Коли зірка паде з неба, то не є ні зірка, ні метеор, ані залізо, як то вчені говорять. То є антипко, чорт, пропав би од нас у скали, та в плиття, та в моря, де людей нема.

Як знаєте, чорт усіх спокушає, все і всюди. І не раз чорт, пропав би, видряпається й на небо й там позирає, чи не скусив би якого святого в царстві.

Тільки-но покажеться у царстві, нараз являється архангел Михаїл з вогняним мечем у руках, стинає чорта й кидає його з неба.

Тоді чорт летить стрімголов і доки долетить на землю, то згорить на попіл, а й сам попіл щезне, і жоден порошок не впаде на землю Бо коли попіл з чорта впав би на землю, то та земля би й корінець не пустила.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда