ДО ЗМІСТУ

*

Сім’я — це така приємна річ, що майже всі мають по дві сім’ї.

Поль Декурсель

*

Дуже легка вранішня зарядка: прокинувшись, злегка посміхнутися, раніше, ніж зітхати та бурчати.

Жюльєн де Фалькенаре

*

Мало любити життя,— треба з ним ще й добре поводитись.

В. Александров

*

Зять два рази підкидав тещу, а один раз не піймав.

Народний вислів

*

— Коли б ти знав,— каже дружина чоловікові,— як мені не хочеться йти до Ковальських!

— А думаєш, мені хочеться? Але уяви, як вони зрадіють, коли ми не прийдемо…

— Маєш рацію! Ходімо!

*

Чоловік посварився з дружиною. Запхавши у валізку найнеобхідніше, він заявив, що йде записуватися в космонавти.

— Краще зіткнутися з метеоритом і вмерти в ім’я науки, ніж терпіти ці одвічні скандали! .— сказав він дружині і грюкнув дверима.

Через п’ять хвилин він знову з’явився на порозі і заявив:

— Тобі пощастило. На вулиці дощ.

*

— Що трапилося? Чому ти такий сумний?

— Погана історія…

— А в чому справа?

— Я мав зустріти на вокзалі дружину, а її в поїзді не було. Боюся, що вона дома вже з учорашнього дня.

*

— Хто вам найкращий друг?

— Той, хто захоче одружитися з моєю дружиною.

*

— Ти неохайна. Під ліжком стільки пилюки!

— А де ж їй бути?

*

— Як ти, задоволений своїм зятем?

— Та він нічого, тільки не вміє грати в карти.

— То це ж добре!

— Але біда, що він не вміє грати, а грає.

*

Жінка з чоловіком повернулися з театру додому.

— Слухай, жінко! А сьогодні в театрі я був уважніший, ніж минулого разу. Дивися, я приніс твою і свою парасольки.

— Що ти кажеш, чоловіче! Адже ми сьогодні парасольок до театру не брали!

*

— Послухай, Любонько, ми повинні запросити до себе на вечір Сухожилченкових принаймні ще два рази. Ми в цьому сезоні вже п’ять разів розладнували собі шлунки на їхніх вечорах, а вони у нас — всього тричі!

*

— Також не погано! — сказав зять, кинувши каменюку на собаку, а вціливши в тещу.

*

Стара жінка, схлипуючи, каже своєму чоловікові:

— Якщо хто з нас піде з життя першим, то я переїду в Туапсе…

*

Іван Кузьмич дивився по телевізору хокейний матч і заснув. Розбудила його дружина.

— Вставай, уже дванадцять.

— На чию користь? — з жахом вигукнув Іван Кузьмич.

*

Людина, яка врятувала потопельника-мільйонера, сказала:

— Зараз ми застосуємо штучне дихання.

— Ні, ні, не треба ніякого штучного, я заплачу скільки треба! — вигукнула дружина мільйонера.

*

Дружина їде гостювати до своєї матері.

— Як тільки ти напишеш, що скучив, я негайно ж повернуся, – каже вона чоловікові.

— Але, люба моя, для чого тобі так довго затримуватися?

*

— Моя дружина знаходить гроші, куди б я їх не сховав.

— А моїй дружині це ніколи не вдається. Я ховаю їх у шухляду з моїми брудними шкарпетками.

*

До містера Хоккінса з провінції приїхав погостювати знайомий. Час ішов, але гість від’їжджати не збирався.

— Чи не скучила за вами дружина та діти? — запитав його одного разу містер Хоккінс.

— Мабуть, ви маєте рацію, мій друже. Я сьогодні напишу їм, щоб вони приїхали.

*

— Моя дружина хоче схуднути і тепер весь час їздить верхи.

— І як наслідки?

— За тиждень кінь втратив у вазі десять кілограмів.

*

Хто зрозуміє цих чоловіків! У неділю з задоволенням їв моркву, в понеділок — теж, у вівторок — теж, у середу — теж, раптом у п’ятницю сказав, що морква — це свинство!

*

— Чому ж ви не розлучитеся з чоловіком, якщо не любите його?

— Це можна. Довелось би дітей поділити пополам, а в нас їх непарне число.

*

— Ви ніколи не гуляєте з вашою дружиною. Ви тільки їздите. Це, мабуть, коштує дуже дорого.

— Навпаки, я ще економлю… Коли ми ходимо гуляти пішки, зупинки біля крамниць коштують мені дорожче.

*

«Ти мене зовсім не кохаєш! Ти написав мені листа вагою у 20 грамів. Інші одержують від своїх чоловіків по тридцять і навіть по п’ятдесят грамів».

*

— Коли ти був нареченим, ти обіцяв носити мене на руках…

— Ти забуваєш, кохана, що важила тоді удвічі менше.

*

Коли вони сварилися, то кидали одне в одного стільцями, але ні сімейним справам, ні меблям це не шкодило. Сім’я була міцна, меблі — теж.

Еміль Кроткий

*

У однієї людини підмінили її новий капелюх на старий і зім’ятий.

Невдовзі в газеті з’явилась об’ява:

«11 жовтня ц. р. на вечорі у N., мабуть, помилково хтось узяв мій новий капелюх, замість нього залишив старий. Якщо протягом трьох днів мені не повернуть мого капелюха, то я надішлю власникові старого капелюха любовний лист, який я знайшов за підкладкою».

*

— Як ти гадаєш провести відпустку?

— Ну, відпустка для мене ніколи не буває проблемою!

— Що ти кажеш?

— Шеф вирішує, коли я їду, дружина — куди.

*

— Я не зустрічала таких невдячних людей, як твої брати. Коли твої справи йдуть добре, вони при тобі, коли ж у тебе трапляється біда, вони тебе покидають!

— Це тому, що вони делікатні. Вони не хочуть бути тягарем, коли ми не можемо їм щось дати.

*

Дружина. Подружнє життя — це суцільні жертви! Я, наприклад, готую їжу щодня!

Чоловік. А я, наприклад, щодня мушу їсти те, що ти готуєш!

*

— Уяви, який курйоз! Учора мій чоловік після п’яти років шлюбу освідчився у коханні.

— І що ж ти?

— Я обіцяла подумати!..

*

— Дружинонько моя люба, сьогодні м’ясо якесь твердувате. Ти його довго варила?

— Аякже, точнісінько, як про це сказано у куховарській книзі. Ось: «Візьміть кіло м’яса і варіть його протягом години». Я взяла півкіло і варила півгодини.

*

Скажіть палко закоханому чоловікові, що його кохана зраджує його, приведіть двадцять свідків зради його коханої, і можна вас запевнити, ставлячи десять проти одного, що декілька ласкавих її слів спростують усі свідчення обвинувачів.

Джон Локк

*

Чи існує щось неприємніше, ніж дружина, яка вміє готувати, але не хоче цього робити? Хіба що дружина, яка не вміє готувати, але наполегливо це робить.

*

Чоловік, повернувшись із похорону родича, каже дружині:

— Тепер нарешті я можу тобі признатися: тільки з кохання до тебе я стільки років тернів присутність твого неприємного дядечка у нашому домі.

– А хіба це був не твій дядько?!

*

— Чому ви розлучилися з Марією Іванівною?

— Від неї відгонить духами, а я б хотів мати тверезу дружину.

*

Епітафія коханому чоловікові: «Він був тричі одружений. Крім того, він пройшов крізь дві світові війни».

*

Чоловік знайомить свою дружину з іноземцем, що погано володіє українською мовою.

— Любонько, дозволь тобі відрекомендувати містера Девісона. Містер Девісон, рекомендую вам мою найдорожчу половину.

— Половину? — здивовано запитує шокований іноземець.

— Так, так,— шепоче йому на вухо приятель господаря дому,— вона належить йому тільки наполовину.

*

Хто рано-вранці піднімається… той може піти, не посварившись із дружиною.

*

— Чим це ви так засмучені, колего?

–– Ох, ці жінки… А хіба у вас ніколи не траплялося сварок з дружиною?

— Ніколи!

— І у вас немає невихованих дітей?

— Ні!

— Як же це так?

— Дуже просто: я ніколи не був одружений.

*

Очі у кошенят розплющуються на восьмий день.

А в одруженого чоловіка вже після першої шлюбної ночі.

*

— Що ж ти зробив після того, як дружина подряпала тобі обличчя?

— Я купив їй ножиці, щоб стригти нігті.

*

— Я чув, ви залишаєте наше місто і їдете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!

— Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?

*

— Люба Оленько, ти собі не уявляєш, що таке мій чоловік…

— Знаю, знаю — це якийсь домашній льодовик!

*

Є песимісти, що одружилися, і оптимісти, що зробили це двічі.

*

П’ять років вважав себе найщасливішим і тільки на шостому випадково виявив, що одружився з глухонімою.

*

Якийсь король, стурбований тим, як швидко збільшується його численна родина, видав указ, за яким він зобов’язався визнавати своїми законними дітьми тільки перших двадцятьох, народжених протягом одного року.

*

Простити і забути може лише мати.

Дружина може простити, але не забути.

Сестра може забути, але не простити.

Дочка і не забуде і не простить.

Ірина Вільде

*

Епітафія:

«Тут лежить чудова жінка, яка варила мені обіди, штопала мені шкарпетки і піклувалася про моїх дітей,— моя теща».

*

Найважче чоловікові приховати свої почуття, коли він прощається на вокзалі з тещею.

*

Теща. Я бачила сон, наче мене повісили…

Зять. Ну-у!!!

Теща. Не дуже радій: мотузка обірвалась, і я прокинулась.

*

— Скажи, будь ласка, Павле, чи не казала твоя сестра знову щось недобре про мене?

— Ні, навпаки! Коли тато сказав, що ти викінчений осел, вона йому зауважила, що не слід робити висновків на підставі зовнішнього вигляду.

*

— А що ви їм подарували на новосілля?

— Чайний сервіз на 24 персони. А ви?

— Чайне ситечко на 48 персон.

*

— Уяви собі, яка рідкісна людина — мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.

— Це дрібниці! А ось мій зять прямо-таки незвичайна людина! Він не тільки не вимагає в мене грошей, але й дочку мені повернув…

*

Тесть не любить зятя, свекор не любить невістки, теща не любить зятя, свекруха не любить невістку: все у світі зрівноважується.

Жан Лабрюйєр

*

Дружина. Який улов був у тебе вчора?

Чоловік. Я впіймав шість лящів!

Дружина. Виходить, нас обрахували: мені принесли рахунок за вісім штук.

*

У Бейруті виникло оригінальне об’єднання «Клуб покинутих чоловіків». Його очолював адвокат Хінні Амрані, дружина якого Газелла покинула його другого дня після весілля.

До складу клубу входять ще сімдесят осіб.

*

Якось квіткова крамниця помістила у вітрині таке оголошення:

«Квіти у нас такі дешеві, що їх можуть купувати навіть чоловіки».

*

Мадам Дюпон лежить хвора в ліжку і просить чоловіка заварити чай. Мсьє Дюпон не може його знайти.

— Як же так,— відповідає йому дружина,— він на полиці у коробці від какао і на ній написано «сіль».

*

–– Почекай одну хвилинку, любий, почекай одну хвилинку!

— А хіба обід буде зварений?

— Та ні, золотко, я піду разом з тобою.

*

Спочатку їй не можна було заперечувати, бо дитина народиться нервовою, потім — щоб молоко не пропало, ну а потім вона до цього звикла.

Еміль Кроткий

*

— Твій шлюб, Лізо, нещасливий!

— Навпаки, мамо…

— Сусіди кажуть, що цілий тиждень ви з чоловіком сваритесь.

— Це наклеп! Вже два тижні, як ми зовсім не розмовляємо!..

*

Подружжя жило за законом єдності і боротьби протилежностей.

*

Два леопарди кружляли по лісу і натрапили на хатину. В ній на підлозі була постелена шкура леопарда.

— Чи знаєш, що це таке? — запитав один леопард другого.

Той глянув на шкуру, затремтів і з жахом прошепотів:

— Тікаймо! Це моя теща!!!

*

Це правда, що одружені живуть довше, ніж холостяки?

Ні. Це їм життя здається довшим.

*

Стара жінка просить продавця прочитати їй синового листа. Той починає розбирати важко розбірливий почерк:

— Ма-ма, матінко, люб’язна мо-мо-моя…

— Ну ось… ось! — радісно вигукує стара жінка.— Це від нього, бачу, від нього, голубчика. Він, ще коли малий був, усе заїкався, сердешний…

*

Справжнє подружнє життя — це коли дружина виявляє листа, якого вона просила чоловіка відправити ще місяць тому, в кишені його піджака, до якого вона обіцяла пришити ґудзика два місяці тому.

*

Сліпий чоловік одружився з жінкою гарненькою, але надзвичайно сварливою.

— Ваша дружина, як троянда! — сказав йому одного разу хтось із знайомих.

— Не знаю,— відповів сліпий,— не можу про це судити на вигляд і на колір, але колючками вона точнісінько нагадує троянду.

*

Теща (зятеві). Ви кажете — я для вас тягар… Хто ж зробив мене тещею, як не ви!

*

Після весілля молоду жінку іноді чекає немало розчарувань. Виявляється, коханий тричі на день хоче їсти! І це після запевнень: «Ми не звертатимемо уваги на дрібниці!»

*

— Я вчора була у лікаря,— сказала дружина чоловікові.— Він порадив мені змінити клімат.

— О, чудово,— відповів чоловік,— за прогнозом це станеться завтра.

*

— Андрію, встань і поколиши дитину.

— Дай мені спокій, поколиши сама.

— Адже дитина належить нам обом: половина твоя, а половина моя.

— То колиши свою половину, а моя нехай плаче.

*

В сім’ї не без виродка.

Народне прислів’я

*

Чоловік. Негідник! Як він насмілився послати поцілунок рукою!

Дружина. Він — авіатор, мій любий.

*

Дружина (чоловікові). Передусім ти повинен слухатися мене! А якщо хочеш говорити, то краще помовчи.

*

З усіх дурниць, на які здатна людина, одруження найрозумніше, тому що, в крайньому разі, не може повторюватися щодня.

*

Мати. Треба буде завтра надіслати останній внесок за коляску, яку я купила для сина.

Батько. До речі, як він себе почуває?

Мати. Дякую, через місяць одружиться.

*

— Знаєш люба, наш лексикон пестливих слів, здається, такий різноманітний, що можна облишити зоологію і не величати мене йменням тварин.

–– Зрозумій, адже це з любові до тебе, осел!

*

Дружина, охоча до суперечок і сварок, сказала своєму чоловікові, що тільки-но добрав собі сукно на пальто такого кольору, який їй не подобався:

— Ти завжди вибереш найпоганіше!

— Твоя правда,— відповів він,— з тебе і почав.

*

Від чоловіка втекла дружина, але незабаром повернулася і просить пробачення.

— За те, що втекла, ще можу пробачити,— каже чоловік,— але за те, що повернулася,— ніколи!

*

— Дорога Валентино Миколаївно, ви з чоловіком обов’язково повинні побувати у нас! Ми вам стільки вже набридали, а ви нам — жодного разу.

*

Дружина — чоловікові:

— Тобі підвищили гонорари. Чи не вважаєш ти, що ми змогли б найняти дорожчу квартиру?

— Я волію не міняти квартири, до якої дуже звик. Ми можемо попросити хазяїна, щоб він нам підвищив плату.

*

— Мені пощастило витіснити собаку з серця моєї дружини.

— Яким чином?

— Собака перестав їсти те, що дружина готує, а я ще їм.

*

Мудреця запитали:

— Що ти можеш сказати про шлюб?

— Місяць насолоди, на все життя — страждання, боргів — не розрахуєшся і болі в попереку,— відповів він.

Алі Сафі

*

— Коли я був холостяком, я страшенно боявся одруження,

— А тепер?

— Тепер підтвердилося, що я мав рацію.

*

— Я хотіла собі купити костюм, але, тому, що він коштує 100 карбованців, я передумала. Отже, я заощадила цілу сотню… Чи не даси ти мені п’ятдесят карбованців… на капелюх і парасольку?

*

— Лізонько, від кравчині рахунок на сто п’ятдесят карбованців… це якийсь жахливий рахунок!..

— Любий, невже моя кравчиня зобов’язана знати вищу математику?

*

Якщо чоловік забуває день народження дружини, це значить, що він думає про день її смерті.

*

— Ти можеш бути спокійний.,, Я не належу до тих жінок, які вже в перший рік після весілля зраджують своїм чоловікам.

*

Чоловік. Нарешті ти будеш сьогодні готова?

Дружина. Заспокойся, ради бога, я вже цілу годину повторюю тобі, що буду готова через хвилинку!

*

— Дядечку, про вас ходять безглузді плітки!

— Знаю, знаю!.. Кажуть навіть, що я призначу тебе своїм спадкоємцем.

*

Хазяїн (дружині). Оленко, ти б приділила увагу он тому молодому чоловікові. Він такий полохливий і незграбний у товаристві, весь час тільки їсть та п’є наші дорогі вина…

*

— Ваш сімейний стан?

— Багатосімейний.

*

Чоловік. Знаю, що ти мене ніколи не любила. Можу заприсягнутися, що через місяць після моєї смерті ти вийдеш заміж.

Дружина. Не присягайся, я й так тобі вірю.

*

Все має свої тіньові боки, як сказав чоловік, коли померла теща і з нього почали вимагати грошей на поховання.

Джером Докером,

*

Святкували вісімдесятиліття шановного сатирика і п’ятдесятиліття його сімейного життя. Репортери, захоплені міцним здоров’ям ювіляра, засипали його запитаннями; всі цікавилися способом його життя.

— Знаєте, хлопці,— відповів той,— я ніколи не замислювався над цим. Просто, коли ми побралися, ми домовилися, що, як тільки ми посваримося, я надіваю капелюх і тричі обходжу навколо кварталу. І ви не повірите, яку користь можуть принести щоденні прогулянки на свіжому повітрі протягом п’ятдесяти років!

*

Приятель Бу Адама оголосив, що хоче продати свій будинок. Одного разу йому зустрівся Бу Адам і запитав його, чому він вирішив це зробити.

–– Нічого не зробиш,— відповів приятель.— Чотири рази я одружувався і чотири дружини померли в цьому будинку. Жодна жінка в ньому не виживає. Тому і продаю.

— Послухай, брате,— вигукнув Бу Адам,— шкода, якщо твій будинок потрапить до чужих рук. Не поспішай, хай це щастя дістанеться комусь із друзів!

*

— Так що, Василю Васильовичу, ви відмовляєтеся супроводити мене до Швейцарії. Напевно, ви почуваєте антипатію до цієї країни?

— Так… У мене дружина втекла з швейцаром.

*

Чоловік. Бачиш, люба, в супі виявилася головна шпилька.

Дружина. Справді? Тепер я вже буду знати, куди діваються різні речі, що кожного дня зникають. Вчора зник мій старий корсет.

*

Журналіст бере інтерв’ю в старого морського капітана.

— Скажіть, капітане, яка з усіх бур, пережитих вами, найбільше запам’яталася?

— Я гадаю, що це був той день, коли я плюнув на підлогу, яку щойно помила дружина.

*

Молодого чоловіка запитали:

— Коли закінчився медовий місяць?

— Коли я перестав допомагати мити посуд і почав робити це сам.

*

Красива дружина і водночас віддана — така ж рідкість, як вдалий переклад поетичного твору. Такий переклад, звичайно, негарний, якщо він правильний, і неправильний, якщо він гарний.

Моріц Сафір

*

— Пане лікарю, мій чоловік постійно розмовляє уві сні. Чи не знаєте ви якогось засобу проти цього?

— Спробуйте дати йому можливість досхочу наговоритися вдень.

*

— Чому ти плачеш?

— Та ось пишуть у газетах, що трамвай дівчину роздавив, так, може, це мого Івасика?

— Але ж у тебе хлопчик, а трамвай задавив дівчину?

— Так тобі й стане трамвай розбиратись,

*

— Я б попросив у вас жіночий светр,

— Якого розміру і кольору?

— Це байдуже. Дружина все одно прийде його замінювати.

*

— Ну, як, смачно?

— Так, сіль у тебе сьогодні чудова, але до неї це завадило б хоч трошки супу.

*

— За кращі години свого життя я вдячний фільмам.

— А я й не відав, що ти такий любитель кіно,

— Я — ні! Це моя дружина.

*

Я одружився з вдовою, в якої була доросла дочка. Мій батько закохався у мою пасербицю і одружився з нею. Таким чином вік став моїм зятем, а моя пасербиця, як дружина мого батька, стала моєю матір’ю. Дружина моя народила сина, який доводиться шурином моєму батькові і дядьком мені, як брат моєї пасербиці.

Дружина мого батька теж народила сина, який, звичайно, став моїм братом, а також моїм онуком, як син моєї дочки. Отже, дружина моя стала моєю бабусею, як мати моєї матері, я є чоловіком своєї дружини і її онуком одночасно. І тому, що чоловік бабусі якоїсь особи є дідусем цієї ж особи, то, виходить, я доводжуся дідусем самому собі.

Марк Твєн

*

Дружина. Чому ти не хочеш зі мною прогулятись? Поглянь, який чудовий вечір!

Чоловік. Сьогодні будній день.

Дружина. Що з того?

Чоловік. Гм… Крамниці відчинені!

*

— Тьотю, кого називають красивими жінками?

— Запитай у дяді: у нього красива дружина.

— Хіба у твого чоловіка дві дружини, тьотю?

*

У кімнаті було так тихо, наче розбили дорогий сервіз.

*

У дружини Бу Адама було багато коханців. Кожну ніч вона ходила до одного з них. Приятелі прийшли до Бу Адама і кажуть:

— Ти б заборонив дружині ходити ночами по чужих домівках.

— Так,— погодився Бу Адам,— я це обов’язково зроблю, як тільки побачу її вдома.

*

–– Чому Ковальські, котрі живуть, як кішка з собакою, не розходяться?

–– Бо кожний з них знає, що то було б щастям для іншого.

*

— Всю ніч не могла заплющити очей. Ти хропів, собака гавкав. Жахливо!

— Скажи ж, моя мила, невже тобі спалося б спокійніше, якби хропів собака, а гавкав я?

*

Вагітна дружина звертається до свого чоловіка:

— Ти знаєш, мені здається, що, коли я зараз буду багато співати і грати на піаніно, наша дитина, певно, колись стане великим музикантом.

— А може, краще ти грай у футбол?

*

— Якщо мене викрадуть, як Прекрасну Єлену, що ти зробиш?

— Влаштую бенкет на честь викрадачів.

*

Теща починає жити другою материнською любов’ю, як тільки у її доньки народжується перша дитина,

*

Вона, Любий, чи є на світі щось, крім кохання?

Він. Ні, рідна. Крім кохання, нема нічого на землі… А обід готовий?

*

Якийсь Фред Оуен із штату Мічіган став недавно перед судом, звинувачений у таких злочинах: по-перше, він заплатив фальшивим чеком за перстень для своєї четвертої дружини; по-друге, «забув» розлучитися з двома колишніми дружинами; по-третє, украв у третьої дружини автомобіль, на якому поїхав у весільну подорож з четвертою дружиною.

*

— Ця пара в будинку навпроти справді щаслива,— з прихованою образою говорить дружина,— він цілує її щоранку. Чому ти не робиш так само?

— Я? — дивується чоловік.— Але я з нею навіть не знайомий.

*

Ходжі сказали:

— Дружина твоя всюди віється.

— Не думаю, що це правда,— заперечив ходжа,— якби це було так, вона заглянула б якось і до моєї домівки.

*

— А твоя дружина знає, що ти мене запрошуєш на обід?

— Ще б пак, через це у нас ранком був страшенний скандал.

*

Коли мужчина робить жінку своєю дружиною, то це — найкращий комплімент їй, але, звичайно, останній.

Роуланд

*

–– Обманщик! Я знаю, що ти мені зраджуєш!

— Заспокойся, любонько, дай вимовити хоч слово.

— Хочеш виправдатися?! Знаю, що зможеш, але внутрішній голос мені говорить протилежне!

— Так у тебе є ще голос і внутрішній? В такому разі я капітулюю!..

*

П’яний чоловік, повертаючись додому, ходить перед ворітьми чужого дому. Раптом відчиняється вікно і його дружина гукає:

— Годі вештатися туди й сюди, хіба ти не бачиш, що ти помилився будинком?!

— Але, дорога моя, ти теж помилилася вікном.

*

— Любий, ти завжди щось бурмочеш, коли спиш. Я не можу цього терпіти.

— Ну, гаразд, постараюся говорити розбірливіше, щоб задовольнити твою цікавість.

*

— Ви, громадянко, справді хочете розірвати шлюб?

— Так.

— А ви, товаришу, також цього хочете?

— Саме так.

— Цікаво,— мовив суддя.— Чому ж ви обоє кажете, що ніколи не доходили згоди?

*

— Ніколи не забуду того балу, де я зустрівся з дружиною.

— Було романтично?

— Ні, дуже незручно. Я гадав, що вона вдома з дітьми.

*

Дружина (зневіреному чоловікові). Джоне, як ти можеш казати, що не бачиш мети в житті! Будинок ми не викупили, за автомашину не виплатили, за телевізор гроші внесли не повністю, за пральну машину лишилися винні.

*

Чарлз Вудкок звернувся до американського суду з проханням про розлучення. Своє прохання він мотивував тим, що його дружина через два тижні після весілля, покрутившись трохи по квартирі і сказавши чоловікові: «До побачення!», пішла з дому і не повернулася… Чарлз, який протягом 64 років терпляче чекав повернення своєї легковажної дружини, нарешті не витримав і звернувся до суду з заявою про розлучення.

*

Дружина. Що ти будеш пити?

Чоловік. Коли те, що я пив учора, була кава, то я прошу чаю, а коли то був чай, то прошу кави.

*

— Чи правда, що ти б’єш свою дружину палицею, а вона тебе качалкою?

— Не зовсім так_; іноді ми з нею міняємося!

*

Кожного ранку протягом сорока років, незважаючи на його заперечення, йому подають сніданок: двоє невеликих яєць. Виведений з терпіння одноманітним меню, він жбурляє серветку в обличчя дружині і йде снідати до ресторану.

— Що зволите? — запитує його офіціант.

— Двоє невеликих яєць.

*

Бу Адам скаржився на свою дружину,

— Так що ж, ти хочеш її смерті?

— Ні, не хочу,— відповів Бу Адам,— тому що тоді я й сам з радощів помру.

*

— Я подаю заяву про розторгнення шлюбу. Моя дружина не розмовляє зі мною вже шість місяців.

— Схаменися! Де ти знайдеш іншу таку дружину!

*

— Ні, сьогодні я від шахів відмовляюся.

— Чому?

— Я залишаюся з дружиною вдома.

— Вона захворіла?

— Захрипла і мовчазна, мов стіна.

— Он як? Нарешті і ти зможеш своє слово сказати.

*

— Чого це ти засмутилася?

— Я переконалась у твоїй зраді.

— Що за дурість?

— Ні, не дурість. Ти запевняв мене, що під час моєї відсутності сидів удома, а сьогодні принесли рахунок за електроенергію тільки на один карбованець аж за два місяці!

*

Друге одруження — це другий випадок тріумфу надії над досвідом.

Самюєл Джонсон

*

— Я рік уже не розмовляю зі своєю дружиною.

— Чому?

— Не хочу її перебивати.

*

— Ти мусиш пам’ятати, що був без копійки, коли одружився зі мною. Я принесла тобі придане — сто тисяч злотих.

— Звичайно, пам’ятаю, люба. Це був найважчий заробіток у моєму житті.

*

— Ти переконав свою дружину, що ваші фінансові справи не дозволяють вам разом їхати до Кисловодська на час твого лікування?

— Так.

— Ну і що ж?

— Вона поїхала сама.

*

— Ваша теща дуже любить вас.

— Ні, коли б вона мене любила, то не нав’язала б мені на шию своєї дочки.

*

— Який чудовий перстень у тебе!.. Подаруй його мені.

— Не можу! Все що завгодно, тільки не цей перстень… Це мені подарунок на згадку.

— Від кого ж?

— Ну, голубонько, це вже ти забагато хочеш. Хіба я можу все пам’ятати?

*

Більше за все вона побоювалася, що чоловік запідозрить її у вірності.

*

— Ти спізнився на обід на цілих дві години!

— Вибач, люба. Трапилася велика неприємність: на мене наскочив мотоцикл.

— Не вигадуй, бога ради! На це зовсім не потрібно стільки часу!

*

— Кажуть, подружжю треба порахувати до десяти, перш ніж перечити одне одному.

— Так, сусіди досі впевнені, що ми цілісінькими днями допомагаємо дітям з арифметики.

*

Дружина чоловікові:

— Мені й самій не подобається, як я готую, але я принаймні не скаржуся.

*

Професор. Назвіть мені два твори англійського поета Джона Мільтона?

Студент. Ну, він одружився і написав поему «Утрачений рай». А потім, коли його дружина померла, він написав «Повернений рай».

*

— Твоя дружина ще згадує свого першого чоловіка?

— Аякже! Але якщо до весілля вона згадувала його недоліки, то тепер пригадує лише його позитивні риси.

*

Дружина. Допоможи мені прибрати кімнату.

Чоловік, Не можу. Щось нездужаю та й руки тремтять.

Дружина. От і добре: витруси цю ряднину.

*

Дружина придбала лотерейного квитка.

— Якщо я виграю, то куплю собі нову сукню.

— А якщо ні? — запитав чоловік,

— Тоді купиш ти.

*

Дружина (чоловікові). Якби ти мене справді любив, ти одружився б із кимось іншим…

*

Мудрець сказав після одруження:

— Коли я був неодружений, всі одружені були німі. Тепер, коли я одружився, всі неодружені поглухли.

*

— Чому ви хочете розлучитися з дружиною?

— Вона хропе.

— Це ще не привід.

— Але вона хропе щоразу з іншим!

*

Чоловік повертається з роботи. Дружина обурюється говорить йому:

— Що ти наробив! Наша хатня робітниця пішла від нас!

— Чому?

— Так ти ж облаяв її по телефону.

— Як? Хіба це була не ти?

*

— Хіба ти не розумієш, що дружина — це свято в житті чоловіка?

— Ох, голубонько, я прихильник святкового відпочинку.

*

— Мені було б дуже приємно, якщо б у розмові ви дали зрозуміти, що про цю новину ви дізнались від мене, але, заради бога, не говоріть цього відверто.

— Не хвилюйтеся, моя пташко. Я просто скажу; це говорять наклепники. Тоді всі зрозуміють, що це могли бути тільки ви.

*

У подружньому житті чоловік повсякчас доводить, але без успіху, дружина нічого не доводить, але завжди має успіх.

Моріц Сафір

*

Чоловік. Твої ревнощі безпідставні. Я вчора пізно прийшов зі зборів і був схвильований, тому що доповідач пустив кілька шпильок на мою адресу.

Дружина. Рівно дві.

Чоловік. А звідки ти знаєш?

Дружина. Тому що вони були пришпилені до твого светра і я їх знайшла.

*

Чоловік. Золотко, ти так шалено б’єш по клавішах, що наш Мілорд уже захрип від виття.

Дружина. Нехай! Я хочу покарати його за те, що він сьогодні з’їв ковбасу і сир. Він не витримує, коли я граю на роялі.

Чоловік. Але ж я ковбаси і сиру не крав?

*

Він. Ти мене зведеш з розуму!

Вона. Тим краще: божевільних не судять за розтрату!

*

— Диви! Ти у траурі? По кому?

— По дружині… їздила верхи, впала з коня та й убилася.

— А чи не продаси ти мені цієї коняки?

— Ні, я маю намір ще раз одружитися.

*

— Мій чоловік на диво гарно носить капелюхи. Він купив капелюх років двадцять тому. Двічі він віддавав його в чистку і сім разів обмінював у ресторанах, а він усе ще як новий.

*

— Дозвольте мені піти сьогодні з роботи раніше. Дружина хоче піти зі мною за покупками.

— Ні в якому разі!

— Дуже-дуже вам дякую!

*

Чоловік з дружиною приходять до ворожки.

— Мене зовсім не цікавить його майбутнє,— каже дружина ворожці.— Ви скажіть мені, де він був учора ввечері?

*

— Цей Федір — дивний хлопець. Коли я дав йому книжку, то не міг одержати її назад кілька років, а коли віддав за нього свою доньку, він повернув її через місяць.

*

— Якщо я після роботи заходжу з друзями до бару, дружина по три дні не розмовляє зі мною.

— І як часто ти ходиш з друзями до бару?

— Раз на три дні.

*

— Ви пояснили своїй дружині перевагу заощадження?

— О, так!

— І наслідок?

— Тепер я мушу кинути палити цигарки.

*

Англійський священик так пояснює зростання розлучень у країні:

— Наші прабабки витрачали чотири години на приготування смачного овочевого супу. Тепер вже за допомогою супових концентратів молода господарка може зварити його буквально за чотири хвилини. Виходить, у неї ще лишається три години п’ятдесят шість хвилин на критику свого чоловіка.

*

— Ви ж розумієте, любонько, я весь час кажу чоловікові: живи, як у трамваї,— не займай передніх місць і не висовуйся. Поводь себе тихо, не подавай голосу. Можна інколи і книжку почитати, але читай, та не заглиблюйся. Письменникові гроші платять, а читачеві жодної копійки, хоч і називають його дорогим. Жити треба вміючи…

Григорій Риклін

*

В універмазі покупець питає в продавця:

— Де я можу вибрати подарунок моїй дружині до дня народження?

— А як довго ви одружені?

— Та вже років з двадцять!

— Тоді спустіться поверхом нижче: продаж дешевих товарів там.

*

— Я запросив сьогодні на обід свого приятеля.

— Ти з глузду з’їхав? Чи ти не знаєш, що в дитини болять зуби і вона весь час плаче, що в хаті немає шматка м’яса, що в квартирі такий розгардіяш і я цілий місяць не була в перукарні?!

— Знаю, мила, знаю, але мій приятель хоче одружитися, і я замість поради хочу показати, що нього чекає…

*

Дружина робить зауваження чоловікові, який позирає на гарненьких дівчат.

— Сергію, поводь себе пристойно! Ти ж одружений!

— Дорога моя, якщо я на дієті, то це не значить, що я не маю права читати меню…

*

Сусіди питають хлопця з забинтованою головою: /

— Що трапилося?

— Тато…

— Де твій тато?

— У лікарні.

— Що, нещасний випадок?

— Ні, мати…

*

Дотепник одружився. Через чотири місяці дружина народила йому сина.

— Як ми назвемо свого сина? — запитала вона чоловіка.

— Назви його Скороходенком,— відповів він,— бо шлях, на який всі витрачають дев’ять місяців, він пройшов за чотири.

*

— Мій чоловік хоче, щоб у мене була дитина.

— Це ж нормальна вимога.

— Так, але я не хочу.

— В такому разі, ви не маєте рації. В нормальному шлюбі повинні бути діти. Чому ж ви не хочете?

— Чому? Та тому, що їх у мене вже десятеро!

*

— Ви не хотіли б придбати електричного робота?

— Ні, дякую, у мене є чоловік.

*

Жінка прийшла до адвоката.

— Я хочу розлучитися з чоловіком.

— Чому?

— Він зі мною розмовляв усього три рази.

— Маєте дітей?

— Так, трьох.

*

Чоловік. Ти знаєш, Сергієві Володимировичу приписали дієту…

Дружина. Якраз зручний момент запросити його в гості.

*

Господарка дому показує своїм подругам фотографію дитячих років. На ній знята маленька дівчинка на колінах у старої бабусі.

— Ось такою я була тридцять років тому.

— А хто ця маленька дівчинка?

*

Під час сніданку чоловік уткнувся в газету. Дружина подає йому каву. Зробивши перший ковток, чоловік обурено говорить:

— Ти ж знаєш, що я не люблю кави з цукром.

— Знаю, але мені дуже хотілося почути твій голос.

*

Жінка скаржиться адвокатові на свого чоловіка, якого вона ненавидить.

— Ну, то тоді розведіться! — говорить адвокат.

— Нізащо! Я страждала через нього двадцять років, а тепер ви пропонуєте ощасливити його!

*

Після багаторічного подружнього життя подружжя переживає медовий місяць: у нього відпустка в липні, а в неї — в серпні.

*

У ворожки:

— Я ясно бачу, що ви хочете одружитися з вродливою брюнеткою, але якась блондинка чинить опір.

— Нічого дивного: це моя дружина.

*

— Як тобі подобаються мої фотографії?

— Чудесні! Саме такою ти повинна бути!

*

Два приятелі зустрілися після тривалої розлуки.

— Твоя дружина така ж гарна, як і раніше?

— Так. Тільки на це вона зараз витрачає більше часу.

*

Чоловік і дружина слухали оперу.

— У співачки чудова колоратура.

— Ти б краще стежив за співом.

*

— Ой, я розбила свою улюблену вазу!

— Не журися, люба, через дві тисячі років скалки знайдуть і склеять.

*

Чоловік поспішав з дачі до міста.

— Пальто, швидше пальто! Бо я запізнююсь, а в мене сьогодні важливі справи… Катю,— звертається він до дружини,— якщо мене затримають справи і я залишусь на ночівлю в місті, то пришлю телеграму…

— Не треба, мій друже, я її вже одержала,— спокійно відповідає дружина, виймаючи з кишені пальта заздалегідь заготовлену чоловіком телеграму.

*

Дві приятельки розмовляють, п’ючи каву.

— Колись у мене був свій ідеал…

— Що ж з ним сталося?

— Я вийшла за нього заміж.

*

— Чим більше я дивлюсь на твого чоловіка, тим менше розумію, чого це ти ревнуєш цю стару мавпу?

— Навіть дуже зрозуміло!.. Погодься зі мною, що в його роки з його зовнішністю його упадання недешево коштують.

*

Чоловік. Усі люди належать до тварин, які мислять.

Дружина. А я, по-твоєму, як?!

*

Йдучи до крамниці, дружина питає чоловіка:

— Ти не знаєш, скільки годин горить п’ятиповерховий будинок? Я забула виключити праску.

*

— Я повинен поспішати додому, бо моя дружина вчинить мені історію.

— Ви маєте на увазі — істерію?

— Ні, саме історію. Вона почне викопувати всі мої гріхи минулих років.

*

— У вас була крадіжка?

— Так,— відповів чоловік.

— І ваша дружина знайшла чоловіка під ліжком?

— Так.

— Це був один із злодіїв?

— Ні, це був я.

*

Одного разу сусіди почули, як чоловік лає свою дружину.

— В чому провинилася ця бідолашна?

– Я лаю її, щоб вона завтра, коли піде по воду, глечика не розбила.

Помітивши подив на обличчях сусідів, він пояснив:

– Завтра я, можливо, буду зайнятий, а зараз у мене вільний час.

*

— Очевидно, твій покійний чоловік безумно кохав тебе?

— Так! Ця людина була здатна на все.

*

— Моя слабкість — це акваріум. Я можу просиджувати біля нього годинами.

— А як ставиться до цього дружина?

— Дружина? А яке її діло до того, що я роблю па роботі?

*

— Я сьогодні прочитала в газеті, що людина за рік повинна з’їсти три кілограми солі,— говорить за обідом чоловікові молода дружина.

— Вірно, люба, але ж не за один раз,— відповів чоловік, сьорбаючи пересолений суп.

*

— Поцілунок повинен бути, як буря на морі.

— Моя люба, я зараз переживаю «штиль» після багатьох бур.

*

— Ви запевняєте, що оглянули Москву за три дні? Це абсолютно неможливо!

— Чому? Дуже просто: моя дружина оглядала крамниці, дочка — музеї, а я ресторани. Вечорами ми збиралися разом і розповідали один одному про свої враження,

*

— Кажуть, ніби ви розірвали шлюб з чоловіком?

— Так.

— Він платить вам аліменти?

— Ні, але зате він дав мені прекрасну характеристику!

*

Подружжя посварилося і весь день не розмовляло одно з одним. Увечері чоловік поклав перед дружиною записку: «Розбуди мене о сьомій ранку». Прокинувся він о десятій. На подушці записка: «Вставай, уже сьома година».

*

Дружина Каміне найбільше любила ходити по сусідах. Якось він зібрався до міста. Дружина подала йому на дорогу чурек.

— А ще є? спитав Каміне.

— Останній,— відповіла дружина.

Каміне розломив його пополам і одну половину простягнув їй.

— Навіщо це? — здивувалася вона.— Візьми увесь, ти ж зголоднієш у дорозі.

–– Ну, тебе чекає не менший шлях,— відповів Каміне.

*

— Коли моя дружина і я сперечаємося, то завжди за мною залишається останнє слово!

— Та невже?! Яке ж саме?

— Я кажу: «Винен!..»

*

Семирічна донька подивилася в кіно «Білосніжну» і поцікавилася у батька, чи знає він цю казку.

— Я пам’ятаю, як вона кінчається,— сказав батько,— Білосніжна і принц щасливо прожили до кінця свого життя.

— А от і ні! — урочисто вигукнуло дівча,— Вони одружилися!

*

Дружина, читаючи журнал, говорить своєму чоловікові:

— Ти ж тільки уяви, в Америці засудили на два роки в в’язниці мужчину, в якого було чотири дружини!..

— На покарання чи для відпочинку?

*

Як не стати жонглером, якщо дружина кидає чим попало! *

*

Одна подруга питає іншу:

— У тебе чоловік і діти? Вони з тобою щасливі?

— Що за запитання? Хай тільки вони спробують бути зі мною нещасливими!..

*

Напередодні срібного весілля:

— Як ми відзначимо цей день, дорогий?

— Може, хвилиною мовчання?

*

— Ваш колишній чоловік був чарівною людиною. Як жаль, що він так рано помер!

— Так, мій другий чоловік говорить те саме.

*

— Значить, ти справді наполягаєш на розлученні?

— Так, любий, якщо ти мене ще кохаєш, не відмов мені у цій дрібниці.

*

Літня жінка своїй знайомій:

— А ось перед вами фото крейсера «Перемога», яким я двадцять років командувала через свого чоловіка.

*

— Алло! З’єднайте мене з моєю дружиною.

— Який номер?

— Ви що, гадаєте, що я турок і мої дружини пронумеровані!

*

Чоловік. Ти написала цій людині, яка пропонує в газеті секрет виготовлення страв з борошна без молока, причому вони будуть добріші на смак?

Дружина. Аякже, і навіть надіслала їй для відповіді марку.

Чоловік. Ну і що ж вона відповіла?

Дружина. Відповіла, що потрібно взяти… вершки.

*

Чоловік дружині:

— Чого ти бажаєш на свій день народження?

— Хочу, щоб ти мені про нього не нагадував.

*

— Як, ти з порожніми руками? Забув, що сьогодні мій день народження?

— Ні, не забув, мій огірочок, але мовчав, щоб довести тобі, що я не помічаю, як ти старієш.

*

— Дивуюся, Семене Петровичу! Як це у вас вистачає терпіння просиджувати з вудочкою три години…

— Я одружений, у мене вдома три дорослих дівчини і одне фортепіано… Я звик терпіти…

*

— 3а весь час шлюбного життя я ніколи не сварився!

— Як це ви зуміли?

— Ми на другий день розлучилися.

*

— У мене невідкладна державна справа, і я повинен говорити по телефону з установою, а ви стоїте ось вже двадцять хвилин і жодного слова не сказали, тільки слухаєте!

— Пробачте, я розмовляю зі своєю дружиною.

*

— Чим пояснити, що ти після одруження кинув займатися нумізматикою?

— Тепер я зайнятий пошуками сучасних монет.

— Прийми моє глибоке співчуття,— сказав один чоловік своєму приятелеві.— Я купив своїй дружині нову шубку.

— А я при чому?

— Справа в тому, що моя дружина збирається в гості до твоєї.

*

– Щастячко моє, моя люба дружинонько, дай мені піджак.

— Де він, моє котенятко?

— Мабуть, лялечко, у вітальні, я залишив його там, коли ти, мамусю, мене била щіткою для підлоги за моє пізнє повернення.

*

— Дружина подарувала мені чудовий гаманець з крокодилової шкіри!

— І щось у нього поклала?

— Так, неоплачений рахунок ательє мод.

*

Дружина (рахуючи кування зозулі, звертається до свого чоловіка). Прокувала 30 разів, отже, я проживу ще 30 років!

Чоловік. Де ця птаха?.. Я її застрелю!

*

На фотовиставці.

Вона. Я ніколи не думала, що фотовиставка може бути такою цікавою!

Він. Так, так, тут безліч гарненьких жінок!

*

— Я одружився для того, щоб дружина готувала мені смачні страви, а зараз доводиться купувати дарунки для неї тільки для того, щоб вона сама не готувала.

*

На іспитах:

— Що ви можете розповісти про вільну людину?

— Вибачте… Я одружений.

*

Руки доброї жінки, що обвиваються навколо шиї чоловіка,— це рятівне коло, кинуте йому долею з неба.

Докером Докером

*

І не така вже погана справа шлюб. Тільки перші 20 – 30 років важкі, а потім людина звикає.

*

Випробувала зі своїм чоловіком усі способи і нічого іншого не лишилося, як тільки бути доброю дружиною.

*

Дружина заходить до кабінету свого чоловіка — керівника установи і застає на його колінах секретарку. Чоловік, побачивши дружину, почав диктувати:

— Економія економією, але наполегливо прошу виділити для мого кабінету хоча б два стільці!

*

Дружина. Ти знову вночі крізь сон говориш.

Чоловік. То вже мені й вночі не можна й слова сказати?

*

— Бачиш, я ж казала тобі, що наша сусідка заздритиме, коли побачить наші нові меблі.

— Чому ти так думаєш?

— Тому, що вона вже подарувала нашому малюкові пилку і книжку «Юний столяр».

*

— Для чого це на вашому пальці тасьма?

— Це зробила моя дружина, щоб я не забув відправити листа.

— Відправили?

— Ні! Вона забула дати його мені!

*

— Я чув, що твоя дружина небезпечно хвора. Це правда?

— Що хвора — то правда. Але небезпечна вона тільки тоді, коли здорова.

*

— Чому ти прокинувся такий похмурий?

— Привиділося уві сні, що ти втекла з Петром Івановичем.

— І це тебе засмутило?

— Ще б пак! Адже це був тільки сон!..

*

— Як живеш? Одружився чи досі сам готуєш собі обід?

— І те, і інше…

*

— Як, ти вже сам друкуєш? У тебе ж була друкарка?

— Так, але я з нею одружився.

*

— А чи правда, що вона погано живе зі своїм чоловіком?

— Правда, але гарно з іншими.

*

— Що в тебе нового?

— Хіба ти не знаєш? Моя дружина згоріла під час пожежі.

— Як? І не можна було врятувати?

— Вона так солодко спала, що шкода було будити.

*

— Моя дружина тільки раз дозволила мені висловитися: коли я просив її руки.

*

Чоловік. Чи знаєш ти, що жінки витрачають на парфумерію вдвічі більше грошей, ніж держава витрачає на утримання армії?!

Дружина. Цілком можливо, зате у жінок і перемог удвічі більше!

*

— У твоєї дружини добрі зуби?

— Не знаю. Досі вона тільки дряпалася.

*

У Бу Адама захворіла дружина. Вона почала плакати і тужити:

— Що станеться з тобою, якщо я помру?

Почувши ці слова, Бу Адам теж почав голосити.

— Чого ти плачеш, ефенді?

— Я міркую про те, що буде зі мною, якщо ти не помреш?

Махмед Тевфік

*

— Ви холостий чи одружений? — запитує кравець замовника, знімаючи мірку для костюма.

— Одружений.

— Тоді запишемо: «Потайна кишеня в підкладці піджака».

*

Дружина. Уяви собі, сусідка знову при «інтересі».

Чоловік. Це вже не твоя справу,

Дружина. А чия ж, може, твоя?

*

У одного чоловіка померла дружина, і він замовив надгробну епітафію: «Я знаю, що мої сльози не оживлять тебе, тому й плачу…»

*

— Не розумію, від кого успадкувала наша дівчинка всі недоліки. У всякому разі, не від мене.

— О, звичайно, не від тебе, бо твої всі залишилися при тобі.

*

— Якщо матимеш потребу в грошах, небоже, пришли листа.

— Може, візьмете зараз листа, дядечку?

*

— Моя дружина розмовляє чотирма мовами.

— А моя лише однією, але з ранку і до самого вечора!

*

Чоловік повертається додому і бачить на попільничці тліючу сигару.

— Звідки взялась ця сигара?

Голос із-за портьєри:

— З Гавани!..

*

— Ти любиш свого чоловіка?

— Аякже. Я взагалі люблю мужчин!

*

— Ти що, вважаєш мене за ідіота?

— Ні, але я можу й помилятися.

*

— Коли ми були нареченими, ти завжди мене возив додому на таксі, а тепер вважаєш, що й трамвая досить…

— Куріпочко моя! Я так пишаюся тобою, що хочу, щоб тебе бачило якнайбільше народу!

*

Чоловік і дружина сидять у кіно. Фільм закінчується гарячим поцілунком героя і героїні.

— Прекрасний актор! — говорить чоловік.

— Так. Але героїня — то ж його дружина!

— Невже? То він ще кращий актор, ніж я думав!

*

Жила-була на світі тиха сімейка: два брати-дегенерати, дві сестрички-істерички, два племінники-шизофреніки і два племінники-неврастеніки.

*

У відділі кадрів:

— Ваш сімейний стан?

— Нестерпний.

*

Молодій удовиці невдовзі після смерті її чоловіка докоряли:

— Хіба можна так себе поводити? Ну, мала б собі одного коханця, це ще півбіди. Але цілий десяток?..

— Що робити? Я повинна виконати останню волю чоловіка: вмираючи, він заклинав мене нікому не належати, і я обіцяла йому це.

*

Особа на ім’я Магдалина вела спочатку вельми розпутне життя, але потім покаялась, стала статечною і вийшла заміж. Та з того часу добрий настрій покинув її назавжди. Вона була нудною, сумною, невеселою, мала вигляд істоти, що вже нічого не чекає від життя.

Якийсь жартівник говорив про неї:

– Ось Магдалина, яка, очевидно, гірко кається, що покаялась.

*

Старий чоловік, помираючи, умовляв молоду дружину, щоб вона після його смерті виходила заміж за кого завгодно, аби не виходила за такого-то, тому що ця людина спричинила йому ще за життя багато горя.

— Будь певен, мій друже,— промовила дружина,— за нього я не вийду, тому що вже дала слово іншому.

*

— Знаєш, один психолог заявив, що неодружені чоловіка правдивіші, ніж одружені.

— Так, але не можна забувати, що неодруженим не задають стільки запитань, як одруженим.

*

Інженер-будівельник говорить своїй дружині:

— Жанночко, чи не поділишся ти своїм рецептом виготовлення сьогоднішнього торта? Я думаю, що твій метод зробив би революцію в цементній промисловості.

*

Одна перекупка так мучилася успіхами своєї сусідки, яка торгувала поруч з нею і залучала набагато більше покупців, що кінець кінцем занедужала і померла.

— Яка дурна,— зауважив її чоловік,— взяла та й померла. І що ж вона цим виграла? Сусідка тепер залишилася одна, без конкурентки, і буде торгувати ще краще, ніж раніш.

*

— Голубчику! Що це з вами трапилося? Чому ви такий сумний?

— Ох, не кажіть! Дружина з шофером утекла… страшенно шкода. Іншого такого шофера не знайдеш!

*

— Чого ви так голосно плачете?

— Я вже рік не бачила свого зятя!

— Заспокойтеся! Подумайте тільки! Адже це був найщасливіший рік його життя!

*

Дружина. Знаєш, я думаю полетіти сьогодні на літаку, який випробовують.

Чоловік. Гаразд, люба! А я тим часом поїду домовитися з бюро похоронних процесій!

*

Французький інститут громадської думки звернувся до чоловіків із запитанням: «Хто ж хазяїн у вашому домі.» З 500 опитуваних 350 відповіли: «Моя теща». Тільки один категорично заявив: «Я». Коли перевірили — виявилося, що цей чоловік уже чотири роки вдівець.

*

–– Як закінчилася вчора твоя сварка з жінкою?

— Вона приповзла до мене на колінах!

— Та невже?! І що ж вона сказала?

— Вона сказала: «Вилазь з-під ліжка, поганий боягузе »

*

Молоде подружжя на свою першу зарплату накупило стільки куховарських книг, що не залишилось грошей на продукти.

*

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.