережа спостережених пунктів не є достатньо репрезентативною (щільність та перелік хімічних показників, що визначаються) і повинна бути адаптована до вимог ВРД ЄС. Необхідно збільшити щільність мережі транскордонних ПВТ на прикордонних ділянках, розмістити додаткові спостережні пунктів біля водозаборів та джерел антропогенного забруднення. Моніторинг повинен включати перелік параметрів, визначених ВРД, а також затверджений Робочою групою з підземних вод МКЗД.

---

[1] Положення про державну систему моніторингу довкілля (Постанова Кабінету Міністрів України № 391 від 30.03.1998 р. Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1763 ( 1763-99-п ) від 24.09.99, N 528 ( 528-2001-п ) від 16.05.2001, N 717 ( 717-2003-п ) від 15.05.2003 N 792 ( 792-2004-п ) від 21.06.2004 N 754 ( 754-2006-п ) від 25.05.2006 N 911 ( 911-2011-п ) від 31.08.2011.

[2] Інформаційний звіт по веденню моніторингу підземних вод за 2010 р. Закарпатська область. Закарпатська ГРЕ, ДП „Західукргеологія”.

[3] Інформаційний звіт по веденню моніторингу підземних вод за 2010 р. Закарпатська область. Закарпатська ГРЕ, ДП „Західукргеологія”.

[4] Жарніков А.В. та ін. Вивчення режиму підземних вод, контроль за станом підземних вод території Закарпатської області. Звіт за 1998-2001 рр. Закарпатська ГРЕ, ДП „Західукргеологія”.

[5] Groundwater Guidance/ International Commission for the Protection of the Danube River.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція