ДО   ЗМІСТУ

*

Вік живи — вік учись! І ти нарешті досягнеш того, що, подібно до мудреця, матимеш право сказати, що нічого не знаєш,

Козьма Прутков

*

„Дурнів не сіють і не жнуть — вони самі ростуть». Так споконвіків виправдовуються розумні.

Народна мудрість

*

Справжній філософ — той, хто, не хвастаючись, володіє тією мудрістю, якою хвастаються ті, хто нею не володіє,

Жан д’Аламбер

*

Розумні люди вчаться для того, щоб знати, нікчемні — для того, щоб їх знали.

Східний вислів

*

– Якби ви тільки знали, які трудні питання мені ставили,— казав аспірант після захисту дисертації.

– І ти на всі відповів?

– За винятком одного: яке практичне значення має моя дисертація.

*

Навіть на зірки він примудрявся дивитися звисока.

Еміль Кроткий

*

Лжедмитрій, як дехто вважає, був сином свого батька, але й це під сумнівом.

*

Дружина (жахаючись), Чи не горимо ми? Щось димом запахло.

Чоловік (учитель російської мови, кидається до письмового столу і записує): «Димом пахне» — приклад, коли підмет в орудному відмінку.

*

– Дозвольте, професоре, познайомити вас із моїм чоловіком.

– Ага! Дуже приємно. Його обличчя мені трохи знайоме. Він, здається, був раніше вашим нареченим?

*

Все життя дурень проживе поруч з мудрецем і анітрохи не пізнає істини, так само, як ніколи ложка не відчує, яка на смак їжа.

*

Хто не ділиться своїми знаннями, подібний до світла в бочці.

*

Відомого вченого умовляли балотуватися в академіки. Він відмовився, сказавши:

– Попав би я в академіки, почнуть питати: «Як він туди проліз?» А доки я не академік, можуть тільки питати: «А чого він досі не в академіках?» Адже це приємніше!

*

Я пояснив вам цю тему для того, щоб довести, що розумно, до ладу пояснити її неможливо.

*

Учень відповідає:

– Я люблю біологію тому, що в ній є різні смачні речі, як-от: зайці, куріпки і тому подібне.

*

– Де все твоє багатство і всі твої володіння? — запитав Діогена якийсь правитель.

– У них,— відповів Діоген, показуючи на своїх численних учнів і послідовників.

Абуль-Фарадж

*

Початок науки — розум, початок розуму — терпіння.

Еффенді Капієв

*

Дружина (до свого чоловіка-математика). Уяви, мій милий, протягом трьох годин я розбила три тарілки.

Чоловік. Справді?! Зараз, моя квіточко, я вирахую, скільки тарілок ти розіб’єш протягом року.

*

Гансу Ландольту належить жарт:

– Фізики працюють добрими методами з поганими речовинами, хіміки — поганими методами з добрими речовинами, а фізхіміки — поганими методами з поганими речовинами.

*

Поважає освічених людей.

– Чого мені,— каже,— прикурювати в якогось неука, коли я можу прикурити в людини з вищою освітою.

Еміль Кроткий

*

Студентові, що претендував на винахід універсального розчинника, Лібіх сказав:

– А в чому ви його триматимете?

*

Вчений без діла — як хмара без дощу.

Арабське прислів’я

*

Учень відповідає:

– Король французький Людовік XVI, коли його гільотинували, втратив голову.

*

– Яка різниця між гарним і прекрасним? — запитали Вольтера.

– Гарне потребує доказів, а прекрасне не потребує,— відповів він.

*

– Де ти навчаєшся?

– Вивчаю досвід свого батька… Він у мене пенсіонер.

*

– Що з тобою?

– Жахлива справа. Зламав голову над однією задачею.

*

– П’єр,— каже вчитель,— твоя домашня робота про кішку дуже схожа на домашню роботу твого брата Жана!

– Це так, пане вчителю, адже й кішка та ж сама.

*

– Івіце, скажи нам, як утворюється роса?

– Земля обертається і пітніє від зусилля,

*

– Отже, Карле,— питає вчителька,— який це час: «Я миюсь, ти миєшся, він миється?»

Трохи подумавши, хлопець відповідає:

— Субота.

*

– Кажуть, що розум дає мати, а не інститут.

—Вірно. Я давно помітив, що ти виріс сиротою.

*

Одного разу він зрозумів, що він кролик. Він визначив це по тому, як швидко розмножувався,

Януш Осенка

*

Кожен розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.

Українське прислів’я

*

Організм людини містить стільки вапна, що його вистачить, щоб побілити курятник.

*

Нині все навпаки: раніше Ломоносов з Архангельська йшов до університету, а тепер Ломоносових з університету відправляють до Архангельська!

*

Права почесних академіків багато чим поступалися перед правами звичайних академіків. Серед учених великою заслугою вважалося стати просто академіком.

Оресту Даниловичу Хвольсону (1852—1934), почесному академікові, приписують такий дотеп:

– Різниця між академіком і почесним академіком така ж, як між паном і паном добродієм.

*

Професор. Скажіть, що таке, власне, золото? Які його властивості?

Студент мовчить.

Професор. Так, ви маєте рацію: мовчання, дійсно, золото.

*

Діогена запитали, укус якої тварини він вважає найнебезпечнішим.

Діоген відповів:

– З хижих звірів — наклепника, а з свійських — облесника.

*

Одне з найбільших лих цивілізації — це вчений дурень.

Карел Чапек

*

Адольф Бейєр (1835—1917) був людиною з великим почуттям гумору. Наприклад, про те, як хімія стала його фахом, він розповідав так:

– Спочатку я вирішив займатися математикою і фізикою, далі служив самоохотником гвардійського полку в Берліні. Тут я став таким дурнем, що відчув свою непридатність до цих наук. Лишалася хімія. Мені сказали, що тут можна роздумувати і споглядати всі чотири пори року. На цьому я і зупинився.

Насправді ж Бейєр у дванадцять років винайшов нову подвійну сіль. За два талери, одержані на день свого народження, хлопчик купив індика для дослідів, а через двадцять п’ять років синтезував цю сіль, чим здобув блискучу перемогу органічній хімії.

*

Професор. Кава була просто чудова.

Сусід. Пробачте, професоре, це ви, замислившись про щось, з’їли мою котлету з телятини.

*

Майєру належить афоризм:

– Найкращі наукові відкриття зроблені в найгірших лабораторіях.

*

Одного разу до Паризької Академії наук, яка складається рівно з сорока чоловік, представився кандидат, наукові заслуги якого були зовсім мізерні.

– Адже ж ця людина — справжній нуль! — сказали про нього.

– А щоб вийшла цифра 40, нуль якраз і необхідний,— спокійно зауважив якийсь дотепник.

*

Високі башти вимірюються тінню, що падає від них, видатні люди — кількістю заздрісників.

Китайський вислів

*

Нічого не брав на свою відповідальність.

Говорячи, що земля крутиться, додав:

– За словами Коперника.

Еміль Кроткий

*

Професор. Кисень необхідний усім живим істотам. Життя без нього неможливе. Кисень був винайдений лише сто років тому.

Студент. А як же існувало життя на Землі до винаходу кисню?

*

Учень відповідає:

– Кістяк утримує нас на ногах. Якби не було кістяка, то м’ясо весь час падало б на землю.

*

Студент, закінчивши курс наук, прощався з професором, щиро дякував за все добре, а потім додав:

– Вам я зобов’язаний усім, що знаю,

– Даруйте,— відповів професор так само ввічливо,— чи варто дякувати за таку дрібницю!

*

Освіта може перетворити дурня на вченого, але вона ніколи не зітре первородного відбитку.

П. Бошен

*

Якось, беручи участь у розмові про те, чому люди так охоче допомагають старцям і так неохоче філософам, Діоген зауважив:

– Це тому, що кожний передбачає можливість самому стати бідним, калікою, п’яницею, але ніхто не думає, що він може стати філософом.

*

– Кажуть, мовчання — золото. Це нісенітниця!

– Чому?

– Та от я мовчав на іспитах — і провалився.

*

Професор. Який народ з історії вам найбільше подобається?

Студент. Фінікіяни.

Професор. Чому?

Студент. Тому, що там найменше говориться про них.

*

Репортер (дружині професора).

– Над чим працює професор останнім часом?

– Він завжди шукає свої окуляри.

*

Людина від худоби відрізняється розумом.

Індонезійське прислів’я

*

Метафізика — це коли той, що слухає, нічого не розуміє, а той, що говорить, розуміє не більше.

*

Студентові, який приїхав у колгосп на практику, виділили коня і воза. Збираючись їхати в поле, він почав запрягати коня задом наперед.

– Не так ти, сину, запрягаєш,— зауважив конюх.

– А звідки вам відомо, в який бік я поїду?

*

– Ваші методи садівництва безнадійно застаріли. Можу посперечатися, що ви не зберете навіть двох кілограмів яблук з цієї деревини!

– Ви маєте рацію: це груша.

*

Професор запитує в студента:

– Чому ви так хвилюєтеся? Боїтеся моїх запитань?

– Та ні, професоре, я боюся своїх відповідей.

*

Тверезість думки — це внутрішній голос, котрий говорить, чого не треба робити, коли вже це зроблено.

*

Про видатного математика Штурма розповідають, що, помираючи, він впав у забуття, перестав чути, і рідні не могли домогтися від нього ні слова.

Та ось його відвідав один із друзів-професорів.

Йому сказали, що хворий уже нічого не чує і не говорить.

– А ось зараз ми спробуємо,— відповів гість і голосно вигукнув:

– Ану, Штурме, дванадцять в кубі скільки буде?

– 172! — відповів тієї ж миті Штурм і одразу помер.

*

Учень відповідає:

– У полярних країнах мешкають такі живі істоти: мох, пінгвіни, полярні дослідники.

*

Кравець надіслав графологові листа про сплату грошей, а у відповідь одержав: лагідний характер, задовольняється малим, завжди прагне до своєї мети, але не завжди успішно!..

*

Життя героїв збагатило історію, а історія прикрасила подвиги героїв. Невідомо, хто кому більш зобов’язаний: чи історики своїм героям, чи герої своїм історикам.

Жан Лабрюйєр

*

Неуважний хімік заходить в аптеку:

– Мені потрібна саліцилова кислота, або борна, або ацетилсаліцилова…

– Ви, може, хочете сказати, що вам потрібен аспірин?

– Так, так, я завжди забуваю точну назву.

*

Голова, що не може наповнитися власними думками і має багато вільного місця для химер та інших витівок, не варта того, щоб її чим-небудь наповнювали.

Фрідріх Теббель

*

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою.

*

Хтось домагався честі попасти в академіки. Він написав якусь історичну книгу і, звичайно, не забув вручити екземпляри своєї книжки тим академікам, на голоси яких розраховував при балотуванні.

Через деякий час він зайшов до одного з цих академіків, щоб дізнатися, якої той думки про його книжку.

– Я прочитав вашу книжку,— сказав академік,— і знайшов у ній багато правильного і багато нового. Але ось у чому біда: все те, що у вашій книзі правильне,— не нове, а все нове — неправильне.

*

Одна людина, що хотіла позадаватися дотепами, глузуючи, запитала вправного математика, скільки два по шість?

— Якщо приставити вас, то буде 120,— відповів йому математик.

*

– Мій Петрик такий головатий хлопець!

– Хто ж він — винахідник, раціоналізатор?

– Та ні… Картуз носить 60-го розміру.

*

Учень відповідає:

– Коли Одіссей довідався, що його і його друзів з’їли, він почав думати про втечу.

*

Студент (продавши з зиском букіністові кілька підручників). – Батько мав рацію, коли казав мені: «Науки юношей питают…»

*

Один професор юридичного факультету був так обтягнений боргами, що прославився цим не менше, ніж своїми вченими працями.

Одного разу на іспитах він запитав у студента, що таке вексель.

Ледачий юнак, який нічого не знав, довго запинався, врешті відверто сказав:

– Не знаю…

– Ото який щасливець! — зітхнув професор, згадавши безліч власних векселів.

*

Студент запитує професора:

– Яка різниця між поняттями: час і вічність?

– Якби у мене був час пояснити це,— відповів професор,— потрібна була б вічність, щоб ви зрозуміли.

*

– Отже, професоре, ви користуєтеся трьома парами окулярів.

– Так… Одна пара для далечини, друга — для близини, а третя — щоб шукати перші дві пари.

*

Бутлеров відзначався феноменальною фізичною силою. Він легко підкидав пудові гирі.

Якось ще юнаком прийшов він до товариша і не застав його вдома. Оглянувши кімнату, помітив кочергу, зігнув її у вигляді букви «Б» і пішов геть.

Така «візитна картка» не викликала ніякого сумніву в тому, хто її залишив.

*

Учений знає, що таке неук, бо сам колись ним був, але неук не розуміє стану вченого тому, що ніколи ним не був.

Східна мудрість

*

З учнівського твору:

«Різниця між королем і президентом полягає в тому, що король — син свого батька, а президент — ні».

*

Протягом довгого часу знайомі Едісона дивувалися, чому так важко відчиняється його садова хвіртка. Нарешті хтось із друзів сказав йому:

– Такий геній, як ти, міг би сконструювати досконалішу хвіртку.

– Мені здається,— відповів Едісон,— хвіртка сконструйована геніально.

– Ти жартуєш!

– Анітрохи. Вона сполучена з насосом хатнього водопроводу. Кожний, хто відчиняє хвіртку, накачує в цистерну двадцять літрів води.

*

Є три види неуцтва: не знати нічого, знати погано те, що знають, і знати не те, що належало б знати.

Шарль-Піно Дюкло

*

Вік живи, вік учись, так і помреш студентом.

*

Учитель на уроці фізики говорить дітям:

– Завдяки тому, що ми пізнали закон земного тяжіння, ми можемо ходити по землі.

Учень: — А як було перед тим, як відкрили цей закон?

*

Мати до сина, який повернувся зі школи:

– Чи навчився чогось нового, сину?

– Аякже! Навчився шепотіти.

*

– Джері, що таке абстрактний іменник?

– Не знаю,— признався Джері.

– Як же це так! — обурився вчитель.— Це щось, що існує, ти його можеш уявити, але не можеш помацати. Спробуй наведи приклад!

– Розжарена кочерга.

*

На уроці природи вчитель питає:

– Скажіть, учні, навіщо людині зуби?

– Щоб їсти,— хором відповіли діти.

– А ще для чого?

Всі сидять мовчки. Та от підводиться хлопчик і каже:

– Ще для того, щоб часто боліли.

*

Професор — студентові:

– Яка різниця між світлом і електрикою?

– Перше нічого не коштує.

*

Якось Микола І при всіх своїх орденах і зірках відвідав Пулковську обсерваторію. Не попереджений про відвідини царя, начальник обсерваторії розгубився і заховався за телескоп.

– Що з ним? — запитав цар у міністра.

– Мабуть, перелякався, ваша величність, побачивши стільки зірок не на своєму місці.

*

Одного разу, коли Кірхгоф розповідав про те, що фраунгоферові лінії свідчать про наявність золота на сонці, один із слухачів, якийсь банкір, зауважив Кірхгофу:

– Яка користь від цього золота, якщо я не можу дістати його з сонця?

Через деякий час Кірхгофа за відкриття спектрального аналізу нагородили англійською золотою медаллю та іншими золотими коштовностями. Вчений приніс їх до банкіра і сказав:

– Дивіться, я все-таки дістав золото з сонця!

*

Метафізик вважає, то добре навчив своїх читачів, якщо довів їх до мігрені.

П’єр Буаст

*

Навіть при просвічуванні рентгеном у нього не можна було виявити слідів обдарування.

Еміль Кроткий

*

На вчителя навалили стільки навантажень, що він став невстигаючим.

*

Дресирувальник учив борця:

– Ласкою я кладу на обидві лопатки будь-якого звіра.

*

Випадкові відкриття роблять тільки підготовлені уми.

Блез Паскаль

*

В енській області виявлена доросла людина, що з дитинства живе серед тварин. Це директор одного звірорадгоспу.

*

Я вирішив лягати спати разом з півнями. Але ви не уявляєте собі, як мені було важко навчити свого півня сідати на сідало на світанку!

*

Сидів на двох стільцях, доки не додумався, що на чотирьох можна лежати.

Ян Лукаш

*

— Чи не скажете, пане професоре, куди я попаду, якщо, припустимо, з цього залу просвердлю отвір через увесь діаметр Землі? — запитав одного разу на лекції якийсь студент знаменитого німецького геолога Ремера.

– У психіатричну лікарню.

*

Професор-ларінголог питає студента. Студент на мить замислився, а далі говорить:

– Це запитання стосується горла, а я збираюся бути спеціалістом тільки носа.

– Он воно що! А якою ніздрею ви збираєтеся займатися зокрема?

*

Усі ми неуки, тільки кожен в іншій галузі.

*

Група британських учених зробила висновок, що в боротьбі з слимаками найкращим засобом є їжак. Вирішили пустити в заповідник 1 000 пар їжаків — самців і самок. Та вчені потрапили в скрутне становище: як у їжаків визначити їхню стать? Звернулися до зоологів-спеціалістів.

Ті відповіли:

– Єдиний, хто безпомилково може визначити їжачиху,— це тільки сам їжак.

*

Професор. Це вже третє запитання, на яке ви не можете відповісти!

Студент. Прошу дати мені час подумати.

Професор. З задоволенням, даю вам цілий рік!

*

Видатна людина йде попереду свого часу, розумний іде поруч нього по всякій дорозі, хитрий намагається всебічно використати його, дурний стає йому поперед дороги.

Едуард Бауернфельд

*

У Діжоні на вокзалі месьє Грожан виходить з вагона і йде до буфету. Перед тим, як вийти, він подивився на номер свого вагона, щоб потім швидше його знайти.

– 1492. Прекрасно,— говорить він,— цей номер неможливо забути! Це рік відкриття Америки.

Через декілька хвилин месьє Грожан повертається і ввічливо запитує залізничного службовця:

– Пробачте, месьє, чи не знаєте ви, коли була відкрита Америка?

*

Мухи також не піддаються приборканню, як і гієни.

Ралф Емерсон

*

Одного разу до кабінету академіка М. М. Бекетова вбіг схвильований слуга і закричав:

– Миколо Миколайовичу, у вашій бібліотеці злодії!

Вчений, продовжуючи розрахунки, спокійно запитав:

— І що ж вони читають?

*

Можна опинитися на дні і не сягнути глибини.

Станіслав Єжи Лєц

*

Коли він щось заперечував, то казав:

– Мій розум цього не вміщує.

– Розум у нього, дійсно, був малометражний.

Еміль Кроткий

*

– Шкода, але я не можу взяти вас на роботу. Ваш атестат мені не подобається.

– Мені також, але що зробиш — мені не хотіли видати інший.

*

Учитель питає в учнів:

– Хто може навести яскравий приклад випадкового збігу обставин?

Учень піднімає руку:

– У мого тата і мами в один і той же день було весілля.

*

Американське хімічне товариство нагородило видатного фізико-хіміка Г. Скетчарда медаллю Теодора Ріхарда. Після цього йому почали докучати журналісти:

– Скажіть, професоре, коли, власне кажучи, до вас приходять всі ці ідеї?

– Ох,— відповів професор,— вони приходять майже весь час. Ранком, коли прокидаюся, коли голюся, коли слухаю концерт. Ідеї приходять до мене дуже легко. А потім я іду до лабораторії і відкриваю, що більшість із них хибні.

*

Бувають різні дурні. Бувають дурні, яких важко відразу відрізнити від розумних — так би мовити, «підроблені камені» розуму, що, втім, не заважає бути їм непідробленими дурнями.

В. Крачковський

*

– Ну що, ти почав готуватися до іспитів?

– Та ніяк не можу збагнути, що мені робити: за конспектами готуватися ще рано, а за підручниками вже пізно!

*

Голова його чогось та варта… разом з бобровою шапкою.

Еміль Кроткий

*

Розмова двох хлопчаків біля телевізора:

– Уяви собі, наші предки не знали ні радіо, ні телевізора, ні електрики. Як вони могли жити?

– От вони й померли!

*

Людське життя стає все тривалішим. Значить, будемо довше сподіватися, що колись щось зробимо.

Габріель Лауб

*

Студент повинен скласти останній іспит.

– Ти приготувався? — запитав його батько.

– Так. Навіть до найгіршого…

*

Постійні атмосферні перешкоди — це своєрідний захист від поганих телевізійних передач.

*

– Чому ти вириваєш сторінки з підручника? — питає вчителька маленького Борю.

– А я не всі вириваю, тільки прочитані.

– Чому?

– Щоб помилково те саме двічі не прочитати.

*

Математик зацікавився прогнозом погоди, в якому було таке передбачення: «Ймовірність дощу — 70 відсотків».

Математик подзвонив у бюро прогнозів і спитав, яку теорію вони застосовують у підрахунках. Службовець відповів із зітханням:

– Бачите, у нас в конторі десять чоловік. Якщо семеро говорять, що їм здається, ніби буде дощ, а решта кажуть, що їм наплювати, буде він чи не буде,— ми одержуємо саме такий відсоток.

*

– Ви чомусь дуже нагадуєте мені одного мого знайомого, дивака на прізвище Равеллі.

– Але, професоре, я і є Равеллі!

– Ах, так?! Ну, тоді схожість цілком зрозуміла!

*

Професор. Чи можете ви мені сказати щось про хіміків XVII століття?

Студент. Можу. Вони всі померли.

*

У венеціанській антикварній крамниці продавець пропонує туристові-іноземцю античну зброю:

– А ось дуже рідкісний екземпляр: пістолет, з якого застрелили Юлія Цезаря.

– Але римляни в ті часи не знали пістолетів!

– Тому-то я і кажу, що це рідкість виняткова!

*

Часто-густо люди користуються розумом, щоб робити дурниці!

Франсуа Ларошфуко

*

Учитель (до учнів). Коли я розповідаю вам про мавпу, то ви повинні усі дивитися не у вікно, а на мене!

*

Він давно вже обіцяв зібратися з думками, але зібрання так і не сталося.

Еміль Кроткий

*

– Яка знаменна подія відбулася 1769 року? — запитав екзаменатор студента.

– Народився Наполеон,— відповів студент.

– А 1776 року?

– Наполеону минуло 7 років.

*

Часто дах над головою не дозволяє людям рости.

Станіслав Єжи Лєц

*

На іспитах з автосправи викладач запитує:

– Отже, що ви зробите, якщо ночуєте підозрілий шум у моторі вашого автомобіля?

– Ввімкну голосніше радіоприймач.

*

Директор. Прошу поглянути: ця машина замінює працю шести чоловік.

Відвідувач. А хто нею керує?

Директор. А для цього в нас є вісім фахівців.

*

Неродюче дерево не потребує підпірок.

Еміль Кроткий

*

У класі лаються дві учениці,

Входить учителька.

– Ти найдурніша в світі коза! — кричить одна.

– Не забувайте, що і я тут,— гостро зауважила вчителька.

*

На перший погляд здається, що в людей і тварин багато спільного. На другий — так само.

Милован Іллич

*

Один дурень може поставити стільки запитань, що й десять розумних не дадуть відповіді.

*

Я кілька разів ловив себе на тому, що крізь лупу шукав себе на глобусі.

Станіслав Єжи Лєц

*

Професор зовсім не був неуважною людиною, і коли до нього в кімнату вбігла дружина з газетою в руках, він просто був дуже заглиблений у свою працю.

– Ти бачив таке? — схвильовано вигукнула вона.— Тут повідомлення про твою смерть!

– Справді? — обізвався професор, не відводячи погляду від паперів.— Не забудь же надіслати квіти!

*

Деякі вчені подібні до банкового касира: у них ключі до великої суми грошей, що їм не належать.

Берн

*

Учитель. Прозорі тіла — це такі, через які ми бачимо. Назви мені таке тіло, Сидоренко.

Учень. Замкова щілина у дверях.

*

Не те мене дивує, що астрономи відкрили різні планети, а те, що вони якось узнали їхні імена.

Юліан Тувім

*

– Діти,— каже вчителька,— тут у книзі поруч з прізвищем Гете написано «1749-1834». Що це значить?

– Це помер його телефону.

*

Дізнався, що земля крутиться, і почав скаржитися на головокружіння.

*

Такі поняття, як «вічність», «безмежність», я починаю розуміти лише тоді, коли порушую справу в якійсь установі.

Юліан Тувім

*

Давньогрецький філософ Платон сказав:

– Дуже погана та людина, яка нічого не знає і не хоче нічого знати. Адже в ній поєдналися докупи дві вади.

*

Учителька говорить першокласникові:

– Читай, що написано під цим малюнком.

– О… С… А…— прочитав хлопчик по літерах.

– А разом як буде?

– Бджола…

*

Учитель. Де вперше одержав перемогу Суворов?

Учень. На сто сорок п’ятій сторінці.

*

Фотограф (хлопчикові):

– Усміхнися, синочку, бачиш он ту дірочку, зараз звідти вилетить пташечка.

– Замість того, щоб казочки розповідати, ви б краще перевірили діафрагму і силу світла, а то зіпсуєте плівку.

*

Не кожна сіра речовина має щось спільне з мозком.

Станіслав Єжи Лєц

*

– Тату, ти можеш розписатися з заплющеними очима?

– Думаю, що зможу.

– Тоді заплющ очі і розпишися у моєму щоденнику.

*

– Миколо, що ти робиш у школі?

– Як «що роблю»? Чекаю, коли буде дзвінок.

*

Розумний не каже того, що знає, а дурень каже, чого й сам не знає.

Турецьке прислів’я

*

Неук подібний до бубна, який створює великий шум завдяки власній порожнечі.

*

Тому, хто дивиться крізь тріснуте скло, здається, що світ розколовся.

Еміль Кроткий

*

Ледве зробився вченим, як став чекати вшанування.

Антон Чехов

*

Є два способи поширювати світло: бути свічкою, що горить, або люстрою, що відбиває світло.

*

Душа без уяви — все одно, що обсерваторія без телескопа.

Генрі Бічер

*

Земля колиска розуму, але не можна вічно жити в колисці.

Костянтин Ціолковський

*

Єдине є щастя: творити. Живе той, хто творить.

Ромен Роллан

*

Спираючись на досвід тільки свого курника, півень буде помилково судити про життя всіх інших птахів.

Максим Горький

*

Він таки сягнув глибини і став пускати звідти бульки.

Станіслав Єжи Лєц

*

Думав тільки ходячи, але ходив дуже мало.

Еміль Кроткий

*

Учитель. Скажи-но, Івасю, чому світло сонця ясне, а світло місяця бліде?

Учень. Бо сонце світить удень, а місяць уночі.

*

Оптиміст знає, що двічі по два — чотири, песиміст знає те саме, але вважає, що цього замало.

*

Мати свариться на сина-учня:

– Ти знову десь лазив, знову дірка на коліні?!

– Не на коліні, а на штанях.

*

Учитель. Ти сам розв’язав цю задачу?

Учень. Ні… з двома невідомими.

*

Учитель. Усі тіла від тепла розширюються, а від холоду скорочуються. Не скажеш мені якийсь приклад, Миколко?

Учень. Зимою дні коротші, бо холодно, а літом довші, бо від тепла розширюються.

*

Він схрестив курку з динею, але в яйцях виявилося багато насіння.

Януш Осєнка

*

Учитель. Ось речення: «Кінь тягне віз». Це активна форма. А як буде пасивна форма?

Учень. Віз тягне коня.

*

Коли вчитель признається у своєму незнанні, значить, він дещо знає!

Максим Горький

*

Він був секретарем розумної людини, і коли говорили про розумних людей, згадували і про нього.

Еміль Кроткий

*

Відомий професор говорить дружині:

– До дня твого народження, дорога, я приготував тобі сюрприз.

– О, як це гарно! Може, ти все-таки мені скажеш?

– Гаразд, признаюся. Я назву твоїм ім’ям мікроб, якого я щойно відкрив.

*

– Уяви, Непопадайленко вчора на полюванні застрелив замість зайця вівцю.

– Що ж тут дивного! Він ще в інституті одержував одиниці з зоології.

*

Кожна людська голова подібна до шлунка: одна перетравлює їжу, що потрапляє до неї, а інша — забивається.

Козьма Прутков

*

Корови бачать завдяки нюхові, царі — завдяки шпигунам, а прості люди — завдяки парі очей.

Індійська мудрість

*

Наш час багатий на геніїв. Сподіваймося, що серед них є кілька здібних.

Станіслав Єжи Лей

*

– Васильку, скажи, чому ти не розв’язав задачі? — запитала вчителька учня на уроці математики.

– Тому… тому, що тато поїхав у відрядження.

*

Американський письменник Арт Лінклеттер по телевізору відповідає на запитання дітей:

– Як Червона Шапочка довідалась, що в ліжку лежить не бабуся, а сірий вовк?

– А дуже просто: внучка порахувала ноги — вовк мав аж чотири ноги, а бабуся лише дві. От бачите, дітки, як важливо вчити арифметику!

*

У школі:

– Скажи мені, Івіце, які зуби ростуть останніми?

– Золоті,— впевнено відповідає Івіца.

*

Він відкрив нову землю, але його відкриття не було визнано, щоб не марнувати паперу на нові карти.

Вєслав Брудзінський

*

Як важко знайти дурня номінальної вартості!

*

Професор винайшов такого мудрого робота, що його самого звільнили, а на чолі кафедри поставили замість нього робота.

Януш Осенка

*

Ідеологічних помилок він уже не робив. Йому вистачало орфографічних.

Еміль Кроткий

*

Я знав багатьох людей, які мали величезні знання і не мали жодної власної думки.

Вільсон Мізнер

*

Що таке бур’ян?

Рослина, позитивна якість котрої поки що не відкрита.

Ралф Емереон

*

– Шкода, що всі генії звичайно зазнайки.

– Не всі. Я, наприклад, ні.

*

Вчитель. Скажи, Петю, хто був батьком Людовіка Шістнадцятого?       *

Петя (замислившись). Людовік П’ятнадцятий.

Вчитель. Вірно, молодець. А хто був… батьком Карла Сьомого?

Петя (радісно). Карл Шостий.

Вчитель. Чудово. Ну, а скажи, будь ласка, хто був батьком Франціска Першого?

Петя…

*

Він не змінив поглядів, навпаки,— погляди змінили його.

*

Учень розповідає:

– У великих собак на шиї сидять великі блохи, які кусають цих собак. У собаки меншої і блохи менші, і так до нескінченності.

*

Дуже цікава робота: стояти кістяком у школі. Не треба думати, нервувати і водночас можна приносити користь дітям.

*

Не по лобі розум визначають.

Німецька приказка

*

Вчені голуби не летять до губи.

Українська приказка

*

Кар’єра людини у Всесвіті змушує замислитися: чи не користується вона чиєюсь протекцією?

Станіслав Єжи Лєц

*

Щоб зрозуміти, що небо всюди синє, не треба робити кругосвітньої подорожі.

Йоганн-Вольфганг Гете

*

Учитель. Сподіваюсь, я не побачу, що ти списуєш з чужого зошита.

Учень. Я теж на це сподіваюсь.

*

Своєю дисертацією він відкрив нове, раніше не відоме: відсутність знань.

П. Рєзницький

*

Імператор Наполеон опікувався точними науками і навіть зробив кількох відомих учених важливими державними сановниками. Так він призначив міністром внутрішніх справ славнозвісного математика Лапласа. Однак через півтора місяця Лаплас був звільнений з цієї посади: глибоко вникаючи в кожну дрібницю, він пропустив велику державну змову. У наказі Наполеона з цього приводу було сказано:

«Звільнити за внесення духу нескінченно малих у державні справи».

*

Після того, як людина визначить, що саме їй слід робити, вона зможе робити те, що треба.

Китайська мудрість

*

У суперечках народжуються безперечні істини.

Багато великих істин були спочатку блюзнірством.

Бернард Шоу

*

Щирість — джерело всякої геніальності.

Карл-Людвіг Берне

*

Якийсь генерал зайшов до електронно-обчислювального центру Пентагону, щоб особисто впевнитися в здібностях машини давати відповіді на найскладніші питання. Задоволений відповіддю на всі проблеми військової тактики і стратегії, він вирішив поставити питання «в лоб».

– Як відносно третьої світової війни? — запитав генерал.

– Так,— надійшла відповідь машини.

– «Так»? Що за ідіотська відповідь! — проревів генерал.— Що

– Так, сер,— уточнив електронний агрегат…

*

Знання подібно до руху, незнання — до спокою, в основі між ними — ворожнеча.

Ян Райніс

*

Ледарі досі не створили теорії лінності.

Габріель Лауб

*

– Я мислю — значить, я існую,— сказав французький філософ і вчений Рене Декарт.

– Ти мислиш — значить, ти не повинен існувати,— сказали йому.

І Декарт перестав мислити.

*

Я дивлюся на мавп, що лишилися в природі, і думаю: ви вже ніколи не станете людьми. Минув термін.

Станіслав Єжи Лєц

*

Бути щасливим — значить бути розумним. Бути розумним — значить не питати того, на що не можна відповісти. Тому бути щасливим — значить не бажати того, чого не можна одержати.

Василь Ключевський

*

Учень на уроці історії:

— Римляни були змушені вести численні війни, поки Італія не стала півостровом. Пізніше вони замінили солдатів гусьми: ті менше їли і голосніше кричали.

*

– Месьє, батько мені сказав, що ми походимо від мавп.

– Помовчіть,— суворо відповів учитель,— історія вашої родини мене не цікавить!

*

Учень на уроці:

– Наполеон міг диктувати кілька листів одночасно: він був диктатором.

*

Заповіт допитливої людини:

«Я прошу моїх нащадків провести розтин і віддати моє тіло на аналіз ученим, тому що хочу знати причину своєї смерті».

*

Професор перед студентами — вчений, перед публікою — художник. Якщо він учений, але не художник,— читай тільки студентам; якщо він художник, але не професор,— читай де хочеш, тільки не студентам.

Василь Ключевський

*

Найчастіше вихід буває там, де був вхід.

Станіслав Єжи Лєц

*

З учнівського твору:

«Пастер — це вчений. Він вигадав віспу, сказ та багато інших хвороб. Він вигадав і бактерії. Він — благодійник людства».

*

Професор медицини. Скажіть, як можна в людини викликати піт?

Студент. Надіслати до вас на екзамен.

*

Учитель розповідав про пори року і запитав:

– Хто мені скаже, який час найкращий для збирання яблук?

Маленький Микола відповідає:

– Коли собака на цепу!

*

Люди, що не мають свого розуму, а вміють цінувати чужий, часто діють розумніше розумних, позбавлених цього вміння.

Василь Ключевський

*

Є в нього безмежна порожнеча, заповнена ерудицією.

Станіслав Єжи Лєц

*

Учитель. Якби в тебе було два бутерброди і в мене теж два бутерброди, що б у нас вийшло, Петре?

Учень. Легкий сніданок.

*

Один поважає науку як богиню найвищої втіхи, інший же — як корівку, яка постачає масло.

Фрідріх Шіллер

*

Жила-була ослиця. Під час прогулянки зі своїм сином-осликом вона впала в яму. Селяни вирили її для вовка, а зверху засипали листям.

– Мамо, ти жива? — запитав ослик, заглянувши в яму.

– Ще жива.

– Але, мамо, треба скласти заповіт.

– Так, так, звичайно. Сходи за нотаріусом.

Ослик побіг до села і привів нотаріуса.

– Ось тобі мій заповіт,— сказала ослиця,— свою шкуру я залишаю на барабан. Моєму синові заповідаю вуздечку і дзвіночки. А всім школярам-ледарям, які не слухають уроків, я залишаю свої вуха!

*

Треба не скаржитися на те, що мало розумних людей, а дякувати богові за те, що вони є.

Василь Ключевський

*

На симпозіумі психіатрів у Чікаго доктор Давид Гомбург заявив:

– Таємницю для науки становить не дедалі зростаюча кількість психічно хворих, а те, що є ще люди, які зберегли здоровий глузд.

*

У ходжі запитали:

– Від чого це, коли настане ранок, одні люди йдуть в один бік, а інші — в інший.

– Якби всі пішли в один бік,— роз’яснив ходжа,— порушилась би в світі рівновага, і світ би перевернувся.

*

Як тренувати пам’ять, щоб навчитися забувати?

Станіслав Єжи Лєц

*

Студент-медик. Чи немає у вас новішого підручника анатомії?

Бібліотекар. Чи не думаєте ви, що за останні роки в скелеті людини збільшилося кісток?

*

За час революції багато хто не встиг вирости, отак і залишилися гімназистами.

Ілля Ільф

*

Одержавши контрольне завдання з фізики, учень однієї школи Дубліна розгублено закліпав очима і написав у зошиті:

«Як це розв’язувати, знає один лише бог, але не я».

Наступного дня вчитель повернув контрольні роботи після перевірки. У зошиті жартівника червоним олівцем було написано:

«Богові — 5, а тобі — 1».

*

Учитель. У чому була перевага греків порівняно з нами?

Учень. Їм не треба було вчити грецьку мову.

*

Хвилина, коли цей тип усвідомлює свою бездарність, є проблиском його геніальності.

Станіслав Єжи Ява,

*

– Од великого до смішного — один крок,— сказав Наполеон і все-таки не зробив цього кроку.

Але у Наполеона були послідовники.

Фелікс Кривін

*

– Немає таких труднощів, яких не можна було б перемогти наполегливістю!

– Ви так гадаєте? Ну, так спробуйте видавити зубну пасту з тюбика, а потім вдавити її назад.

*

Якийсь іноземний вчений запропонував схрестити поштового голуба з папугою. На його думку, птах, одержаний таким способом, зможе усно переказати будь-яке доручення.

Інший іноземний вчений пропонує створити гібрид комара і світлячка, щоб можна було без промаху бити цю комаху в темряві.

*

Учитель. Ви поставили знак пом’якшення замість твердого.

Учень. Мені попалося м’яке перо.

*

Про нього говорили з відтінком захоплення:

Наздоганяє геніїв!

Я запитав стурбовано:

З якою метою?

Станіслав Єжи Лец

*

Професор. Отже, ми визначили, що ікс дорівнює нулеві.

Студент. Як? І вся праця йде нанівець?

*

Студент, хронічний прогульник, вдруге складав іспит Рентгенові.

– Хто вам читав лекції? — запитав учений.

Студент перелічив ряд прізвищ. Рентген задоволено кивнув.

— Ну, бачите, сьогодні справа у вас іде значно краще, ніж минулого разу. Ви вже знаєте прізвища професорів, лекції яких повинні були слухати.

*

Батько. Чому ти з математики одержав двійку?

Син. Тому, що ти мені задачу невірно розв’язав.

*

Чули? Професор так захворів, що втратив мову.

Але котру? Він їх знає аж п’ять.

*

Розкладаються люди навіть зовсім не складні.

Станіслав Єжи Лец

*

Велике замовлення на… матраци для мишей одержала недавно якась американська фірма. Це не було безглуздою витівкою якогось «друга тварин». Замовником виявилася цілком серйозна установа — науково-дослідний інститут. Співробітники його вияснили, що після гарного відпочинку миші стають активнішими і краще реагують на досліди,

*

– Чому ти так розхвилювався? — запитує дружина чоловіка-професора.

– Я загубив окуляри.

– То шукай їх!

– Не можу. Спершу я їх повинен знайти.

*

На уроці зоології:

– Назвіть тварину, яка повзає на животі.

– Блоха.

*

Учитель сказав своїм учням, що ставитиме запитання. Хто відповість на перше запитання, на друге відповідати не буде.

– Перше запитання: скільки волосин у пуделя?

Один учень підняв руку і сказав:

– Двадцять сім тисяч чотириста дев’яносто сім.

– Звідки ти це знаєш?

– Це вже друге запитання, на яке я відповідати не повинен.

*

Професор. Дурень може задати більше запитань, ніж розумний може відповісти.

Студент. Тож і не дивно, що багато провалилося на вашому екзамені.

*

Великому хімікові Роберту Бунзену одна дама поскаржилася, що в неї немає дітей.

– А у вашої матері були діти? — спитав учений.— Можливо, що у вашій сім’ї бездітність — спадковість.

*

Учителька питає учня:

– Послухай, Сергійку, якщо я скажу: «Я красива» який це час?

– Минулий, Валентино Василівно.

*

Учений дурень — той, хто прочитав про все на світі і просто запам’ятав прочитане.

Генрі Шоу

*

Екзамени лякають кожного, навіть добре підготовану людину, тому що найбільший дурень може спитати більше, ніж найрозумніший відповісти.

Чарлз Калеб Іхолтон

*

Дурень, якому раптом сяйнула розумна думка, дивує і спантеличує, як візникова шкапа, що несеться галопом.

Школа Шамфор

*

Академікові сказали:

– Колись і ви одружитеся.

– Я довго висміював академію і все-таки попав до неї. Тепер я у вічному страху, що і з одруженням буде те саме.

*

Професор. Як сміли ви мені заважати під час лекції!

Студент. Я? Нічого подібного!

Професор. Але ж я виразно чув ваш голос!

Студент. Може, бо я завжди крізь сон говорю.

*

– Ви недавно повернулися з поїздки до Італії?

– Так, а що вас цікавить?

– Скажіть, будь ласка, вона справді має форму чобота, як на географічній карті?

*

Учителька. Я задала твір про молоко на чотири сторінки, а ти написав лише півсторінки.

Учень. Я писав про згущене молоко.

*

Міський учень на уроці розвитку мови:

– Я хотів би жити па селі, але там немає ніяких інших розваг, крім сходу і заходу сонця.

*

З відповіді на уроці:

«Мисливець приклав вухо до землі і почув тупіт ведмежих копит».

*

Коли інтелігентна людина не знає, як пишеться слово «інтелігент», вона пише «культурна людина».

Віктор Жемчужников

*

Наші найсміливіші мрії здійснюються; тепер черга за несміливими.

*

У сільськогосподарському інституті організували футбольну секцію, щоб майбутні агрономи частіше виходили в поле.

*

Поїзд рухався з міста А до міста Б так повільно, що екзамени довелося перенести на осінь.

*

Напис на могильній плиті:

«Загинув під час захисту дисертації».

*

Людина живе не тим, що вона з’їдає, а тим, що перетравлює.

Скільки раціональних зерен розтерто на порошок!

*

Скільки у вас сонячних днів на рік? Триста шістдесят п’ять?

Так, за найскромнішими підрахунками.

*

Щоб робити відкриття, доводиться іноді зачинятися.

Віктор Жемчужников

*

Якийсь вчений, подорожуючи на пароплаві, запитав моряка:

– Чи знаєш ти граматику?

– Ні,— відповів моряк.

– Тоді ти загубив половину свого життя.

Раптом піднявся вітер, розбурхалося море, і пароплав розгойдало.

Матрос запитав ученого:

– Чи вмієш ти плавати?

– Ні,— відповів він.

– Тоді ти загубив усе своє життя.

*

Учитель. Чому я тебе не бачив на тренуванні?

Учень. Напевно, тому, що там мене не було.

*

У якійсь країні оголосили конкурс на найрозумнішу людину,— премія три тисячі. На конкурс записалося все населення.

Наступного дня оголосили конкурс на найдурнішу людину. Премія — десять тисяч.

Всі, хто записався на перший конкурс, одразу ж переключилися на другий. За винятком трьох. Цим трьом присудили премію.

*

– Мишко! У тебе роззявлений рот!

– Знаю, Іване Петровичу, я сам його роззявив.

*

Глупота стає попереду, щоб її бачили, розум стає позаду, щоб бачити.

Кармен Сільва

*

– Іване, назви три їжі, без яких людина не може жити?

– Сніданок, обід, вечеря.

*

Учені відкрили сліди людини з шістьма ногами. Вимірявши ті сліди, учені впевнилися, що одну пару ніг можна віднести до 40 розміру, другу — до 43, а решту — до 41 розміру.

Вчені займаються опрацьовуванням здобутих матеріалів. Вони зробили припущення, що ці шість ніг можуть належати трьом чоловікам.

*

Учень відповідає:

«Температура в країні залежить від термометра».

*

– Ти закінчила писати?

– Закінчила.

– А де ж крапка?

– Вона ще там, в олівці.

–

Учень на уроці розвитку мови:

– Він повернувся з війни з однією ногою, яку загубив…

*

В купе вагона батько демонструє пасажирам, як швидко його маленька донька розв’язує задачі. Входить провідник. Він захоплюється, навіть прицмокує язиком. Потім говорить:

– Громадянине, купіть на дівчинку квиток. Теж вигадали, семи років немає!

*

Істину завжди заперечують голосно, а визнають тихо.

*

Мудро говорити легше, ніж дати мудру пораду, але ще важче самому робити мудро.

Болгарське прислів’я

*

У процесі розвитку з винограду утворюється і вино, і оцет.

*

Остаточні відповіді запитанням не підлягають.

*

Студент (на екзамені):

– А може, професоре, над цим запитанням разом подумаємо? Один розум добре, а два краще!

*

Думок не позичають: їх або дарують, або крадуть.

*

Є люди, які збирають плоди з дерева незнання.

*

Колесо історії інколи повертається назад, але тільки для того, щоб набрати більшої швидкості.

*

Обмеженість не знає меж.

*

Глупота не є монополією дурнів!

*

Земля має форму глобуса.

*

Учитель розповідає про щастя:

– Кожен із вас повинен зробити щось таке, що робить людей щасливими. Можливо, хтось із вас може навести приклад?

– Вчора я був у гостях у бабусі. Вона була дуже щаслива, коли я пішов.

*

– Порахуй безумців,— попросили якось древнього мудреця.

– Їх порахувати неможливо,— відповів він.— Якщо хочете, можу перерахувати розумних.

*

Якийсь дипломат, що зупинився проїздом у Парижі, вирішив відвідати своїх знайомих. На хвіртці, що вела в садок, він побачив табличку з написом: «Обережно, у дворі собака!» Дбаючи про цілість своїх штанів, дипломат подзвонив з ближчого телефону-автомата і повідомив хазяїв про свій приїзд. Біля хвіртки його зустрів хазяїн домівки з маленьким цуциком на руках. На запитання гостя, чи дійсно це той пес, про якого попереджає відвідувачів табличка, хазяїн відповів ствердно.

– Напис на табличці е ілюстрацією до теорії відносності,— пояснив він.— Справа не в тому, що собака може загрожувати комусь, а в тому, що хтось може загрожувати собаці. Бо на неї легко наступити.

*

Професор. Наведіть приклад, як наука допомагає бізнесові.

Студент. Будь ласка! Без закону всесвітнього тяжіння неможливо було б почати торгівлю підтяжками.

*

Якась людина почула вчителя, що погано читав, підійшла до нього і запитала:

– Чому ви не викладаєте геометрію?

– Я не вмію.

– Ну, то й що? Адже читати ви теж не вмієте?!.

*

У кожній родині на всяк випадок має бути троє дітей. Якщо один з них виявиться генієм, то двоє інших зможуть його утримувати.

*

На уроці історії:

«Наполеон після програної битви під Москвою повинен був задовольнитися Святою Єленою.

*

Професор питає майбутнього педагога:

– Скажіть мені, чому ви обрали професію вчителя? Назвіть три причини.

– Будь ласка: червень, липень, серпень.

*

Учитель. Скажи мені, до якої родини належить пальма?

Учень. Найчастіше до багатої.

*

Учитель звертається до класу:

– Хто скаже, чому взимку вода стає кригою?

– Я скажу! — відразу ж піднімається рука з задньої парти.

– Ну, кажи!

– …щоб було де кататися на ковзанах!

*

Професор (звертаючись до аудиторії):

– Перед вами череп шимпанзе дуже рідкісної різновидності. Таких черепів у нашій країні всього два. Один — в національному музеї, а другий — у мене.

*

Якась людина, щоб похвастатися своєю філософською освітою, постійно говорила про небожителів.

– Коли ти прийшов з небес? — запитав його врешті Діоген.

*

На уроці з історії учень відповідає:

– Юлій Цезар був великою стратегією. Одного разу він відрізав у противника тил і кинув його в річку По. Він завоював Галію і потопив усе повстання у крововиливах. Він підкорив також Єгипет, але, будучи обережним, відмовився вступити в союз з Клеопатрою, яка була шита білими нитками.

*

Вчитель. Ти можеш довести, що вода притягує електрику?

Учень. Так! Щоразу, як я беру вапну, дзвонить телефон.

*

Батьки австралійських учнів давно вже скаржаться, що під час випускних іспитів їхнім дітям часто задають багато важких запитань, які виходять далеко за межі шкільної програми.

Взявши до уваги чисельність цих скарг, Міністерство освіти Австралії зробило пробний іспит 24 учням і 12 вчителям. Тринадцять екзамену не витримали. В тому числі один учень і… всі вчителі.

*

Часто витрачаєш багато думок, щоб запам’ятати одну.

Станіслав Єжи Лєц

*

Готується до друку наукова праця, в якій історично правильно, з максимальною точністю висвітлено найнапруженіший момент життя і творчості Галілея. В праці вирішується проблема, як поводився Галілей перед судом інквізиції: тупнув ногою і потім сказав: «А все-таки вона крутиться!» чи сказав: «А все-таки вона крутиться!» і потім тупнув ногою?

*

Якогось американського вченого запитали, що він сподівається знайти на Місяці.

Вчений, не задумуючись, відповів: Росіян.

*

Болото іноді справляє враження глибини.

Станіслав Єжи Лєц

*

Учитель запропонував учням написати прізвища одинадцяти, на їхню думку, найвідоміших у країні людей. Через деякий час він запитав:

– Ти вже скінчив, Яшо?

– Зараз закінчу,— відповів той,— залишився один воротар.

*

Учитель. Чому Робін Гуд грабував тільки багатих?

Учень. Тому що в бідних нічого не було.

*

Церква, кажуть, рятує грішників, наука ж шукає шляхи до того, щоб припинити їхнє виробництво.

Ельберт Хаббард

*

Освіта розумному показує, що він мало знає, а в дурня породжує ілюзію, що він знає багато.

Юліап Тувім

*

На уроці історії учень відповідає:

– Філателісти — це народ, котрий жив у глибоку давнину.

*

Найголосніший барабан стає беззвучним, якщо в нього не бити: найрозумніша людина стає неуком, якщо її не навчати.

Монгольська мудрість

*

Глибокі думки — це залізні цвяхи, увігнані в розум так, що нічим не вирвати їх!

Дені Дідро

*

– Назвіть, діти, предмет, якого не було на світі десять років тому,— говорить учитель.

– Мене,— відповідає семирічний учень.

*

Телефон — диявольський винахід, котрий зовсім погубив останню надію позбавитися від настирливих.

*

Вчитель. Перед вами чотири мухи. Якщо одну вбити, скільки мух залишиться?

Учень. Одна, вбита.

*

– Якщо, наприклад, ти співаєш,— пояснює вчителька,— то ти кажеш: «Я співаю». Але як ти скажеш, коли співатиме твій сусід?

– Я скажу: «Перестань!»

*

І згаслі кратери пашать. Заздрістю.

Станіслав Єжи Лєц

*

– Раїсо,— сказав учитель,— останнім часом та почала краще вчитися. Тобі хтось допомагає?

— Так,— відповіла Раїса,— майстер телевізійного ательє. Третій тиждень він не може полагодити телевізора.

*

Професор пояснює теорему.

– Уявіть собі,— звертається він до студентів,— скляну кулю, цебто вона не обов’язково повинна бути зі скла. А втім, можна обійтись і без кулі.

*

Учитель запитав учня про причини північного сяйва. Той довго м’явся, але потім сказав:

– Знав, та забув…

– Безумцю, згадай! — вигукнув учитель.— Одна людина на світі знала причину цього таємничого явища, та й та забула!

*

Сентиментальна леді, прогулюючись з юнаком по лісу, зупинилася перед великим деревом.

– Чудовий в’яз,— промовила вона,— що б ти сказав мені, якби вмів говорити?

– Напевно, він сказав би: «Прошу пробачення, але я дуб»,— зауважив її супутник.

Такса — це собака, яка росла в довжину.

*

Учень приніс зі школи нову книжку.

– Це премія, мамо,— сказав він.

– Премія? За що, любий?

– Нам задали запитання: скільки ніг у страуса? Я сказав — три.

– Але ж у страуса дві ноги!

– Так, але всі інші сказали, що чотири.

*

Учень відповідає:

– Їжак і ластівка — це тварини, що допомагають садівникові з’їдати комах.

*

– Ти про що будеш читати лекцію?

– Про Японію.

– Але ж ти там ніколи не був!

– А мої слухачі хіба були?

*

Відомий німецький історик Теодор Коммзен був дуже консервативною людиною. Наприклад, він не дозволяв проводити у себе дома електрику і працював при світлі гасової лампи. Але якось, за час його відсутності, дружина все ж провела електричне освітлення. Коммзен був дуже незадоволений.

– Навіщо це? Я все одно буду працювати при світлі своєї лампи.

– Гаразд,— відповіла дружина,— але ти завжди шукаєш сірники, щоб запалити лампу, і нервуєш, коли їх немає під рукою. Тепер же ти увімкнеш світло і зразу їх знайдеш.

– Правильно,— зауважив Коммзен,— тепер мені ясно, що електрика може бути корисна.

*

Якщо, на твою думку, довга борода може зробити тебе філософом, то без жодного зусилля може стати справжнім Платоном і довгобородий козел.

Луцілій

*

Ерудиція — пил, що його струсили зі старих книжок у порожню голову.

Юліан Тувім

*

Обиватель, зітхаючи:

– Скільки ще людство має принести жертв, поки я цілком безпечно зможу полетіти на Марс!

*

– Звідки походить назва «Москва-ріка»?

– «Москва-ріка» названа так на честь готелю «Москва». У цій річці стільки ж риби, скільки в готелі вільних місць…

*

Думка має мішень, але не завжди пробиває її.

Марона Арсаніс

*

Підручник був написаний такою важкою мовою, що школярам зараховували читання його за переклад з іноземної.

*

Скільки часу минуло, перш ніж був винайдений годинник!

*

До ореолу прагнуть ті, чия голова потребує прикрас.

*

Горіх, дізнавшись, що у нього всередині є звивини, почав претендувати па звання мудреця.

Василь Підмайстрович

*

Його слідами ходили тільки прибиральниці.

*

Директор великої фірми вважає, що треба бути готовим до будь-яких несподіванок. Поряд з новенькою, сяючою кібернетичною машиною він звелів почепити стару дерев’яну рахівницю в скляному ящику з написом:

«На випадок негайної потреби розбийте скло».

*

Коли ховали Крилова, якийсь чиновник запитав:

– Дозвольте дізнатися, кого ховають?

– Міністра народної освіти,— відповіли йому,

–– Як?! Невже граф Уваров помер?

– Не Уваров, а Іван Андрійович Крилов.

– Але Крилов же байкар, а міністр — Уваров!..

– Це їх плутають. Справжнім міністром народної освіти був Крилов. А Уваров писав байки… про освіту в Росії.

*

– Що таке «довге» замикання?

– Це відбувається на екзамені, коли студент не може відповісти, що таке коротке замикання.

*

Нічого так добре не запам’ятовують учні, як помилки своїх учителів.

*

Його наштовхнули на думку, і він її затоптав.

*

– У Лондоні надзвичайно густі тумани,— сказав італієць.

– Авжеж,— відповів його приятель,— але я був у одній місцевості, де тумани ще густіші.

– Де саме?

– Не знаю. Через густий туман нічого не було видно.

*

Життя людини подібне до горба: чим вище зійдеш, тим більше бачиш.

Туркменська мудрість

*

Знавець — це фахівець, що знає все про щось і нічого про все інше.

Юліан Тувім

*

У коняки чотири ноги. По одній на кожний кут.

*

Науковий співробітник був людиною рідкісних знань: те невеличке, що колись знав, давно забув.

*

…І тепер, вийшовши на широку дорогу, він уже не пнувся у наріжні камені, а вдовольнявся скромною роллю каменя спотикання.

Фелікс Кривін

*

Людина, котра ніколи не ходила до школи, нічому не вчилася, нічого не читала: ідіот власного виробництва.

Юліан Тувім

*

– У мене біда з новим автомобілем!

– А що ж саме сталося?

– Я купив карбюратора, що економить 30 відсотків бензину, розподільника запалювання, що дає економію в 50 відсотків, а також свічі, що зберігають ще 30 відсотків. Не проїхав я й десяти кілометрів, як бензобак переповнився через край і бензин почав заливати мотор.

*

Був «Тиждень захисту тварин». Безпритульні коти зчиняли гамір на сходових клітках. Люди стримувалися й не кидали каміння в пацюків, що перебігали шлях. Діти не давали дорослим знищувати блощиць.

Єдиний на весь район старець, котрий навіть в очах найнедовірливіших осіб уявлявся людиною, гідною милосердя, стояв з високо піднятою головою… На грудях старця замість звичного плакатика: «Глухонімий! Незрячий! Епілептик! Неписьменний!» — красувалася нова вивіска: «День захисту тварин! Походжу від мавпи!..»

Станіслав Єжи Лєц

*

– У нього добренний, звучний голос.

– Не дивно: його голова — чудовий резонатор.

*

Приходило йому на ум і добре, але воно не вкладалося в його голові.

*

Небагато умів гине від зносу, найчастіше вони іржавіють від невживання.

Крістіан Боуві

*

Навіть дуже великі математики починали з нуля.

*

В ощадкасі:

– Ви забули поставити крапку!

– Так, справді. Будь ласка, поставте її ви за мене.

– Не можу, все мусить бути написано одним почерком!

*

Курка захищала кандидатську працю на ступінь птаха. Півні голосували проти.

Лазар Мітницький

*

Одного разу професорові І. А. Каблукову подзвонив по телефону асистент, у якого не виходила реакція.

– Та це ж дуже просто,— вигукнув у трубку професор.— Візьміть розчин, старанно перемішайте…

Продовжуючи пояснення, вчений телефонною трубкою почав мішати в повітрі уявний розчин.

– Що ви, не чуєте? — здивувався він, закінчивши пояснення і знову приклавши трубку до вуха.— Ну, я повторюю. Візьміть розчин…

Трубка знову рухається, асистент нічого не чує…

– Ні, я заміню цей апарат,— розсердився професор.— Різні нікчемні балачки передає точно, а коли треба говорити про важливі справи — капризує!

*

Назвав би худобою — шерсті немає, назвав би людиною — тями нема.

Татарська приказка

*

У деяких племен Південної Полінезії зберігся цікавий звичай, який, очевидно, бере свій початок від матріархату: коли жінка заходить у приміщення, один з чоловіків устає і дає їй місце.

*

Песиміст — це оптиміст, умудрений досвідом,

*

Немає людини, яка б не робила помилок, але той, хто виправляє свої помилки,— мудрець!

Китайський вислів

*

Прямокутник вимагав, щоб Коло притягли до відповідальності за викривлення Лінії.

Олексій Малін

*

Секретарка просуває голову до кабінету професора, що захоплено щось пише.

– Товаришу професоре, дзвонили з дому. Ваш Петрик щойно повернувся з піонерського табору.

– Гаразд, покладіть його в досьє на букву «П».

*

Мене цікавить думка не тих, хто розуміється на цьому питанні, а тих, хто самі дещо зробили в одній з галузей знань.

Норберт Вінер

*

Після всіх жахів, що так гостро сприймаються уві сні, найбільшим є відкриття, що це було уві сні…

*

Мозок — апарат, за допомогою якого ми думаємо, що ми думаємо.

Юліан Тувім

*

В археологічному музеї:

– І де ви тільки відкопали такого директора!

*

– Сплю я, і сниться мені, ніби я на вченій раді сиджу. Прокидаюся — а я й справді сиджу на засіданні вченої ради.

*

Життя, безумовно, добрий учитель, але дуже дорого бере за свої уроки.

*

Директор текстильного магазину не вірив у закон збереження матерії.

*

Учитель, звертаючись до класу:

– Скільки разів треба повторювати, що не буває більшої або меншої половини! Половини завжди рівні! Невже це так важко запам’ятати?

Голос із останньої парти:

— Миколо Петровичу, повторіть голосніше, бо більша половина класу вас не чує.

*

– Ким би ти хотів стати, коли виростеш?

– Учителем і малярем.

– Чому?

– Бо вчитель має канікули влітку, а маляр — взимку.

*

– Ніс у тебе спереду, а хвіст ззаду. Чому?

– Тому, щоб спершу понюхати, а потім уже радіти.

*

Учитель природознавства розповідає про комаху, яка живе тільки один день. З задньої парти голос:

– От лафа! Все життя — день народження!

*

Красти в кого-небудь думки буває часто більшим злочином, ніж красти в когось гроші.

Франсуа-Марі Вольтер

*

Припустимо, ти пробив головою стіну. Що ти робитимеш у сусідній камері?

Станіслав Єжи Лец

*

У сонця є один недолік: воно не може бачити самого себе.

Сократ

*

Учень на уроці розвитку мови:

– Старий дід був сліпий, але прекрасно розумів по-французьки.

*

Істини не змінюються, змінюються їх доведення.

*

Погоду в інституті прогнозів робила дружина директора.

*

Якби люди боялися перебільшень, вони не видумали б мікроскопа.

*

Нове в стоматології.

Громадянин Сухоплюєв з Малих Криничок збирає колекцію молочних зубів геніальних людей.

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.