E. С. TOBT

Сприятливі кліматичні умови Закарпаття позитивно впливають на чисельність та різноманітність рослинного покриву. Тому вивчення його видового складу має важливе наукове та прикладне значення. У флорі області зустрічається чимало таких видів, які не мали раніше ні територіальних, ні фітогеографічних зв’язків з рослинним покривом Закарпаття, і потрапили сюди з інших флористичних областей.

Серед рослин, що поселились на території Закарпаття, зустрічаються і корисні і шкідливі. Особливо великої шкоди завдають сільському господарству такі злісні бур’яни, як чорнощир звичайний і амброзія полинолиста. Вони дають велику кількість життєздатного насіння, проростання якого призводить до значного забур’янення посівів.

Коротко зупинимось на характеристиці вищезгаданих переселенців — злісних бур’янів.

Чорнощир звичайний — де рослина заввишки 30—200 см, стебло стояче, пряме, ребристе, іноді галузиться, знизу голе, зверху опушене. Листки великі, завдовжки 4,5—10 см і завширшки 3—6,5 см, супротивні, на довгому черешку. Кошики дрібні, півкулясті, численні, 2—4 мм у діаметрі, зібрані в колосовидне суцвіття, з обгортками з п’яти зовнішніх, еліптичних, трав’янистих і п’яти внутрішніх, оберненояйцевидних, майже перетинчастих листочків. Крайові маточкові квітки в кількості 5, без оцвітини, плідні; серединні — двостатеві, з 5-лопатевим віночком і майже вільними пиляками — безплідні. Сім’янки завдовжки 2—3 мм, завширшки 1,2—1,5 мм оберненояйцевидні, голі, темно-коричневі. За даними Л. А. Смолянинова (Флора СРСР, 1959), чорнощир походить з Північної Америки. За М. І. Котовим (1960), цей вид вперше був занесений у Київський ботанічний сад у 1842 р., а звідти вже поширився по всій території СРСР. Але автори ці не вказують його проростання у Закарпатті. Нами чорнощир було знайдено біля с. Сторожниці у 1966 р. та в Ужгороді в 1967 р. За літературними даними, чорнощир — отруйний і є карантинною рослиною. Суміш чорнощира з сіном є причиною шлункових захворювань домашніх тварин, а велика кількість пилку, яку продукує ця рослина, може спричинити захворювання сінною лихорадкою (Флора СРСР, т. XXV, 1959).

Амброзія полинолиста — рослина заввишки 20— 200 см з прямостоячим стеблом, листки почергові, сидячі і перистороздільні, зверху — темно-зелені, знизу — сіро-зелені, щетинистоопушені, нижні — супротивні, короткочерешкові, двічіперистороздільні. Кошики дрібні, одностатеві, зібрані у верхівкові, китицевидні або колосовидні суцвіття в розгалуженнях стебла. Кошики з маточковими квітами розміщені на верхівках нижніх гілочок суцвіть. Квіти оберненоконічні по 10—15 суцвіть, голі, світло-жовті. Цвіте з липня до жовтня.

Походить з Північної Америки. Завезена в Європу з насінням конюшини. В СРСР амброзія поширена у Запорізькій області, на Північному Кавказі та в околицях м. Києва. На Закарпатті вперше ця рослина була знайдена нами у Виноградівському районі (с. Матієве) в 1964 р., дещо пізніше в 1967 р. — на залізничному насипу в районі електростанції Ужгорода.

ЛІТЕРАТУРА

Визначник рослин України. К., «Урожай», 1965;

Котов М. И., Чопик В. И. Основные черты флоры и растительности Украинских Карпат. Флора и фауна Карпат. М., 1960;

Флора СССР, т. XXV, М.-Л., Изд-во АН СССР, 1959.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.