Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

2. ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКОВОГО БАСЕЙНУ ТИСИ

2.3 Референційні умови

Основним принципом визначення екологічного статусу є встановлення референційних умов специфічних для кожного окремого типу та порівняння сучасного статусу водного тіла з цими умовами. Референційні умови відображають стан навколишнього середовища за відсутності антропогенного впливу, або якщо такий вплив є мінімальним. Встановлення референційних умов та меж окремих класів екологічного статусу для біологічних елементів якості (донних безхребетних, макрофітів, фітобентосу, фітопланктону і риб), фізико-хімічних та гідроморфологічних параметрів, їх узгодження є основою для оцінки статусу поверхневих водних тіл.

Встановлення переліку типоспецифічних референційних показників досягалося комбінацією з трьох методичних прийомів: визначення та дослідження еталонних створів; аналіз ретроспективних даних; моделювання на основі вивчення динаміки показників окремих дескрипторів в градієнті умов, які наявні в басейні.

1. Встановлення значень дескрипторів притаманних еталонному створу (тобто такому що за своїми фізико-хімічними та гідроморфологічними характеристиками наближається до «природного стану»). При цьому необхідними умовами є природна гідрографія та безперешкодний гідротранспорт річкових наносів; відсутність антропогенної трансформації русла і заплави; річкова долина не повинна підлягати впливу сільськогосподарської, промислової або урбаністичної діяльності; на водозборі має бути природна рослинність, а також відсутні джерела забруднення, включаючи хімічне (наприклад стоки або скиди забруднених вод), фізичне (наприклад, зміна температури або каламутності води) і неспецифічне біологічне (наприклад, можливість надходження об’єктів аквакультури) на даних ділянках в історичному минулому і, що важливо, в перспективі. Еталонні створи за можливістю встановлюються для всіх типів водних об’єктів, що знаходяться в досліджуваному басейні. Крім того враховуються інші можливі географічні, кліматичні (належність до «гідрологічного підрайону»), або інші фактори які можуть впливати на склад і структуру біотичних угруповань. Всього було визначено 9 еталонних створів (три з яких знаходяться на річках з площею водозбору більше 500 км² ), які репрезентують 3 типи водотоків з 12 існуючих (Табл. 2.8)

2. Аналіз ретроспективних даних басейну проводився в першу чергу в аспекті історичного становлення річок басейну Тиси та їх взаємозв’язку з басейнами Прута і Сірета. Для виявлення характерних для басейну Тиси комплексів видів гідробіонтів встановлена: «Верхнєтисяйська локальна комбінація видів» для річок Чорна та Біла Тиса, Тиса (вище м. Виноградів), Ріка, Теребля, Тересва, Теребля, Кісва (Косівська) та їх приток та «Дунайська локальна комбінація видів» для річок Тиса (нижче впадіння р. Боржава), Боржава (до злиття з Іршавою), Латориця, Уж та їх притоки.

3. Моделювання референційних значень біологічних дескрипторів проводили на основі досліджень залежності складу та кількісних характеристик угрупувань та окремих популяцій гідробіонтів (донна макрофауна, біосестон, риби) від висоти над рівнем моря, складу та характеру динаміки донних відкладів, градієнту забруднення органічною речовиною, важкими металами тощо.

При цьому оскільки було виявлено що біологічні характеристики більше залежать від температури, режиму інсоляції, розмиву, транзиту чи акумуляції наносів, ніж від абсолютного значення висоти над рівнем моря, геологічного складу порід та розміру річки, референційні значення біологічних дескрипторів були встановлені для груп річок які типізовані з урахуванням особливостей біотичної структури гідробіоценозів (табл. 9). Референційні біологічні складові якості для річок басейну Тиси визначені в «Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2006» та наведені в Додатку 13.

Таблиця 2.8  Референційні гідробіологічні створи в басейні р. Тиса

Таблиця 2.9 Гідробіологічна типологія та її співставлення з абіотичною типологією річок басейну Тиси

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція