Вільха клейка, в. чорна (Alnus glutinosa (L.). Gaertn.).  Російська назва — ольха клейкая или черная; місцева — вільшка, ільха, олешине, олешняк, ульха, вульха.

Дерево з родини березових (Betulaceae), до 35 м заввишки, з темно-бурою тріщинуватою корою. Молоді гілки червоно-бурі, клейкі, зрідка з негустим опушенням, Бруньки клейкі на ніжках. Листки оберненояйцевидні або овальні, при основі ширококлиновидні, на верхівці закруглені, нерідко виїмчасті, з країв зарубчасто-пилчасті. Тичинкові сережки 4—7 см завдовжки, зібрані по 3—5 в гроно. Маточкові 1,2—2 см завдовжки, зібрані по 3—5 на ніжках. Плоди — сплюснуті горішки з дуже вузькими крилами. Цвіте в кінці; березня — квітні.

Росте в долинах річок, на вологих берегах річок і потоків абої заболочених місцях, біля джерел, ставків, у горах, на мокрих луках до висоти 500—600 м над рівнем моря. Зустрічається звичайно в лісовому поясі. Часто утворює чисті ліси, де переважає тільки чорна вільха, і займає площі в кілька гектарів.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971