Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

2. ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКОВОГО БАСЕЙНУ ТИСИ

2.2 Типологія поверхневих водних тіл

Типологія поверхневих водних тіл (об’єктів) є одним із першочергових і обов’язкових етапів при впровадженні ВРД ЄС. Тип водного тіла по суті є його «ідентифікаційним кодом», що включає в себе чіткий набір абіотичних та, іноді, біотичних параметрів, які характерні саме йому.

Першим кроком при проведенні типології є визначення категорії поверхневого водного тіла: річка, озеро, перехідні або прибережні води, штучні та істотно змінені. При цьому водні тіла різних категорій в жодному разі не можуть бути об’єднані в один тип. Далі всі водні тіла кожної категорії мають бути розподілені на типи згідно системи А або В, що наведені в ВРД ЄС.

В українській частині басейну Тиси є водні тіла трьох категорій: річки, озера та істотно змінені та штучні.

Типологія річок української частини басейну Тиси виконувалася за системою А (додаток ІІ ВРД ЄС) з використанням чотирьох дескрипторів з числа чотирьох обов’язкових: екорегіон, середньозважена висота водозбору над рівнем моря, площа водозбору та геологічна будова підстильних порід. Оскільки жодного біотичного дескриптора не було використано, типологія річкових водних тіл є абіотичною.

Українська частина басейну Тиси частково розташована в межах двох екорегіонів: Угорська низовина (екорегіон 11) та Карпати (екорегіон 10). Кордон між екорегіонами приблизно проходить по ізолінії рельєфу 200 метрів над рівнем моря.

Основним принципом фізико-географічного районування, прийнятого в Україні, є ландшафтно-генетичний. Згідно розробленого в Україні фізико-географічного районування ці два екорегіони відносяться до однієї фізико-географічної провінції – Українські Карпати, які в свою чергу є частиною Карпатської гірської країни.

Басейн української частини Тиси розташований в межах п’яти фізико-географічних областей (табл. 2.5). Виділення областей пов’язано з існуванням відносно великих оротектонічних елементів, розподіленням ґрунтового та рослинного покровів.

Таблиця 2.5  Екорегіони та фізико-географічне районування української частини басейну Тиси

У якості обов’язкових дескрипторів використані межі класів, які запропоновані ВРД при використанні системи А, крім висоти водозбору над рівнем моря (чотири типи замість трьох).

До малих річок віднесено річки з площею водозбору від 10 до 100 км², середніх – 100- 1 000 км², великих – 1 000-10 000 км², дуже великих – більше 10 000 км².

До дуже великих річок відноситься тільки сама Тиса, орієнтовно нижче впадіння до неї на 724 км (від гирла) правої притоки – річки Тур. Великих річок в басейні всього шість: Тиса від місця злиття Чорної Тиси та Білої Тиси до впадіння р. Тур (ділянка 916 – 727 км), правосторонні притоки Тересва, Ріка і Боржава, що впадають до неї безпосередньо, а також Уж і Латориця, які є притоками іншого суб-басейну Тиси – річки Бодрог (Уж впадає в Лаборець на території Словаччини, Лаборець – в Латорицю, яка після впадіння в неї Ондави змінює назву на Бодрог ще на території Словаччини. Бодрог впадає в Тису в Угорщині в місті Токай).

При проведенні типології за геологічною будовою підстильних порід, виходили з того, що іонний склад поверхневих вод багато в чому залежить від складу порід, в яких протікає та чи інша річка. ВРД виділяє три типи: карбонатні (вапнякові), кремнієві та органічні. До типу «карбонатні» віднесено більшість водних тіл (10 з 12 виділених типів). До «кремнієвих» – ті водні тіла, які розташовані в межах Вулканічних Карпат (Вигорлат-Гутинський хребет) та Мармароського масиву. Жодного водного тіла не віднесено до типу «органічні» з огляду на відсутність порід такого типу у басейні.

За середньою висотою над рівнем моря річкові басейни були розподілені на чотири типи (згідно ВРД ЄС типів має бути мінімально три: низовина нижче 200 м, височина 200 – 800 м, вище 800 м).

Перші – це ті, що розташовані на низині, тобто середня висота водозбору нижче 200 метрів (найнижча відмітка басейну Тиси в Україні – 101 метр над рівнем моря). Ці водні тіла повністю відносяться до екорегіону Угорська низовина.

Другий тип – це річкові басейни, що мають середню висоту від 200 до 500 метрів над рівнем моря. Назва цього типу – «річки, що розташовані на передгір’ї». Цей тип відноситься до екорегіону Карпати.

До третього типу відносяться річки, що мають середню висоту від 500 до 800 метрів над рівнем моря – «річки, що розташовані на низькогір’ї».

Четвертий тип – «річки, що розташовані на середньогір’ї», їхня середня висота вище 800 м над рівнем моря.

Типологію річкових водних тіл наведено у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Типологія річкових водних тіл басейну Тиси

Код типу річкових водних тіл відображає всі чотири дескриптора у наступній послідовності: екорегіон (К – «Карпати», УН – «Угорська низовина»), середня висота водозбору (1 – низина, 2 – передгір’я, 3 – низькогір’я, 4 – середньогір’я), площа водозбору ( М – малі, С- середні, В – великі, ДВ – дуже великі), геологія (КА- карбонатні, КР- кремнієві).

Типологія озер. В басейні розташовано 32 постійних озера природного походження (загатні, карові, вулканічні), більшість з них розташована в горах і має незначну площу водного дзеркала. Навіть Синевір – найбільше озеро, має площу водного дзеркала лише 0,07 км² (табл. 2.7). Крім гірських, в низинній частині басейну, зокрема в межах Берегівської транскордонної польдерної системи, розташована декілька озер – стариць, які виникли в результаті природного відокремлення меандр та спрямлення русел під час меліорації. Але площа їх є теж незначною (площа найбільшого озера-стариці не перевищує 0,15 км² ).

З огляду на незначну площу водного дзеркала озер їхня ідентифікація та, відповідно, типологія не проводилися.

Таблиця 2.7 Характеристики найбільших гірських озер української частини басейну Тиси

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція