ДО   ЗМІСТУ

Коротко та ясно, тому і прекрасно.

Народна мудрість

*

Людина — мірило всьому. Як зручно! У одному випадку міряєш велетнем, у другому — карликом.

Станіслав Єжи Лєц

*

Бути дуже незадоволеним собою — слабкість, бути дуже задоволеним собою — дурість.

Народна мудрість

*

Коли немає власної душі, залазять у чужу.

Народний вислів

*

Дурень, який визнав, що він дурень, є вже не дурень.

Федір Достоєвський

*

Родичів дає нам доля. І як добре, що друзів ми можемо обрати самі.

Юліан Тувім

*

— Як доброго кравця, замовники рвуть мене на шматки,

— Воно й видно, пальто на вас роздерте.

*

Все, що оточує егоїста, уявляється йому лише як рамка для його портрета.

*

— Ми, здається, з вами десь зустрічалися?..

— А скільки я вам заборгував?

— Ви мені нічого не винні.

— Значить ми зустрічаємося вперше.

*

— Чому ти недоїдаєш? Адже в тебе всього вдосталь?

— Для того, щоб не забувати про тих, хто голодує.

*

Добре, якщо сьогодні бачиш обличчя гостя, а завтра його потилицю.

*

Зустрічаються два мисливці.

— Кого ти вбив?

— Осла.

— Братовбивця!!!

*

Жінка дає старцеві штани. Старець, похитуючи головою, каже:

— Ваш чоловік вчасно помер.

*

— Я купив машину, щоб побачити світ,

— Чудово, тільки який: цей чи той?

*

— Чого сидиш один як бовдур?

— Та ось все думаю, що робити… Вечеряти тепер уже пізно, а снідати ще рано.

*

— Щойно один відвідувач скаржився на вашого кухаря. Мала його скарга успіх?

— Звичайно, його ж відразу випхали геть!

— Кухаря?

— Ні, відвідувача.

*

— Мій розум — це мій капітал.

— Не засмучуйтесь: бідність — не порок.

*

— Чому тарілки не витерті?

— Вибачте, у нас серветки брудні.

*

— Пакет дуже важкий… Вам треба ще дві марки наклеїти.

— Але тоді пакет стане ще важчий.

*

— Дивно, скільки на світі дурнів!

— Так! І навіть на одного більше, ніж гадають!

*

На дверях однієї м’ясної крамниці в Лондоні висіло оголошення: «Терміново потрібен м’ясник, але щоб був вегетаріанцем».

*

— Ілонко, будете танцювати чи поговоримо?

— Я дуже втомлена, краще танцюватимемо.

*

Товариш Ікс — права рука директора, коли треба показувати дулі.

*

Ледар — це людина, яка навіть не завдала собі клопоту хоч якось обґрунтувати своє неробство.

•

— Який відсоток готовності нового будинку?

— Рапортувати можна, але жити — ні.

*

Так міцно взяв ініціативу в свої руки, що задавив її.

*

Шукають двох касирів: нового і того, що втік.

*

— Я люблю золоту середину! — сказала курка, ставши між страусом і колібрі.

*

— Послухайте, ця ковбаса надто дорога.

— Але ж вона з м’яса дресированої свині!

*

— Дайте мені, офіціантко, курчатко, але тільки не старіше трьох років.

— У нас курчата без метричних посвідчень.

*

— Офіціанте! Мерщій сюди! Вийміть з супу ось цю муху!..

— Чого ж поспішати? Адже вона вже захлинулася.

*

— Геть! Геть із жита! Не топчіть хліба!

— Дивно, який неестетичний народ! Я зовсім не за хлібом прийшов, а за волошками!..:

*

— Отже, у тебе завтра дуель?

— Так. Рівно о 6 ранку. Але я їм сказав, що коли я трохи запізнюся, то нехай вже не чекають і починають без мене.

*

— Коли ви повернулися вчора зі своєї прогулянки на автомобілі?

— З останнім трамваєм.

*

Людина інколи також не схожа на себе, як і на інших.

Франсуа Ларошфуко

*

— Дядечку, чи не позичиш ти мені двадцять п’ять карбованців?

— З задоволенням.

— А скільки можеш без задоволення?

*

Провідник. Тут палити цигарки заборонено.

Пасажир. Чому?

Провідник. Вагони для некурців. Он же написано.

Пасажир. У вагоні так димно, що не можна прочитати.

*

— У поті лиця будеш їсти хліб свій! — сказав банщик, опинившись на верхній полиці у парній із відвідувачем, який прийшов попаритися.

*

— Знову, товаришу, ви прийшли до цеху на годину пізніше.

— Нічого, зате я піду па годину раніше.

*

«Кам’яний гість». Сів і не йде.

*

— Товаришу офіціант! Я замовляю цей біфштекс уже втретє і ніяк не одержу!

— Дуже приємно, що він вам так сподобався.

*

Тільки грядуща старість може служити втіхою для тієї, що вже є.

*

Для кожної людини краще відкрити підлесникові свою кишеню, ніж душу.

*

— Здається, я зустрів тут гарячий прийом! — вигукнув рак, опинившись в окропі.

*

— Ви впевнені, що курка свіжа?

— Так! Он за тим столиком сидить велосипедист, який її годину тому переїхав.

*

— Ну що, добре ви попоїли на вечірці?

— Чудово! Ніколи я ще не їв з таким апетитом… коли повернувся додому!

*

Гонор скоріше є ознакою свідомості власної мізерності, ніж величі.

Джонатан Свіфт

*

— Коли ж ви нарешті повернете мій борг? Не можу ж я постійно бігати в таку далечінь за вами?

— Заспокойтеся!.. Через тиждень я переїду і житиму з вами по сусідству.

*

— Дорога моя сестричко! Я дуже хвилююсь за свого сина.

— І що ж у нього?

— …мотоцикл.

*

— Як у вас із критикою на фермі?

— Критикуємо корів за низький надій, а телят за малий приріст!

*

— Яка добра людина Микола Миколайович!

— Хто, Микола Миколайович? Ну й сказали!

— Та ви ж його не знаєте!

— Хто, я? Та він же мені винен сто карбованців.

*

— Ваша кава, Ганно Олексіївно, надто водяниста.

— Та воно й не дивно, якщо цілий місяць стоїть дощова погода.

*

Він був чесним громадянином і цільною людиною, поки не потрапив під трамвай.

*

— Громадяни! Я загубив п’ятак. Якщо ви його знайдете, то поверніть меш, а якщо не знайдете — можете залишити собі!

*

— Вже пів на дванадцяту.

— Ой, боже мій! Чому ж ви не сказали мені про це раніше?

— Тоді ще не було так пізно.

*

— Скажіть, ваш телефон діє?

— Так, діє… на нерви.

*

— Гарна у вас вакса?

— Особлива. Пальчики облизуватимете!

*

— Послухайте, що за неподобство! Знов у вас у булці недокурок запечений!

— А вам у звичайну булку сигару запікати, чи що?

*

— Ви сьогодні щось смутні.

— Ох, якби я зміг забути своє горе!

— Ну, так розкажіть про нього мені, і я за вас його забуду.

*

Пташка побачила слимака на вершині дуба та й питає:

— А як же ти сюди потрапив?

— Повзком, пташко, повзком!

Юліан Тувім

*

— Це сіно привезли для вас?

— Ні, для коней.

*

Сито дорікало голці: «У тебе дірка в голові!»

*

— Терпіти не можу дурнів!

Дивне самовизнання!

*

— Що вам більше подобається — сонце чи місяць?

— Звичайно, місяць. 3а нього ми зарплату одержуємо.

*

— Мені здається, що ваші обіди на карбованець і на півтора карбованця — однакові.

— Що ви, як то можна! Зовсім інші тарілки.

*

— А чому ви не приймаєте мою скаргу?

— Ми перейшли на самообслуговування.

*

— Відкрийте ворота!

— А хто йде?

— Той, хто все вміє!

— Все вміє, а ворота йому відкрий!

*

— Нам потрібен соціалізм!

— Так. Але ви соціалізмові не потрібні.

Ілля Ільф

*

Справжня близькість звичайно починається здалеку.

Віктор Жемчужников

*

Не так уже й важливо, звідки дме вітер, важливо, куди він дме.

Мілан Ружічка

*

Якби ти був розумніший, я б сказав, що ти дурень.

*

Собака, який гавкає, не кусається. Але він може перестати гавкати!

Габріель Лауб

*

— Що ти робиш після обіду?

— Чекаю вечерю.

*

Тисяча друзів — мало, один ворог — багато,

*

— Ви вже замовили щось?

— Давно, і не можу дочекатися!

— А що ви замовили?

— Не знаю. Пам’ятатиму я різні дрібниці!

*

Один чоловік ішов на війну з луком, але без стріл: стріли, мовляв, прилетять з ворожого боку.

— А якщо не прилетять? — спитали його.

— Тоді війни не буде.

*

Якби ми самі не мали недоліків, ми не були б так охочі помічати їх у інших.

Франсуа Фенєлон

*

— Я чув, що ти повернувся з Африки. Цікава була подорож?

— Звичайно! Я навіть полював на левів!

— І пощастило тобі?

— Дуже! Не зустрів жодного.

*

Пробиває стіну лобами інших, а на прийом протискується сам.

*

Риба винна, коли хапає гачок: чужа власність!

Станіслав Єжи Лец

*

— Факт — уперта річ,— сказав осел.

*

Коли я вживаю такі самі слова, як і наш директор, про мене кажуть, що я хуліган, а про директора — що він енергійний керівник.

*

Моральні забобони складаються на два відсотки з моралі, на сорок вісім — із забобонів і на п’ятдесят — із заздрощів.

Вітторіо де Сіка

*

Відповідальність — це те, що повинні нести інші.

*

Совість — це тихий голосок, який шепоче, що хтось дивиться.

Юліан Тувім

*

— Кажеш, твої справи знову йдуть добре?

— Не те щоб добре, але краще.

— Так це ж добре, якщо вони йдуть краще?

— Звичайно, але було б краще, якби вони йшли добре.

*

Дурень — це людина ще дурніша, ніж її співрозмовник.

Віктор Жемчужников

*

Некролог:

«…Він згорів, як свічка в епоху суцільної електрифікації».

Фелікс Кривін

*

— Обережно, будь ласка! Ви мені всю сукню залили.

— Не хвилюйтесь, громадяночко, наш бульйон плям не лишає.

*

— Попереджаю, раніше трьох місяців за костюм сплатити не зможу. Коли він буде готовий?

— Через три місяці!

*

Боягузи стають сміливими, якщо помічають, що їх бояться.

*

Злодій обкрадає інших, а скнара — самого себе.

*

— Я сьогодні впав з двадцятиметрової драбини.

— Твоє щастя, що залишився живий!

— Так, мені поталанило: я стояв на нижньому щаблі.

*

— І охота тобі стільки часу стирчати на річці, коли нічого не клює?

— Як нічого? Я вчора витяг чобіт. Може, тепер вдасться вивудити другий.

*

Дехто каже «на добраніч», зіпсувавши перед тим весь день.

*

— Що ти приготував до зими? — запитали у Бу Адама.

— Тремтіння,— відповів він.

*

— Наш Василь може з рушниці вцілити в муху на відстані десяти метрів.

— Не може бути!

— Їй-богу! Тільки муху він малює на всю стіну.

*

— Пробачте, ви сіли на моє віяло.

— Я? Сів на ваше віяло? То ж бо мені й здалося, що знизу дме!

*

— Послухайте, це у вас завжди дача так протікає?

— Чому завжди? Тільки під час дощу.

*

— Капітане, ми потопаємо!

— Як далеко до найближчої землі?

— В якому напрямку?

— У вертикальному.

*

— Чорт візьми, довго доведеться трамвая чекати, пройшов третій номер, а мені потрібен десятий,— ще сім вагонів!

*

— Дивовижне нахабство! На стіні пишуть «свіжі раки», а подають смердючі.

— Коди писали цю об’яву, раки були свіжі.

*

— Михайле Івановичу, котра година?

— Дайте десять карбованців — скажу.

— Чому так багато?

— А я піду годинника викуплю.

*

Крамниці готового одягу не щастило: всі покупці були непідходящих розмірів.

Еміль Кроткий

*

— Чому цей пан завжди одягнений франтом?

— Тому що одягається в кредит.

*

Лисий приховує свою нестачу доти, доки шапка з голови не впаде.

*

— Покажіть мені, будь ласка, дешевий кишеньковий годинник.

— Ось, будь ласка, сто карбованців.

— Ні, цей кишеньковий годинник мені не по кишені!

*

— Дядечку, мені треба щось вам сказати*

— Тільки коротко і ясно.

— Двадцять п’ять карбованців.

*

Рука руку миє. Бо обидві речисті.

*

— Ви вірите, що підкова приносить щастя?

— Так, іноді.

— У яких випадках?

— Коли нею підкований кінь, який одержав приз на перегонах.

*

— Гей, полісмене, п’ять хвилин тому грабіжник зняв у мене з руки годинника!

— Чому ж ви не покликали па допомогу?

— Я боявся розкрити рота: у мене чотири золотих зуби.

*

Покупець. Скажіть, ви впевнені, що ця риба свіжа?

Продавець. Не знаю, шановний. Я працюю тут всього тиждень.

*

Година горя довша за рік радощів.

*

Бу Адам багато брехав.

— Хоч раз у житті ти сказав правду? — запитали його.

— Якщо я скажу «так», то це буде брехнею,— відповів він.

*

— Мій годинник другий місяць не йде.

— Чому?

— Ломбард його не заводить.

*

Зять. Дозвольте вам, мамо, подарувати автомобіль.

Теща. Чудово! Тільки знай: без тебе я не їздитиму в ньому.

*

— Моєму дідусеві вже вісімдесят п’ять років.

— І що тут дивного? Моєму було б уже сто, коли б він не помер.

*

Хоча у совісті немає зубів, вона може загризти до смерті.

Народний вислів

*

Жодна лисиця собі на хвіст не напаскудить.

Олександр Невєров

*

У державної людини серце мусить бути в голові.

Наполеон

*

— Казав, що працюєш нічним сторожем, а сам спиш?

— А я беру роботу додому.

*

У нього не всі дома — дружина поїхала на курорт.

*

Бур’ян росте на жирному ґрунті, розпуста — на ґрунті пересичення.

Максим Горький

*

Боягузи помирають багато разів і до смерті…

Вільям Шекспір

*

У кожного з нас досить сили, щоб витримати нещастя інших.

Франсуа Ларошфуко

*

Жюрі звернулося до всіх учасників конкурсу:

— Зробіть і надішліть фотографію будь-якої труби. Один з юних фотографів відповів:

— Мені легше надіслати першу-ліпшу трубу, ніж її фотографію.

*

Іноді й низькі люди починають швидко рости.

*

Тільки мертвого не можна зачепити за живе.

Він не жив. Він весь час думав про життя.

*

— А ти чому не працюєш?

— Я взяв зобов’язання не робити браку.

*

Самокритика — це спосіб заздалегідь розчулити можливих критиків.

*

Ви далеко підете!

Та ні, я вже назад іду…

*

Кажуть: «Ой, яка красива квітка!» — і поспішають зірвати її…

*

Він шукав слави, а слава шукала іншого. Того, котрий її не шукав.

*

Велич парашутиста — у його падінні.

*

У колгоспі провадили прибирання лісу від дерев.

*

Весна. Гніздування. Шпаківню зайняв горобець.

— Це ж для нас, шпаків!

— А в мене записка від орла!

*

На нараді по благоустрою все було ясно, а на вулицях, як і раніше, темно.

*

Пам’ять йому не зраджувала, але він зраджував їй завжди, коли було зручно.

*

Одного разу йде якась людина мостом, а на ньому стоїть Ілько. їсть хліб і дивиться у воду.

— Що робиш, Ільку?

— Та їм хліб з рибою.

— А риба де ж?

— Та у воді.

*

З усіх імен власних він найбільше любив ім’я власне.

*

Правду тримають під замком як найдорожчий скарб саме ті, хто її найменше цінить.

Станіслав Єжи Лец

*

Найчастіше хвалять для того, щоб бути похваленим.

Франсуа Ларошфуко

*

Неук тільки нудний, педант же — нестерпний.

Наполеон

*

Двоє молодих хлопців сидять у переповненому трамваї.

— Навіщо ти заплющив очі?

— Не можу дивитися, коли старі жінки стоять.

*

Кишеня — колиска поривань і домовина совісті.

Юліан Тувім

*

Той, хто вміє,— робить, хто не вміє,— навчає.

Бернард Шоу

*

Все підкоряється часу, однак час нікому не підкоряється.

*

Є люди, які через нестачу чогось кращого хвастають неуцтвом.

*

Хто принижує навколишніх, той ніколи не буде великий сам.

Йоганн-Готфрід Зейме

*

Ніякої власності він не мав: не володів навіть собою. Незамінна людина в непотрібних справах.

*

Людоїдам подобаються безхребетні.

Станіслав Єжи Лєц

*

— Шуму багато, а шерсті мало,— сказав чорт, остригти кішку.

*

Нероба був майстром своєї справи.

*

Це жахливо важка робота — нічого не робити.

Оскар Уайльд

*

Разом з клопами на дачу перевозили меблі.

*

Хто з псами лягає, той з блохами встає.

*

Одного яйця два рази не висидиш,

Козьма Прутков

*

Час біжить і при закритих дверях.

*

Вибачте, що я вас не впізнав, але останнім часом я дуже Змінився.

*

— Де їдять двоє, поїсть і третій,— вирішив Вовк, угледівши, як пасуться два Баранчики.

*

Там, де інші підставляли плечі, він підставляв підпис.

*

Незамінних людей немає, є тільки незамінені.

*

З двох зон найчастіше обирають заборонену.

*

Все створено для людини, а не людина для всього.

*

Найлегше створюються труднощі.

*

Мета була близько, біда тільки, що всі чекали, коли вона до них дійде.

*

Є два способи виправлення помилок: або усувати їхні причини, або критиків.

*

У нього була рішучість, але він не знав, що з нею робити.

*

Одержавши повідомлення, що кілька генералів і обоз потрапили в полон до південних частин, колишній президент США Лінкольн вигукнув:

— Яка втрата! Адже кожен мул коштує двісті доларів!

*

Вся сіль у тому, що без неї сльози — вода.

*

Спитали собаку, який паркан він може перескочити.

— А це залежить від палиці,— відповів він.

*

Прийшов з ревізією — пішов з провізією.

*

Самотність погана тому, що мало хто може терпіти самого себе.

*

Офіціант:

— Чого ви бажаєте?

Відвідувач:

— Щоб ви мене обслужили, як ревізора…

*

— Щоб загартуватися, я в найхолоднішої ночі сплю з відкритою кватиркою.

— Неправда, адже вчора вона була в тебе зачинена.

— А хіба вчора була найхолодніша ніч?

*

Водолазові, який працює на дні, кричать по телефону з судна:

— Кидай усе і піднімайся на борт. Ми тонемо!

*

Гіда спитали:

— У цьому місті не народились якісь великі особи?

— Ні, тільки маленькі діти.

*

Коли природа робить прогалину в чиємусь розумі, вона звичайно замазує її тонким шаром самовдоволення.

Генрі Лонгфелло

*

Виріс без батьків і тому вважає себе самородком.

*

Сократ казав, що найбільша влада — королівська, а найкраща влада — над собою.

*

— Я вчора розмовляв з вашою колишньою дружиною. Вона сказала, що, якщо ви не платитимете вчасно аліменти, вона повернеться до вас.

*

Мисливець пішов на полювання з трьома собаками. Згодом він повернувся.

— Ти прийшов узяти ще патронів?

— Ні, собак.

*

Ніщо так не підвищує кваліфікацію водія, як міліцейська машина, що їде за ним.

*

Вийшов у люди і не повернувся.

*

— Привіт, Дімо! Держу парі, що ти не впізнаєш мене!

— Ти виграв! — холодно відповів Діма і пішов далі.

*

— Ви не перечите, якщо ми завтра повечеряємо разом?

— Звичайно, з задоволенням!

— Ну, тоді завтра о восьмій у вас!

*

Вони вдивлялись у глибінь життєвого моря, щоб у ньому роздивитись істину, і, звичайно, бачили там тільки свої власні фізіономії.

Василь Ключевський

*

Крамаря запитали:

— Чому ваша вивіска рясніє грубими помилками?

— Щоб клієнти думали, що я не вмію також правильно лічити.

*

Годинник показує час і тоді, коли на нього ніхто не дивиться.

*

Людина без дивовижностей — дуже дивовижна людина.

*

Ювелір кинув у ревізора каменем… коштовним.

*

Архітектори ховають свої помилки під плющем, лікарі під землею, а господарки — під майонезом.

Бернард Шоу

*

«Блаженні покірливі»… їх дуже легко ображати.

Янка Бриль

*

Кар’єри, пробиті власного головою, завжди міцніші й ширші за кар’єри, прокладені низькими поклонами або заступництвом поважного дядечка.

Дмитро Писарєв

*

Одні твердять, що вона померла, інші — що жива. Я не вірю жодній із цих дурних пліток!

*

— Ні, в наш час немає друзів! Уяви собі, зустрів я недавно доброго знайомого і попросив позичити мені двісті карбованців. І що ж ти думаєш? Цей негідник мені відмовив!

— Любий! Я відразу тебе попереджаю: я також негідник.

*

Життя примушує людину до багатьох добровільних вчинків.

*

Ганебно не вибирати засобів, але ще ганебніше не вибирати мети.

*

Даремно ти вихваляєшся своїми предками, якщо твої нащадки не зможуть пишатися тобою.

*

У голярні:

— За порізи не беремо: нема прейскуранта.

*

Хтось посіяв слово «завтра», і воно зійшло.

Арабська мудрість

*

— Ну й дурень же ти!

— Якби я не був дурнем, це б означало, що народила мене мати не від мого батька.

*

Люди ненавидять скнару тільки тому, що з нього нічого взяти.

Франсуа-Марі Вольтер

*

Надія — добрий сніданок, але погана вечеря.

Френсіс Бекон

*

— Колего, не можна ж весь час спати на роботі!

— Саме так! Неможливо! Ця клята друкарка так стукає!..

*

І на скромній посаді можна доскочити гучної похвальби.

Народне прислів’я

*

Об’ява пожежної охорони: «Не паліть цигарок у ліжку! Попіл, який після цього доведеться вимітати, може виявитись вашим власним».

*

Гість, як риба: свіжим залишається не довго.

*

Я красивий! Я сильний! Я розумний! Я щедрий! І все це я сам відкрив.

*

Заздрити талантові чи красі нерозумно хоча б тому, що їх не можна відібрати у тих, хто обдарований цими дарами природи, і використати для себе.

Ірина Вільде

*

Людина, не поспішаючи, йде під зливою.

— Чому б вам не піти швидше?

— А для чого поспішати? Хіба попереду не такий самий дощ?

*

— Що робить наш шеф-кухар?

— Вигадує нову назву для вчорашніх котлет.

*

Брак характеру — дуже противний характер.

Жан Лабрюйєр

*

У переповнений трамвай заходить літня жінка і бачить хлопця, який сидить на лавці.

— Хлопче,— питає вона,— хіба ти не можеш устати?

— Можу, звичайно, але ви одразу ж займете моє місце!

*

Товарові потрібна реклама. Але ще більше — рекламі потрібен товар.

*

На танцях:

— Як не крутись, як не вертись, а двох вихідних не вистачає!

*

Оптиміст — це мужчина, який сидить у трамваї і намагається познайомитися з блондинкою, котра стоїть поряд.

Салями Кожерський

*

Підняв критику на таку височінь, що її голос було ледве чутно.

Василь Підмайстрович

*

Директор. Нам потрібна людина тямуща та винахідлива в роботі.

Відвідувач. От і добре… Я завжди всі загадки та кросворди розв’язую в робочий час.

*

У крамницях, де продають живу рибу, мають бути оголошення: «Риболови з вудочками обслуговуються позачергово».

*

Боксер говорить тренерові:

— Від роздягальні до рингу дуже далеко.

— Не бійся, любий, тобі навряд чи доведеться повертати власними ногами.

*

Він був не злопам’ятний і не пам’ятав зла, заподіяного іншим.

*

Людина виконала в себе на подвір’ї колодязь і не знала, куди подіти викопану землю. Їй порадили:

— Викопай другий колодязь і висип туди землю з першого.

*

Раніше ніж стукати кулаком по столі, подивися, чи не стирчить зі столу цвях.

*

Будьмо як сонце!

Воно світить і дурням!

Еміль Кроткий

*

Як тобі не соромно бити дружину в неділю, коли для цього є понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця і субота!..

*

Зустрівши блондинку, пам’ятай пораду Козьми Пруткова: «Дивися в корінь!»

*

Цілуй руку не дружині, а тещі.

*

Життя скнари — це комедія, в якій аплодують тільки після останньої дії.

*

Бувають люди, схожі на нулі: їм завжди треба, щоб попереду йшли цифри.

Оноре де Бальзак

*

Його так часто висували, що сам він перестав рухатися.

*

І лінощі бувають активними.

*

Історія повторюється: у мене знову немає грошей.

Від суперечки між двома торговцями виграє покупець. Зробив кар’єру у боротьбі з кар’єризмом.

*

Незамінних дурнів немає.

*

Треба показати йому якогось папірця, інакше він не повірить, що ви існуєте.

Ілля Ільф

*

Трамвай був так переповнений, що навіть деякі чоловіки стояли.

*

— У твоєї дружини не ротик, а просто чуда! Такий маленький!..

— Чудо не в тому, що маленький, а в тому, що в ньому такий великий язик.

*

Високо поставлене лице.

*

…Краще шляхи без покажчиків, ніж покажчики без шляхів.

Станіслав Єжи Лєц

*

Запальний кінь разом із вершником може зламати собі шию якраз на тій стежці, по якій обережний осел іде не спотикаючись.

Готгольд-Ефраім Аессінг

*

Бажання зробити надто багато служить для багатьох приводом нічого ие робити.

*

Шофер. Ей ти, Гаврило, як доїхати до Василькова?

Колгоспник. А звідки ви знаєте, що я Гаврило?

Шофер. Я все знаю!

Колгоспник. Ну, тоді ви повинні знати, як до Василькова доїхати.

*

До кабінету нашого начальника можна зайти коли завгодно. Навіть не постукавши.

— Не може бути.— дивувалися люди.

— Може: там зараз ремонт.

*

— Чому ви б’єте хлопця?

— Він обізвав мене товстухою.

— А ви гадаєте від цього схуднути?

*

На конкурсі.

— Невже немає претендентів на друге і трете місце?

— На жаль, у голови жюрі всього одна дочка.

*

Ми ввечері лягаємо разом з курми. А ви?

— У нас нема курей.

*

До Бернарда Шоу звертається якась дама:

— Пробачте за зухвалість, але чи не скажете ви мені, скільки вам років?

— Це залежить від ваших намірів,— відповів Шоу.

*

— У нашому селі клуб завжди на замку.

— А в нас навпаки: завжди замок на клубі.

*

Короткі думки гарні тим, що вони примушують серйозного читача самого думати.

Лев Толстой

*

Критика завжди здається недостатньо обґрунтованою.

Народний вислів

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.