Настала осінь. Золотом вкрилося листя на деревах, в повітрі з’явилася прохолода. Зрідка визирало сонце, осявало все навколо т зафарблювало ліс в яскраві й веселі кольори.

Вітер зривав з дерев листя та ніс їх невідомо куди. Листя тріпотіло на вітрі, то сумно, то радісно кружляючи в танку. Коли вітер відпускав листя, воно плавно й витончено падало на холодну, вологу землю.

Дерева погойдувалися з боку в бік. Здавалося, що вони живі, що хочуть пройти цим чудесним лісом й оглянути кожен кущик, кожен сухий сучок. Злегка пожовкла трава таємничо шелестіла й під подихом вітру була схожа на хвилі.

Блакитним небом пливли білосніжні перисті хмари . Промені сонця просвічувалися крізь янтарне та яскраво-червоне листя. На душі ставало тепло й хороше. Весь цей прекрасний осінній ліс був оповитий якоюсь загадкою.

Tags: осінь