Буквиця (Betonica officinalis L.). Російська назва — буквица лекарственная; місцева — бабка, бетоникель, бетоніка, бетонька, брюквиця, буква, буквиця чорна, буківка, буковиця, буковник, буктрава, дедик солодкий, диман, диман лікарський золототушник, старовина, яківка.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих (Labiatae). Стебло прямостояче, заввишки 30—60 см, шерстисте. Листки супротивні, черешкові, тупі. Квітки великі пурпурові. Цвіте в червні—серпні.

Росте на сухих луках, підвищених місцях, лісових полянах.

В народній медицині використовують всю надземну частину, яка містить гіркі й дубильні речовини.

Її вживають при захворюванні печінки як окремо, так і в сумішах. Крім того, використовують при поганому шлунковому травленні, при астмі і кашлі як відхаркувальне. П’ють в запарах і відварах (20 г на 1 л води).

При кровотечі легенів пропонують щоденно пити по 2 винних чарки (приблизно по 30 г) відвару з такої суміші: на склянку води дають 2 столові ложки міцного портвейну і столову ложку листків буквиці. Кип’ятять все 5 хв. і ще напарюють 20 хв. Приймають холодним.

Збирають листки і надземну частину під час цвітіння. Сушать в добре провітрюваних приміщеннях, в тіні.

Буквиця

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971