Цикорій дикий, петрові батоги (Cichorium intybus L.). Російська назва — цикорий; місцева — батіг петрів, батіжки, батіжник, батіжник голубий, батіжок петрів, батоги, батоги Тимофієві, батожки, волошка городня, голубій, дидорця, придорожник, петрів батіг, пуговник, серпівник, синявка, сонцегляд, старівник, терник, теріпник, цикорія.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітних (Compositae), з м’ясистим коренем і прямостоячим стеблом, заввишки від 30 до 100 см. Квітки голубі. Цвіте в липні—серпні.

Росте як бур’ян на узбіччях доріг, біля канав, на луках, полях і по засмічених місцях.

Застосування. В медицині використовується корінь (Radix cichorii (intybi), Radix cichorii, Radix intybi), рідше — надземна частина (Herba cichorii). Цикорій містить гірку речовину — цихоріїн, легко засвоюваний цукор та інсулін, холін, гліцид, жир, лактуцин, пектин і гуму.

Корінь застосовують в медицині як гірку речовину для збудження діяльності травних органів.

В народній медицині використовують всю рослину при хворобах шлунково-кишкового тракту, при цирозах печінки, опухах селезінки, але найбільше вживають при захворюваннях печінки, особливо при жовтянці.

Для напару або відвару беруть близько 40 г висушеної рослини на 1 л води. Як зовнішнє відвар трави цикорію використовують при лікуванні екземи. Для цього у відварі цикорію намочують льняні ганчірки і обкладають ними екземні місця. Роблять це доти, поки поверхня шкіри очиститься від струпів. У відвар цикорію, поки він гарячий, додають пелюстки шипшини і траву хвоща. Коли відвар остигне, його проціджують і зливають у пляшку.

Збирання. Корені збирають восени з добре розвинених рослин. їх промивають, розрізують вздовж або впоперек і сушать в добре провітрюваних приміщеннях.

Траву збирають з червня до вересня; сушать в сухому, добре провітрюваному приміщенні або на відкритому повітрі.

Цикорій дикий.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971