До змісту

Був давно в наших горах і хащах великий розбійник — славний Ракоці. Такий сильний, що не боявся нікого. Допомагав бідним, а панів грабував.

Довго ходив по горах і хащах, але раз упіймали його і заперли у в’язницю.

Сидячи у в’язниці, думав, як би визволитися. І ось одного разу вчинився хворий і сказав, аби йому привели попа сповідатися перед смертю.

Коли піп його сповідав, він ухопив його за шию й задавив. Одягнув на себе попівське плаття, а попа вбрав у своє та поклав на постіль, де сам лежав. Узяв чашу й хрест у руки та й пішов собі.

На брамі пани ще його позвідали, чи довго житиме Ракоці.

– Доти, доки сонце не зійде,— сказав і пропав без вісті.

Пани, як сонце зійшло, прийшли до в’язниці, підійшли до постелі й бачать, що на постелі мертвий піп!..

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда