Цього дня у 1971 р. в Іранському місті Рамcар підписано Конвенцію про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція). В 1996 р. постійний комітет Конвенції вибрав 2 лютого – річницю підписання Рамсарської конвенції – як дату святкування та проголошення Конвенції про водно-болотні угіддя на усій земній кулі. Святкування повинно висвітлити важливість водно-болотних угідь для людей та потребу їх розумного використання. Водно-болотні угіддя є важливими для збереження біорізноманіття. Цей день існує, зокрема, для того, щоб показати, що водно-болотні угіддя є добре захищеними. Для прикладу, у 2003 р. гаслом святкування було “немає водно-болотних угідь — немає води”.

Ця подія покликана звернути увагу громадськості і Урядів різних країн світу на цінність водно-болотних угідь для підтримки стійкого розвитку нашої планети.

Особлива увага приділяється їх ролі для водопостачання, підтримки якості вод, регулювання водного режиму, включаючи повені і засухи, підтримку стабільності клімату. В даний час до Рамсарськой Конвенції приєдналося 158 держав, загальне число Рамсарських угідь в світі складає 1713 із загальною площею 153 млн. га.

Загалом Україна має досить важливі водно-болотні угіддя. 4% її території вкриті поверхневими водами (річками, озерами, водосховищами, ставами тощо), а відкриті заболочені землі складають 1,6%.  Україна має також  великі  морські акваторії, які відіграють надзвичайно важливу екологічну роль, зокрема під час міграцій птахів.

Серед них і наші 33 водно-болотні угіддя міжнародного значення загальною площею біля 678 тис гектарів. З них 22 водно-болотних угіддя отримали статус міжнародних у 2003 році: Шацькі озера, заплава р.Прип’ять, заплава р.Стохід (Волинська область), озеро Кугурлуй, озеро Картал, Кілiйське гирло, озеро Сасик, система озер Шагани-Алібей-Бурнас, межирiччя Днiстра-Турунчука, північна частина Дністровського лиману (Одеська область), Тилігульський лиман (Одеська та Миколаївська області), дельта р.Днiпро, Тендрівська затока (Херсонська область), Ягорлицька затока (Херсонська та Миколаївська області), Каркінiтська та Джарилгацька затоки, Центральний Сиваш, Схiдний Сиваш (Херсонська область та АР Крим), Молочний лиман, Коса Обитічна та затока Обитічна, гирло р.Берди з косою Бердянською та затокою Бердянською (Запорізька область), затока Білосарайська та коса Бiлосарайська, затока Крива та коса Крива (Донецька область). А 29 липня 2004 р. Бюро Рамсарської конвенції прийняло рішення про надання міжнародного статусу ще 11 водно-болотним угіддям України, які знаходяться у межах територій природно-заповідного фонду України: Аквально-скельний комплекс Карадагу (Карадазький природний заповідник), Аквально-скельний комплекс мису Казантип (Казантипський природний заповідник), Аквально-прибережний комплекс мису Опук (Опукський природний заповідник), Бакотська затока і Пониззя річки Смотрич (обидва угіддя у складі національного природного парку „Подільські Товтри”), Торф‘яно-болотний масив Переброди (Рівненський природний заповідник), Поліські болота (Поліський природний заповідник), Великий Чапельський під (біосферний заповідник „Асканія-Нова”), Дніпровсько-Орільська заплава (Дніпровсько-Орільський природний заповідник), заплава Десни (Деснянсько-Старогутський національний природний парк), озеро Синевир (національний природний парк „Синевир”).

29 жовтня 1996 року, після схвалення Верховною Радою відповідного закону, Україна поновила своє членство з часів СРСР і входить у число 159 країн — договірних сторін Конвенції. Керівним органом Конвенції є Конференція договірних сторін, яка проводить свої наради раз на три роки (остання відбулася у жовтні-листопаді 2008 р. у м.Шангвоні, Республіка Корея).

У 2010 році Всесвітній день водно-болотних угідь відзначався під девізом “Піклування про водно-болотні угіддя є відповіддю змінам клімату”. Адже на глобальному та національному рівнях вплив клімату на водно-болотні види та екосистеми таїть для них чималі загрози.

Tags: водно-болотні угіддя