19 грудня 1994 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем захисту озонового шару (Ozone Layer Protectional Day) (Резолюція 49/114). Цей день відзначається з 1995 р. в пам’ять про день підписання в 1987 р. Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар. При цьому враховувалася необхідність збереження озонового шару, який фільтрує сонячне проміння і попереджує шкідливий вплив ультрафіолетового проміння на поверхню Землі, тим самим зберігаючи життя на планеті.

У 1985 році у Відні 22 країни підписали  конвенцію про охорону озонового шару. Опісля два роки 16 вересня був підписаний протокол в Монреалі про речовини, які руйнують озоновий шар. Основною метою цих двох угод є запобігання руйнуванню озонового шару в результаті антропогенних дій. В рамках Монреальського протоколу вдалося заборонити виробництво і вжиток 100 видів хімікатів, що руйнують озоновий шар. Багато які з цих речовин сприяють глобальному потеплінню. В цілому, світовий вжиток таких з’єднань скоротився більш ніж на 95%. Саме тому Генеральна асамблея ООН проголосила день підписання протокола – 16 вересня – Міжнародним днем охорони озонового шару планети.

Озон міститься в атмосфері до висот 100 км, але в нікчемно малій кількості (до 0,001 %), проте без нього життя на землі було б зовсім не таким, яке ми спостерігаємо зараз.

Коли б не озоновий шар, то життя не змогло б взагалі вибратися з океанів і високорозвинені форми життя типа ссавців, включаючи людину, не виникли б.

На процеси руйнування озонового шару, як з`ясувалося, може істотного впливу завдавати людина. В середині сімдесятих років, стало відомо, що деякі речовини можуть викликати зменшення вмісту стратосферного озону. Це – фреони (гази, що використовуються в холодильниках і аерозольних балончиках) і продукти, що виникають при польотах висотної авіації, при запусках ракет, а також багато інших азотистих речовин, що використовуються на поверхні землі.

Останніми роками області дефіциту озону були зареєстровані і над Північною півкулею. Площа цих областей істотно менше антарктичної озонової діри і вони можуть спостерігатися над різними регіонами Північної півкулі, їх прийнято називати локальними озоновими дірами.

Одна з таких локальних озонових дір спостерігається над Центральною Азією, яка перший раз була відмічена в серпні 1984 р.

Проблема втрати озонового шару може призвести до зростання ультрафіолетової радіації Сонця, що робитиме вплив не лише на все населення планети, але і на все живе на Землі.