Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

ДО   ЗМІСТУ

*

Чим більше хочеться говорити, тим більша небезпека, що скажеш дурницю.

Лев Толстой

*

Людині дано язик, певно, для того, щоб вона не дуже багато думала.

Народна мудрість

*

Слухати — це ввічливість, яку розумний виявляє до дурня, але на яку цей останній ніколи не відповідає.

Поль Декурсель

*

У явіть собі, яка була б тиша, якби люди говорили тільки те, що знають.

Карел Чапек

*

Якщо мовчання — золото, то глухонімі повинні бути мільйонерами.

Народний вислів

*

Конкурс брехунів. Перший приз одержала людина, яка говорила правду.

Ілля Ільф

*

— Брешеш!

–– Ні, не брешу. Помиляюся!

*

Інколи для того щоб вас вислухали, необхідно замовкнути.

Станіслав Єжи Лец

*

Собака вив на місяця. Кляузник спитав:

— Чому ти на нього виєш?

— Звичка. Без цього не можу заснути.

*

— Чому ти мало говориш і багато слухаєш?

— Тому, що мені дано два вуха і один язик. Виходить, слухати слід вдвічі більше, ніж говорити!

*

Навіть виступаючи на зборах першим, він приєднувався до попереднього промовця.

Еміль Кроткий

*

У мудреця запитали:

— Чи правильно, що ненавидять тих, хто говорить правду?

— Правильно, з погляду наклепників,— відповів мудрець.

*

Через відсутність власних думок був однодумцем багатьох 646

*

— У нас така спека, що у мух крила обгоряють!

— То це ще нічого! А от у нас така спека, що курям дають морозиво, щоб не несли варених яєць!

*

Сьогодні він лестить тому, кого гудив учора,— він не любив повторюватися.

Еміль Кроткий

*

— Що говорять про мою вчорашню промову?

— О, вона викликала загальне співчуття!

*

Доповідач щохвилини заявляв:

— Я хотів би зупинитися!..— і говорив, не зупиняючись, три години.

*

— Ви чуєте, що ви говорите?

— Ні! Я не люблю підслуховувати.

*

Зі словом треба поводитися чемно.

Микола Гоголь

*

Батько — дочці, яка робить гримаси бульдогові:

— Донечко, не дратуй бідного собаку.

— Таточку, але він сам перший почав…

*

Різниця між консерваторами і лібералами: у перших слова гірші за думки, у других думки гірші за слова, тобто перші не хочуть гарненько сказати, що думають, а другі не можуть зрозуміти, що говорять.

Василь Ключевський

*

Після довгої промови оратор запитує слухачів:

— Запитання?

— У мене є.

— Слухаю.

— Котра година?

*

Доповідач говорив довго і нудно.

Слухачі почали шуміти.

— Тихіше, ви мені заважаєте, я ледве чую самого себе!

Голос із залу:

— Нічого, ви не багато втратили!

*

Одного разу в якійсь академії обговорювали питання, що розпалило пристрасті членів поважних зборів, і всі почали говорити разом, не слухаючи один одного.

Тоді один з них запропонував:

— Добродії! Спробуйте говорити не більше, як четверо разом!

*

Голова. Промовцю! Перестаньте лаятися!

Промовець. Та я не лаюся! І не думав. Я тільки кажу цьому дурневі, що такі ідіотські слова може сказати лише осел!

*

— Дехто думає, що варто обізвати всіх дурнями, щоб набути ім’я розумного.

Василь Ключевський

*

Того, хто голосно говорить,— чують; того, хто розумне говорить,— слухають.

Гліб Авабін

*

…На закінчення був улаштований обід. Жаба з’їла Мушку, Вуж з’їв Жабу, Їжак з’їв Вужа… Обід пройшов в обстановці взаєморозуміння.

Фелікс Кривій

*

— У кого ти вчився ввічливості? — спитали давньогрецького сатирика Лукіана.

— У неуків,— одповів пін.— Я стримувався від їхньої мови і вчинків, які були мені в них неприємні.

*

Черево ненавидить довгі проповіді.

Томас Фуллер

*

Той щедрий на слова втіхи, хто скупий на благодійність.

*

Бажання висловитися майже завжди буває сильніше, ніж бажання чогось навчитися.

Дмитро Писарєв

*

— Мені взагалі симпатичні ті люди, котрі не кривлять душею, а відверто і сміливо висловлюють свою думку, яка збігається з моєю.

*

Оратор вкрадливим голосом плів загальновідоме

Ілля Ільф

*

Говорив так тихо, наче слова його були взуті у валянки.

Еміль Кроткий

*

— Ти вже дві години розпускаєш плітки біля хвіртки,— обурився чоловік.— Могла б краще запросити сусідку до хати.

— Запрошувала,— відповідає дружина,— але вона дуже поспішала і по могла зайти.

*

Балакуча людина — це розпечатаний лист, який всі можуть прочитати.

П’єр Буаст

*

Глупота — не в звичці плескати дурниці, а в переконанні, що інші вважають їх розумними речами.

Василь Ключевський

*

— Ви питаєте, що за людина Яків Прилипко?

— Еге ж.

— Непоганий чоловік! Одну тільки ваду має: завжди бреше. А щоб йому вірили, то клянеться й божиться рідними дітьми. Клянеться легко, бо дітей у нього зроду не було.

Ааврін Гроха

*

— Що таке обмін думками? — питає син батька-чиновника.

— Це, сину, треба розуміти так: ти йдеш до шефа зі своїми думками, а повертаєшся з його.

*

Оратор був знаменитий: тільки-но він з’являвся на трибуні, з залу кричали: «Регламент!»

*

Погляньте, як люб’язно два мули чухають один одному спини. Чи не в цьому полягає основне завдання красномовства?

Еразм Роттердамський

*

Думка має мішень, але не завжди пробиває її.

Марона Арсаиіс

*

Він завжди хвалиться:

— У своєму житті я не зробив людям нічого поганого.

І ні разу не сказав,— а що ж він зробив людям доброго.

Федір Манівчук

*

У промовах декотрих чути орфографічні помилки.

*

Напочатку було Слово. І лише згодом появилося Мовчання.

Станіслав Єжи Лєц

*

У кита язик важить дві тонни, а мозок – всього кілька кілограмів.

Мораль: де великий язик, там мало розуму.

*

Слово не горобець, але і воно буває сірим.

*

Моя дружина — жінка небагатослівна. Вся біда в тому, що свою малу кількість слів вона вживає дуже часто.

*

Нудяга — людина, котра говорить тоді, коли хочу говорити я.

Юліан Тувім

*

— Там прийшов німий. Він хотів би поговорити з вами.

— Поговорити? То який же він німий?..

— Не здаю. Він сказав, що німий…

*

Іноді доводиться говорити, щоб мовчанням не сказати нічого.

*

— Буває, і я роблю помилки…

— Так, але ви, товаришу начальник, робите помилки геніальні!

*

— Скільки разів я тебе вчила не втручатися в розмову старших. Почекай, коли вони скінчать.

— Я намагалася, мамо. Вони ніколи не кінчають.

*

Базіка втомлював ученого довгими і безглуздими розмовами, на які той нічого не відповідав.

— Я, може, заважаю вам і відвертаю вас від серйозних думок? — запитав нарешті набридайло.

— Нітрохи,— відповіла його жертва,— ви можете продовжувати: я вас не слухаю.

*

Шестилітній син, якого суворо покарав батько, питає:

— Татусю, а коли ти був маленьким, дідусь теж бив тебе?

— Бив.

— А коли дідусь був маленьким, то його теж бив батько?

— Звичайно.

— А твоєму дідусеві теж перепадало від батьків?

–– Розуміється.

— Хотів би я знати, який ідіот почав перший!..

*

Раніше батьки казали:

«Це гарна книга, але не для дітей».

Тепер діти кажуть:

«Роман те що треба, але його не можна показувати батькам».

*

Як повідомляє статистика, 4-літня дитина щодоби вимовляє близько 12 тисяч слів, задаючи в середньому 920 запитань.

*

Ішли дорогою брехун і підбрехач.

Побачив брехун стовпа вдалині та й каже підбрехачу, своєму учневі:

— Подивися, он на стовпі сидить муха.

А той поглянув і відповів:

— І справді сидить, та ще й з більмом на лівому оці.

*

Тільки-но почалися збори, як на трибуну вилізла людина і сказала:

— Товариші! Я приймаю критику на свою адресу на всі сто відсотків!

— Збори ж тільки почалися, ще ж ніхто нічого не критикував!

— Я, товариші, і цю критику приймаю на всі сто відсотків!

*

«Поряд з досягненнями є і недоліки». Це цілком безпечно. Це можна сказати навіть про біблію. Поряд з блискучими місцями є ідеологічні зриви, наприклад, автор закликає вірити в бога.

Ілля Ільф

*

Коли промову виголошує лисиця, хай її глибоко обмірковують півні.

*

Перед тим, як розпочати доповідь, він протер пенсне, і потім почав замилювати очі.

Еміль Кроткий

*

— Я часто каявся, що говорив, але рідко жалкував, що мовчав.

*

Адам був щасливчик: коли він казав щось цікаве, він міг бути непевним, що до нього цього ніхто не говорив.

Марк Твен

*

Резолюція часто подібна до покійника, її виносять і забувають.

Еміль Кроткий

*

Дискусія… Баран висловив загальне здивування. Заєць висловив загальне побоювання. Потім підвівся Лев і висловив загальну думку.

Фелікс Кривін

*

— Люди брешуть. Я не брешу. Я тільки користуюся кількома варіантами правди.

*

Два водії вихваляються:

— Пам’ятаю, я їхав раз із такою швидкістю, що кілометрові стовпи миготіли, як штахетики!

— Пхе, дурниці! — озвався другий.— Ось я одного разу зробив такий крутий поворот на повному ходу, що побачив задній номер своєї машини!

*

Якби ми не лестили самі собі, лестощі інших не були б такими згубними для нас.

Франсуа Ларошфуко

*

Відзначаючи недоліки в роботі, через скромність він нічого не говорив про себе*

*

Скільки часу треба розумному говорити, доки повірять, що він — розумний!

*

Дурню ж досить тільки мовчати, і всі вважають його розумним.

Моріц Сафір

*

У Нью-Йорку б «Клуб заїк» — місце жвавих, хоч, зрозуміло, не дуже квапливих дискусій.

*

Перший закон мистецтва: якщо тобі нічого сказати — мовчи. Якщо тобі е що сказати — скажи і не бреши.

Ромен Роллан

*

Із собою завжди е про що посперечатися.

*

Американський фізик Роберт Міллікен був відомий своєю балакучістю. Жартуючи з нього, його співробітники запропонували ввести нову одиницю — «КЕН» — для виміру балакучості. Її тисячна частина, тобто міллікен, повинна була перевищити балакучість середньої людини.

*

Якщо в процесі дискусії запанувала раптом могильна тиша,— можливо, поховали істину.

Василь Підмайстрович

*

І хороші докази повинні поступатися перед кращими.

Вільям Шекспір

*

На продавця завжди скаржилися. Він погано зважував свої слова.

*

Базіка подібний до маятника: того й іншого треба зупиняти.

Козьма Прутков

*

Два рибалки розповідали про свої успіхи. Один сказав, що він піймав двісті пудів риби.

— А я,— заявив інший,— витягнув старовинний ліхтар з написом «Капітан Кід 1756», і всередині ліхтаря, уявіть собі, горіла свічка.

— Слухай,— сказав перший, подумавши,— я скину сотню пудів, а ти погаси ліхтаря.

*

На аукціоні продавали папугу. Після жвавих торгів птаха купив містер Джонс.

— Сподіваюся, він уміє говорити? — запитав Джонс у аукціоніста.

— Ще б пак! Адже саме він і змагався з вами під час торгів!

*

Якби дурень боявся сказати дурницю, він вже не був би дурнем.

Жан Лабрюйєр

*

Мисливець. Підстреливши 200 білих ведмедів, я став полювати на тигрів.

Слухач. Ви перейшли з Північного полюса на екватор. Чому, власне? Хіба тигри не такі небезпечні, як білі ведмеді?

Мисливець. На екваторі принаймні не піймаєш нежить!

*

Ювілейна промова — уміння розчинити двохвилинну думку в двогодинному слові.

Юліан Тувім

*

Якщо хочеш бути розумним, навчися розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і переставати говорити, коли нічого більше відповідати.

Йоганн Лафатер

*

— Не хочу розмовляти з вами на цю тему, оскільки ви могли б переконати мене, і тоді я опинюся в одному таборі з вами.

Юліан Тувім

*

Я йому вдруге третій раз кажу…

Еміль Кроткий

*

Не вбереже від гріха руки свої той, хто не береже від нього язика.

О. Штейнберг

*

Коли Анаксімен збирався виголосити промову, Теокріт сказав:

— Починають слова литися рікою, а суть — крапати краплями.

*

Дуже балакучий чоловік довго стоїть перед статуєю Будди з шістьома руками і, нарешті, зітхає:

— Шість рук! Справедливий боже, ось хто вмів говорити!

*

— Що у вас намічено на сьогодні?

— Дві виробничі наради, чотири урочистих засідання та один мітинг.

— Невже не набридло вам усе це? Коли припините засідати?

— Це питання ми обговоримо на спеціальних зборах.

*

— Ми підемо вам назустріч. Я буду вас мати на увазі. Ми будемо вас мати на увазі, і я постараюся піти вам назустріч…

Все це виголошується сидячи, зовсім спокійно, не рухаючись із місця.

Ілля Ільф

*

— Був я вчора на полюванні. Собака мій погнався за зайцем… Не знати звідки — величезний орел… Схопив він собаку і зайця і піднявся вгору. Я вистрелив, та так влучно, що орел і заєць упали на землю, а собака… Звичайно, полетів далі.

*

Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич та сова та людей півсела!

*

Багатослів’я, марнослів’я, лихослів’я, лжеслів’я — мають однакові знаменники.

О. Штейнберг

*

Навіть тригодинну доповідь починай словами: «Буду говорити стисло…»

*

Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло!

*

Хвалько говорив, що в їхніх краях є барабан у кілька обхватів і його гуркіт чути за 50 кілометрів. Інший сказав, що в їхніх краях є корова з ногами по 10 000 метрів завдовжки. Коли присутні почали сумніватися, він сказав:

–– Якби не було такої великої корови, то звідки взяли б таку величезну шкіру, потрібну для того барабана, про який зараз розповідали?

*

Коли почнуть йому докоряти, що не виконує своїх обіцянок, — він зразу, ж дає нові.

*

На III з’їзді письменників СРСР письменник Бікчентаєв сказав, що башкирський народ не знав слова регламент, але і в старовину існував звичай на великих родових сходках промовляти, стоячи на одній нозі. Непоганий, вартий всілякої похвали звичай!

*

— А що, ваше маля вже навчилося говорити?

— Так. Тепер ми вже вчимо його мовчати.

*

Відомий брехун, що хвастав своїми військовими успіхами, зарапортувався так, що, не знаючи, як виплутатися, запропонував своєму ад’ютантові продовжити викладання подробиць якоїсь битви.

— Нічого сказати не можу,— зауважив той,— ви, графе, напевно, забули, що я був убитий на самому початку битви.

*

Часто курка, що знесла звичайнісіньке яйце, кудкудакає з таким азартом, наче знесла аероліт.

*

Хто найдовше може без утоми молоти язиком? Рекорд тут, мабуть, належить Шахтіну, родом з Ірландії. На змаганні, що відбулося в англійському місті Дортфорді в 1955 році, він не закривав рота цілих 133 години!

Місс Олтон Клепп із штату Північна Кароліна (США) проговорила без зупинки 96 годин 54 хвилини і 11 секунд.

Не можна не згадати і Жерода О’Деннела, який виголосив, як запевняють, найдовшу політичну промову,— вона тривала більше 29 годин.

*

Плітки передаємо з приємністю не тому, що їх любимо, а тому, що наші знайомі з приємністю їх слухають.

Михайло Рудницький

*

Дурниці говорити можна. Тільки не урочистим топом.

Юліан Тувім

*

Для боротьби з засіданнями треба побудувати величезний палац засідань. У палаці мав бути багацько залів, і в кожній залі довгий стіл, і на кожному столі суконна скатерть, і на кожній скатерті — дзвоник з кришталевим звуком і глечик з водою для освіження горлянки доповідача і горлянки співдоповідача, і тих, хто виступає в дебатах, і тих, хто висловлюється з приводу порядку денного, і тих, хто вносить позачергові пропозиції, і тих, хто висловлюється про мотиви голосування, і тих, хто вигукує з місця «правильно!», і тих, хто зачитує резолюцію, та інших, та інших…

Новому палацу можна присвоїти красиве наймення:

«Слухали і Постановили»…

Ілля Ільф

*

Доповідач безсовісно затяг доповідь, але під кінець у нього заговорила совість і говорила ще цілих дві години.

Еміль Кроткий

*

Його так цінували, що навіть коли він казав: «У мене немає думки про це», то всім хотілося дізнатися, якої саме думки в нього немає.

Володимир Брюгген

*

Щаслива володарка нової квартири звертається до своєї знайомої:

— У нас дуже добра квартира, але вона має одну ваду: сусіди чують усе, про що ми розмовляємо.

— А хіба ти не можеш завісити двері товстою портьєрою?:

— Звичайно, можу. Але тоді мені на буде чути, про що говорять сусіди!

*

На мосту перехожий звернувся до самотнього рибалки:

— Клює?

— Ще як! — пролунала відповідь.— Повірите, лише вчора я тут піймай сорок штук.

— Ви знайте, хто я?

— Ні, — відповів рибалка.

— Я місцевий суддя і власник цього маєтку.

— А ви знаєте, хто я? — спитав у відповідь рибалка.

— Ні.

— Найбільший брехун у штаті Віргінія.

*

— Як ви можете з цією людиною так довго розмовляти?

— Якби я не говорив, то мусив би його слухати, а те ще тяжче!..

*

Частенько малий Василько слухав, як його мати свариться з сусідкою. От одного разу в школі вчитель запитав:

— Наведи мені, Васильку, окличне речення, в якому був би гнів або побажання.

— Щоб тобі очі повилазили! — випалив Василько.

*

У загальному мовчанні його мовчання було найголоснішим.

Імре Форбот

*

Хто сказав і зробив — людина; хто не сказав і зробив — лев; хто сказав і не зробив – осел.

Курдська приказка

*

Дві речі бувають трудні: мовчання, коли потрібно говорити, і розмова, коли необхідно мовчати.

Східна мудрість

*

— Ваша дочка надзвичайно схожа на вашу дружину.

— Так, вона почала говорити вже в шість місяців.

*

Славетній артистці Елеонорі Дузе хтось переказав, нібито одна з її колег по сцені поширює про неї всілякі плітки.

— Ця? – перепитала Дузе ім’я своєї колеги.— Ні, це неможливо. Вона завжди стільки говорить про себе саму, стільки розводиться про свої уявні успіхи, що в неї просто не вистачить часу говорити про когось іншого!

*

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com