Козлятник лікарський (Galega officinalis L.). Російська назва — козлятник лекарственный; місцева — чокабук, дика люцерна, дика вика.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 40—90 см, рідше до 1,5 м, з родини бобових (Leguminosae). Корінь стрижневий, з коротким багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, гіллясті, густо облиствлені, голі або вкриті розсіяними волосками. Листки з прилистками, непарноперисті, черешкові, 5—20 см завдовжки, з 5—10 парами лінійно-ланцетних листочків. Квітки численні, зібрані в густі, що перевищують довжину листків, пазушні китиці, досягають 8—27 см у довжину. Віночок метеликовий, близько 1 см завдовжки, ясно-блакитний, зрідка білий. Плоди — багатонасінні, голі, 2—4 см завдовжки. Цвіте в червні—серпні.

Козлятник лікарський зустрічається в південній і південно-західній частині Закарпаття. Верхня і північно-східна межа його ареалу проходить по Вигорлат-Гутинському хребту, заходячи іноді в долини річок.

Росте на вологих суглинистих грунтах, особливо добре почуває себе на деградованих грунтах. На Закарпатті досить великі зарості козлятника є в околицях Ужгорода, сіл Доманинці, Розівка, Шишловці, Галоч, Ратівці, Геєвці, Теглаш, Чоп, Яворове, Добронь, Вузлове, Страбичеве, Дубрівка, Ракошине, Антонівка, Зняцеве, Коритняни, Бовтрадь, Велика Копаня, Пілвиноградове та в інших місцях Закарпатської низини (3. О. Пердук, А. Ф. Молнар).

Застосування. Всі органи рослини містять в собі алкалоїди. Для лікування застосовується трава (Herba galegae). З насіння виділено алкалоїд галагін, лютеолин та його глюкозид галутеолин. В траві міститься алкалоїд пеганін і сапоніни.

В медицині застосовується як сечогінне і потогінне, а також для посилення секреції молока і для лікування діабету.

Збирання. Траву збирають в червні—серпні під час цвітіння; насіння-—після достигання в серпні—вересні.

Козлятник лікарський.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971