До змісту

Цар птахів орел скликав збори і сказав:

— Усі ми без виїмку маємо своїми пазурами вигребти криницю, з якої потечуть потоки й ріки на весь світ, і з них будемо пити воду. Хто би сього розказу не послухав, тому і його нащадкам під клятвою забороняється пити текучу воду!

Всі птахи пристали на це, лише кані не хотілося ставати до роботи. Шкодувала свої чобітки заваляти. Інші птахи вигребли новеньку криницю. З неї розпливалася вода по всіх закутинах землі. Всі птахи і їх нащадки мали води всюди.

Лише кані не було дозволено з неї пити. Бідна каня й нині не може сеї води пити. Вона п’є лише дощову воду, що паде з хмар, або що з неї лишиться по дуплах або вижолобленому камінню.

А коли наступає суша і всі води висихають, каня здіймається в небо й жалібно пищить. Люди кажуть, що вона просить од бога дощу.

Звідти й пішла народна приповідка:

— Просить, як каня дощу.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда