До змісту

Опришок Шугай мав сміливість на цілий край. Де хотів, там пішов. Хотів бути межи жандармами — пішов до них, пив з ними, а як відходив геть, написав картку: «Пив із вами Шугай Микола».

Я зустрівся з Шугаєм у Дуброві. Він спитав мене, де би можна купити молока. Ми поговорили, і Шугай зібрався й пішов на Бовцарі, де вбив сімох жандармів: став за хлів і кожним пострілом одного вбивав. Звідси пішов на Німецьку Мокру. Тут зайшов до одного торгаша і наказав:

— Завтра ввечері аби були тридцять тисяч. А як ні, то коротший будеш на голову.

Торгаш заявив жандарям, що завтра ввечері буде у нього Шугай. Але Шугай прийшов не того вечора, а другого:

— Чи назбирав тридцять тисяч?

— Ні, бо не є в мене.

Шугай одвів торгаша у двір і ще раз спитав його:

— Буде тридцять тисяч? Торгаш злякався і дав.

Звідси Шугай пішов у Волівський округ і тут подарував бідному чоловікові п’ятнадцять тисяч крон, аби той собі збудував хижу, купив худобу і хліба.

У Воловім — нинішнім Міжгір’ї — ще зробив великі діла. З цілого краю жандарі гналися за ним, айбо не могли спіймати. Пішов у гори і на однім оборозі три тижні лежав. Знав за нього вінчаний кум, котрий носив йому їсти.

Жандарі шукали його по селах, а в ліс боялися йти. Проголосили: «Хто би вбив Миколу Шугая, тому дадуть тридцять тисяч».

Але Шугая ніхто не годен був убити, бо у нього були два вірні товариші, а третій кум.

Одної неділі вінчаний кум прийшов до Шугая. Шугай каже йому:

— Куме, поголи мене.

Сіли під стіг сіна, і кум почав голити Шугая. Тим часом товариші Шугая відійшли. А кум, як голив Шугая, зарізав його.

Товариші Шугая по його смерті пішли у Росію.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда