Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

ДО   ЗМІСТУ

*

Людина — не порожня пляшка, в котру можна влити яку завгодно рідину.

Дмитро Писарєв

*

П’яниця подібний до кута: чим більше градусів, тим тупіший.

*

Любов п’янить. Особливо любов до спиртного.

*

Алкоголь не дурний, але інших робить дурними.

Народний вислів

*

Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?

Українське прислів’я

*

Гість, який дуже любив випити, о восьмій годині вечора почав прощатися з сім’єю господаря.

— До побачення, Оленко, до побачення, Настусю, до побачення, Маринко.

— Як, ви вже йдете?

— Ні, але я хочу попрощатися з усіма, поки ще розрізняю обличчя…

*

— Як тільки вип’ю пляшку вина — усе забуваю! ‘

— Даремно, друже! Завжди треба пам’ятати, що за цю пляшку доведеться розраховуватися.

*

Горілку в закусочній продавали розпивочно, а виносити дозволялося тільки відвідувачів.

*

П’яний водій та автоінспектор.

— Дихніть!

— А чи культурно це буде з мого боку?

*

Багатозначне обличчя його схоже було на вітрину, де виставлені товари, яких немає в продажу.

Еміль Кроткий

*

— Від чого ви захворіли, Андрію Андрійовичу?

— Від холодного пива.

— А що вам допомогло?

— Тепле вино.

*

— Татусю, а який ніс називається грецьким?

— А ось такий, як у мене.

— Це який же? Червоний?

*

— Думаю записатися до товариства тверезості.

— Від чого це ти?

— Пити ні за що стало: що було — все пропив.

*

— Ну й становище!.. Випили ми вчора з Василем Артемовичем добряче, і я, як мені пригадується, просив у нього руки його дочки Зіни. Та тільки я не пам’ятаю, погодився він чи відмовив мені.

*

— Ну й становище!.. Випили ми вчора з Іваном Сергійовичем гарненько, і він, як мені пригадується, просив у мене руки моєї дочки Катерини. Але чи погодився я, чи відмовив йому, цього, хоч убий, не пам’ятаю.

*

Якийсь п’яниця заходить у знайомий дім. Господарка зустрічає його в траурі:

— Добридень! А в мене ж велике горе — чоловік помер!.. А йому ж і сорока років не було!..

— Ах, який жаль! Навіть і сорока років не було!.. Скільки він міг би ще випити!

*

Дружина. Не розумію, як ти можеш увесь час пити, якщо в тебе і справи ніякої немає.

Чоловік. Не розумію, як ти можеш увесь час вертітися перед дзеркалом, коли в тебе і краси особливої немає.

*

— П’ю з однією умовою: якщо вип’ємо, то потім ще раз вип’ємо. Інакше не п’ю.

*

П’яний виглядає із сміттєпровода:

— Скажіть, це який поверх?

*

Дружина говорить чоловікові, який наливає в чарку коньяку:

— Ти повинен брати приклад зі звірів. Вони ніколи не п’ють, якщо у цьому немає потреби.

— Вірю, але вони й ніколи не говорять під руку.

*

Гіркий п’яниця, добре розгулявшись, прийшов уночі до моргу і почав з усіх сил стукати в двері. Сторожі моргу відгукнулися:

— Хто там такий і чого треба?

— Це я,— відповів п’яниця,— я прийшов подивитися, чи немає мене в моргу. Я ось уже восьмий день не з’являюся додому і починаю турбуватися, куди я подівся.

*

Буття визначає свідомість, пиття замутнює її.

Еміль Кроткий

*

Лікар на квартирі у хворого.

— У вашій квартирі пахне горілкою.

— Так, я кладу її на хворого зуба.

— А давно він у вас болить?

— З дитинства.

*

Дружина знайшла у кабіней чоловіка багато порожніх пляшок.

— Звідки вони взялися?

— Сам дивуюся! Я ніколи не купував порожніх пляшок.

*

Ковальського викликає начальник відділу і каже йому:

— Якби ви не пили, то давно вже були б заступником начальника або навіть начальником бюро. Як, по-вашому, чи не краще кинути пити і стати начальником бюро?

— Ні, не краще.

— Чому?

— Тому, що коли я вип’ю пару чарок, то відразу відчуваю себе директором.

*

Увесь світ він розглядав під кутом 40 градусів.

Замість того, щоб пити,— краще відкладай на ощадкнижку. Збереш кругленьку суму — пропий.

Юліан Тувім,

*

П’яниця. Скажіть, лікарю, що в мене за хвороба?

Лікар. Перепої в серці.

*

Виноград приносить три грона: перша — насолоду, друга — сп’яніння і третя — неприємності.

Жан Анахарсіс

*

— Як?! Знову п’яний?! Знову, мабуть, додому привезли?

— Що ви, ма… ма-мо! Я власноручно прийшов!

*

Прийшов п’яний у гості, побачив на столі маленькі чарочки та й почав гірко плакати.

Здивований господар спитав його, що значать його сльози.

— Як же мені не плакати,— відповів п’яниця,— я, як побачив ці чарочки, так і пригадав свого покійного батька. Його теж запросили в гості і частували з таких же маленьких чарочок. Він, п’ючи горілку, несподівано проковтнув чарку і від того помер.

*

— Я п’ю не більше ста грамів, але, випивши сто грамів, я стаю іншою людиною, а та інша людина п’є дуже багато.

Еміль Кроткий

*

— Ну, як тобі подобається Валентина Миколаївна?

— Точно не можу сказати. Я її завжди бачив напідпитку.

— Та що ти?! От шкода! Така гарненька і раптом — напідпитку.

— Та не вона напідпитку, а я!

*

Давно поклявся, що покине палити цигарки, але все ще розкаюється.

*

Дві краплі холодної води надають аромату шклянці коньяку.

*

Міліціонер зустрічає на вулиці п’яного і питає, куди він іде.

— Додому. Я повертаюся з зустрічі Нового року.

— Ось покиньте-но плести дурниці! Новий рік дев’ять місяців як минув. Тепер вересень.

— Знаю, знаю, тому й поспішаю. Моя дружина вже почала турбуватися…

*

— Громадяночко, купіть-но пляшку пива!

— А що, хіба схоже, що я п’ю пиво?

— Ах, вибачте, купіть пляшку оцту!

*

— Ти вчора знову напився до нестями?

— Хто тобі сказав?

— Тарас Гаврилович!

— Господи! Та це ж свята брехня! Як же він пам’ятає, коли нас разом відкачували?

*

Вона. Ви кажете, громадянин, який вас надіслав, був цілком тверезий?

Посланець. Так точно!

Вона. Ну, тоді це не мені… Мені може надіслати подарунок тільки чоловік, а він тверезий ніколи не надішле.

*

— Я став тепер більше пити тому, що в мене велике горе.

— Дозволь мені, любий, поділити його з тобою.

*

П’яниця здав кров на аналіз. Наступного ранку лікар говорить йому з сумним виглядом:

— Я виявив рештки крові у вашій системі спиртообміну.

*

Міліціонер питає водія:

— Як ви могли сісти за кермо у нетверезому стані?

— А мені допомогли товариші.

*

Він покинув пити! Але!.. Було пізно!!. Година ночі.

*

Він був з тих працівників, котрі вміють піднести на потрібну височінь тільки чарку.

*

Перед маскарадом чоловік питає у дружини:

— Як ти гадаєш, що мені краще одягти?

–– Найкраще — не пий на балу, тоді тебе, напевно, ніхто не впізнає!

*

— Знову напився?!—термосила жінка чоловіка. –– П’янюга нещасний! Ти в мене вже у печінках сидиш.

— Брешеш. Я стою,— хитаючись, поправив її чоловік.

*

— Чого ви такий сумний?

–– А ви що — хіба не бачите, що шинок відкритий, а у мене грошей нема?

*

Відвідувач. Ось подивіться, голубе, я знайшов у чарці вашого вина сиве волосся.

Офіціантка. В цьому немає нічого дивного. Це дуже старе вино: йому більше двохсот років.

*

Дружина. Ти все брешеш! Сказав, що йдеш слухати щебетання солов’я, а сам у ресторан забрався!

Чоловік. Де ж тут брехня? Адже в ресторані в клітці і співає соловейко!

*

— У вас водянка.

— От дивина! Я п’ю тільки вино. А звідкіля ж узялася вода?

*

Зустрілися два приятелі.

— Ну, як ти покинув пити?

— Мусив. Лікар заборонив.

Через тиждень приятелі знову зустрілися.

— Знову п’єш? Тобі ж лікар заборонив!

— Так, але ж той лікар уже помер.

*

Частуючи Ціцерона за вечерею вином, господар уперто звертав увагу на якість напою, запевняючи, що винові цьому сорок років.

— Скажи, будь ласка! – зауважив Ціцерон.— А яким воно здається ще молодим для своїх років!

*

— Он до чого вчора ми з Петром п’яні були… що в нас алфавіт з третьої літери починався: ні “а”, ні “бе” вимовити не могли!

*

Весняне повітря п’янило його, особливо коли на лоні природи він пив горілку.

Еміль Кроткий

*

— Дорогий мій друже! Ви знову назюзюкалися?.. Як можна отакечки завжди пиячити?..

— А я пиячу тому, що я — нещасний.

— В чому ж ваше нещастя?

— Ай, тому, що я п’яниця.

*

— Скажи, матусю, де живе швець Кондратенко?

–– Та що ти, дурману об’ївся, чи що? Ти ж бо і є сам Кондратенко.

— Дурна ти жінка — от і все! Я-то знаю, що я Кондратенко, але не пам’ятаю, де саме я живу!..

*

— Я не п’ю. В мене тиждень поліпшення стосунків з дружиною.

Андрій Крижанівський

*

— Ви питаєте мене, лікарю, чому я так багато п’ю? П’ю тому, що в мене дуже багато клопоту…

— Я охоче вам вірю, але ви так давно п’єте, що всі ваші клопоти могли б уже дивно потонути в горілці.

— Ех, лікарю, вони ж уміють плавати!

*

— Як вам подобається цей водоспад?

— Чудовий! Прекрасний! Захоплюючий! Кращої, красивішої піни не побачиш і на пиві!

*

— Учора вночі, коли я повертався додому, мені якийсь ідіот наступив на руку…

*

Гість у ресторані, звертаючись до офіціанта, каже:

— Дайте, будь ласка, бутерброд!

Офіціант, який славився недоречною люб’язністю, відповідає:

–– 3 моїм задоволенням!

— Ні, з сиром,— поправив гість.

*

— Майте на увазі: алкоголь поступово руйнує організм!

— А я і не поспішаю.

Еміль Кроткий

*

— Сьогодні нап’юся до смерті!

— Ходімо!.. Я хочу померти разом з тобою!

*

Замовник. Ну, гаразд. Малюйте акварельною фарбою, тільки обов’язково додайте до фарби коньяку, бо я, признатися, не люблю води. Коли малювати мене водяною фарбою, то моя фізіономія не виходить справжньою.

*

Спочатку людина п’є горілку, потім горілка п’є горілку, а потім горілка п’є людину.

*

— Що я бачу! Ви п’єте горілку! А казали — як народився, горілки й у рота не брав, так і помру.

— Точно! Але я ніколи не казав, що в проміжку між народженням і смертю не питиму.

*

— Ваш перший ворог — вино,— сказав священик любителю випити.

— Маєте рацію,— відповів той,— і в євангелії сказано: «Возлюби ворога свого».

*

Він так багато і так давно п’є, що з рота у нього смердить уже не спиртом, а скипидаром.

Ілля Ільф

*

–– Знаєш, я вирішив від сьогодні кинути пити!

— І я теж!

–– Та це ж геніальна ідея!.. Її треба негайно окропити!

*

Пив з горя, що лікар заборонив йому пити,

Еміль Кроткий

*

Чому в п’яниць червоний ніс?

— Тому, що п’ють ротом, а ніс тільки нюхає і, як невдоволений, раз у раз хвилюється, а хвилювання завжди викликає почервоніння.

*

Одвертість п’яниці:

— Я тільки на десятій чарці починаю відчувати букет.

*

–– Вчора ви знову з’явилися на роботу п’яним?

–– Я? П’яним? Та звідки ви це взяли?

— Та як це звідки я взяв! Ви качалися і кричали на весь цех: «Ей, хлопці, ну й випив же я сьогодні!»

— А ви й повірили так одразу. Мало чого може наговорити п’яна людина…

*

Професор питає студента:

— Що таке нерентабельне капіталовкладення?

— Запросити до ресторану власну тітку.

*

— Коли я напиваюся, то здатний на неможливі вчинки!

— В такому разі, напийся і позич мені сто карбованців!

*

Ідуть двоє п’яниць обнявшись.

— Ти мені друг?

— Друг!

— Навіки?

— До гробової дошки!..

— Ну, а як же тебе звуть?

*

— Папуню, дай мені вина, я пофарбую ляльку!

— Вином, Оксаночко, не фарбують.

— А чому ж мама говорила, що в тебе ніс червоний від вина?

*

До хати вбігла перелякана, захекана маленька Ганнуся.

— Чого це ти, доню? — питає мати.

— Ой, мамо, гралася я на дорозі, аж тут ідуть два дяді та й кажуть: «Давай ще роздавимо ось цю маленьку». То я злякалася і ледве втекла.

Мати вийшла за ворота і побачила, як край дороги сидять два п’яниці і розпивають четвертинку.

*

Він так часто випивав за здоров’я своїх друзів, що сам передчасно оддав богу душу від білої гарячки.

Федір Маківчук

*

— Ні, ні! І не кажи! Ти в бухгалтери не годишся!

— Чому ж?

— Коли п’яний, не вмієш «балансувати».

*

— Знову надудлився, гаспиде клятий! Куди гроші подів, признавайся?!

— Та чого ти репетуєш даремно! Ось-но підрахуй сама: карбованець туди, карбованець сюди — виходить два; торгувався за хустку для тебе, просили десять — ось тобі й усі дванадцять.

*

Японець частує туриста рисовою горілкою. Після першої чарки гість бачить, що навколишні речі починають рухатися.

— Чи не надто міцний ваш напій?

— Не хвилюйтеся, сер. Це звичайнісінький землетрус.

*

Лікар. Вино зведе вас у домовину.

Пацієнт. А я п’ю його повсякчас і дожив, як бачите, до сімдесяти років.

Лікар. А якби не пили, вам зараз було б дев’яносто!

*

— Іване!

— Гя-а?

— Чого то твій трактор у кюветі боком лежить?

— Ото ж такий упертий… Я йому вправо руля, а він — вліво; я йому вліво, а він — вправо. Поповодив мене, клятий, доки й сам не звалився.

*

Мати — синові:

— Знову в тебе погана оцінка з поведінки! Ну, постривай, ось батько проспиться від самогонки, він тобі покаже, де раки зимують!

*

— Олександре Івановичу! Що з вами? Ви сьогодні дуже мало п’єте!

— Боюся: у нас щойно пофарбували перила на східцях.

*

— Ну що, ти був у ресторані «Хвиля»?

— Один раз був.

— Яке ж враження ти звідти виніс?

— Нічого не виніс… Мене самого винесли.

*

Він віддавав дружині кожну копійку, яку заробляв. Куди він дівав срібло і паперові купюри — відомо одному богу.

*

–– Ось уже два місяці я ходжу на співи нашого чоловічого хору.

— Ну, і як?

— Чудово проводимо час. Пропускаємо по декілька чарочок, граємо в карти, а коли жінки приходять за нами, танцюємо.

— А коли ж співаєте?

— По дорозі додому.

*

В Бу Адама запитали:

— Багато років ти п’єш горілку. Скільки разів ти був п’яний?

— 3а все своє життя я тільки один раз був п’яним,— відповідав Бу Адам,— а в інші дні похмелявся.

*

— Чорт знає що таке! Дві години стою — і ніякого трамвая!

— Лебедику! Ви тут трамвая чекаєте? Та тут і рейок ніяких не прокладено!

— Господи! І рейки ще не прокладені! Коли ж я додому попаду!..

*

П’яний водій намагається сісти за кермо. До нього підходить міліціонер і каже:

— Ви не поїдете на машині!

— Якраз поїду! Ви ж бачите, що я не можу йти?!

*

— Скажіть, які витрати називаються поточними?

— Ті, які течуть

— Наприклад?

— Горілка, вино, пиво…

*

Собака не впізнав свого господаря: він прийшов тверезий,

*

— Ну, як вам подобається ця співачка?

— О, що й казати! Який чарівний голос! Яке прекрасне мистецтво ^

— А з яким піднесенням вона співала застольну арію Травіати: «Налийте бокали повніш!..»

— Ах, ви знаєте, враження було в мене таке сильне, що я ледь не побіг у ресторан випити шампанського!

*

Дружина. Чому ти вчора не приїхав на дачу?

Чоловік. На три години довелося залишитися на вечірнє заняття.

Дружина. На три години?.. Гм… Виходить, по пляшці в годину ти працював?

Чоловік. Звідки ти про все це дізналася?

Дружина. В кишені твого пальта я знайшла три пробки.

*

Пора кумі і за розум взятися: не все пити — треба похмелятися; а з похмілля — знову на весілля.

*

— Прошу чарку Звіснії

— Ви й так уже п’яний. Хіба ви не знаєте, що алкоголь вбиває кожного року 50 тисяч французів.

— Наплювати! Я бельгієць!

*

Жінка подав милостиню жебракові і каже йому:

— Від вас страшенно тхне самогонкою.

— На жаль, громадянко, при такій щедрості мені не вистачає грошей на благородніші напої.

*

— Як ви могли прийти на роботу неголений?

— Мій перукар був дуже п’яний, і я побоявся йому довіритися.

— Правильно зробили. А хто ваш перукар?

— Я сам.

*

У ресторані.

— Дайте млинців!

— З чим їстимете?

— З апетитом.

*

Двоє п’яних лягли спати і накрилися своїми велосипедами. Згодом один сказав:

— Щось мені холодно.

— Не дивно,— зауважив другий.— У задньому колесі твого велосипеда немає трьох спиць.

*

— Дайте книгу скарг! ,

— Вона заповнена.

— Тоді директора!

— Він теж.

*

— Знаєте, Женечко, вино робить вас ще вродливішою.

— О! Але я зовсім ще не пила.

— Ви — ні, але я — так.

*

Чоловік іде з приятелем до ресторану. Дружина його попереджав:

— Пам’ятай, що скоро свято і нам багато чого треба купити.

— Я думаю, що до свята я ще повернусь.

*

Алкоголь найкраще переносять пляшки.

*

— Що у вас більш всього вимагають для читання?

— Винний прейскурант.

*

На тротуарі сидить п’яний. До нього підходить поліцейський.

— Що ви тут робите?

— Кажуть, що земля крутиться…

— Ну, і що з того?

— Чекаю, поки мій будинок під’їде до мене…

*

Знайте: тільки перші десять чарок шкідливі, а потім уже можна пити скільки влізе.

Юліан Тувім

*

До лікаря прийшов пацієнт і поскаржився, що ночами йому щось усе ввижається і не дає заснути.

— А що саме вам ввижається? — запитав лікар.

— Я бачу осла…

— Не хвилюйтеся. Ідіть спокійно додому, намагайтеся менше пити. Будучи п’яним, ви бачите власне відображення…

*

Краще за все п’ється між двома випивками.

*

Капітан англійського парусника, закінчуючи вахтовий запис в ходовому журналі, позначив:

«Помічник знову п’яний».

Помічник прийшов для пояснення.

— Хіба це не так? — знизав плечима капітан.

Здаючи вахту, помічник записав:

«Капітан чомусь зовсім тверезий».

І коли розлючений капітан влетів у його каюту, помічник розвів руками:

— А хіба це не так?

*

— Дві виробничі наради, чотири урочистих засідання та один мітинг.

— Невже не набридло вам усе це? Коли припините засідати?

— Це питання ми обговоримо на спеціальних зборах.

*

— Ми підемо вам назустріч. Я буду вас мати на увазі. Ми будемо вас мати на увазі, і я постараюся піти вам назустріч…

Все це виголошується сидячи, зовсім спокійно, не рухаючись із місця.

Ілля Ільф

*

— Був я вчора на полюванні. Собака мій погнався за зайцем… Не знати звідки — величезний орел… Схопив він собаку і зайця і піднявся вгору. Я вистрелив, та так влучно, що орел і заєць упали на землю, а собака… Звичайно, полетів далі.

*

Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич та сова та людей півсела!

*

Багатослів’я, марнослів’я, лихослів’я, лжеслів’я — мають однакові знаменники.

О. Штейнберг

*

Навіть тригодинну доповідь починай словами: «Буду говорити стисло…»

*

Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло!

*

Хвалько говорив, що в їхніх краях є барабан у кілька обхватів і його гуркіт чути за 50 кілометрів. Інший сказав, що в їхніх краях є корова з ногами по 10 000 метрів завдовжки. Коли присутні почали сумніватися, він сказав:

–– Якби не було такої великої корови, то звідки взяли б таку величезну шкіру, потрібну для того барабана, про який зараз розповідали?

*

Коли почнуть йому докоряти, що не виконує своїх обіцянок, — він зразу, ж дає нові.

*

На III з’їзді письменників СРСР письменник Бікчентаєв сказав, що башкирський народ не знав слова регламент, але і в старовину існував звичай на великих родових сходках промовляти, стоячи на одній нозі. Непоганий, вартий всілякої похвали звичай!

*

— А що, ваше маля вже навчилося говорити?

— Так. Тепер ми вже вчимо його мовчати.

*

Відомий брехун, що хвастав своїми військовими успіхами, зарапортувався так, що, не знаючи, як виплутатися, запропонував своєму ад’ютантові продовжити викладання подробиць якоїсь битви.

— Нічого сказати не можу,— зауважив той,— ви, графе, напевно, забули, що я був убитий на самому початку битви.

*

Часто курка, що знесла звичайнісіньке яйце, кудкудакає з таким азартом, наче знесла аероліт.

*

Хто найдовше може без утоми молоти язиком? Рекорд тут, мабуть, належить Шахтіну, родом з Ірландії. На змаганні, що відбулося в англійському місті Дортфорді в 1955 році, він не закривав рота цілих 133 години!

Місс Олтон Клепп із штату Північна Кароліна (США) проговорила без зупинки 96 годин 54 хвилини і 11 секунд.

Не можна не згадати і Жерода О’Деннела, який виголосив, як запевняють, найдовшу політичну промову,— вона тривала більше 29 годин.

*

Плітки передаємо з приємністю не тому, що їх любимо, а тому, що наші знайомі з приємністю їх слухають.

Михайло Рудницький

*

Дурниці говорити можна. Тільки не урочистим топом.

Юліан Тувім

*

Для боротьби з засіданнями треба побудувати величезний палац засідань. У палаці мав бути багацько залів, і в кожній залі довгий стіл, і на кожному столі суконна скатерть, і на кожній скатерті — дзвоник з кришталевим звуком і глечик з водою для освіження горлянки доповідача і горлянки співдоповідача, і тих, хто виступає в дебатах, і тих, хто висловлюється з приводу порядку денного, і тих, хто вносить позачергові пропозиції, і тих, хто висловлюється про мотиви голосування, і тих, хто вигукує з місця «правильно!», і тих, хто зачитує резолюцію, та інших, та інших…

Новому палацу можна присвоїти красиве наймення:

«Слухали і Постановили»…

Ілля Ільф

*

Доповідач безсовісно затяг доповідь, але під кінець у нього заговорила совість і говорила ще цілих дві години.

Еміль Кроткий

*

Його так цінували, що навіть коли він казав: «У мене немає думки про це», то всім хотілося дізнатися, якої саме думки в нього немає.

Володимир Брюгген

*

Щаслива володарка нової квартири звертається до своєї знайомої:

— У нас дуже добра квартира, але вона має одну ваду: сусіди чують усе, про що ми розмовляємо.

— А хіба ти не можеш завісити двері товстою портьєрою?:

— Звичайно, можу. Але тоді мені на буде чути, про що говорять сусіди!

*

На мосту перехожий звернувся до самотнього рибалки:

— Клює?

— Ще як! — пролунала відповідь.— Повірите, лише вчора я тут піймай сорок штук.

— Ви знайте, хто я?

— Ні, — відповів рибалка.

— Я місцевий суддя і власник цього маєтку.

— А ви знаєте, хто я? — спитав у відповідь рибалка.

— Ні.

— Найбільший брехун у штаті Віргінія.

*

— Як ви можете з цією людиною так довго розмовляти?

— Якби я не говорив, то мусив би його слухати, а те ще тяжче!..

*

Частенько малий Василько слухав, як його мати свариться з сусідкою. От одного разу в школі вчитель запитав:

— Наведи мені, Васильку, окличне речення, в якому був би гнів або побажання.

— Щоб тобі очі повилазили! — випалив Василько.

*

У загальному мовчанні його мовчання було найголоснішим.

Імре Форбот

*

Хто сказав і зробив — людина; хто не сказав і зробив — лев; хто сказав і не зробив – осел.

Курдська приказка

*

Дві речі бувають трудні: мовчання, коли потрібно говорити, і розмова, коли необхідно мовчати.

Східна мудрість

*

— Ваша дочка надзвичайно схожа на вашу дружину.

— Так, вона почала говорити вже в шість місяців.

*

Славетній артистці Елеонорі Дузе хтось переказав, нібито одна з її колег по сцені поширює про неї всілякі плітки.

— Ця? –– перепитала Дузе ім’я своєї колеги.— Ні, це неможливо. Вона завжди стільки говорить про себе саму, стільки розводиться про свої уявні успіхи, що в неї просто не вистачить часу говорити про когось іншого!

*

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com