ГЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНИ. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ.

Зовнішні Карпати, Чорногорський покрив

Надвірнянський і Верховинський р-ни та Закарпатська обл., Рахівський р-н

48° 09′ пн.ш.; 24° 30′ сх.д.

Хребет. Площа 100 га

Карпатський біосферний заповідник

Геоморфологічний, стратиграфічний.

Високогірний хребет, на якому розташовані найбільші вершини Українських Карпат — гори: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2013 м), Туркул, Ребра (2002 м), Мунчіл, Дземброня, Чорна Гора (2028 м).

Хребет складений потужною товщею флішових утворень верхньої крейди — нижнього палеогену (чорногорська світа, 60-75 млн. p.), яка складає значну частину розрізу Чорногорського покриву, що на північний схід від цього району майже повністю перекриває південні структури Скибового покриву. Розріз чорногорської світи складають пісковики, гравеліти, лінзи дрібногалечних конгломератів. Підлегле значення займають аргіліти. На фоні загального моноклінального залягання спостерігаються крупні складки незвичної будови (типу “пропелер”). На обох схилах хребта чудово виражені форми гірського зледеніння. Тут відмічаються три рівні льодовикових цирків. Вік найбільш молодого зледеніння біля 10 тис. років. В льодовикових цирках найбільш молодого зледеніння чудово збереглися всі елементи льодовикових цирків — урвисті та скелясті борти, карлінги, рігелі, донні та бокові морени; спостерігаються мальовничі гірські озера, найбільше з яких — озеро Несамовите.

Хребет Чорна Гора (Чорногора) є головним ландшафтним компонентом Українських Карпат, який відвідують тисячі туристів з багатьох країн світу.

Екологічний стан добрий.

Від с. Ворохта до спортивної бази “Заросляк” йде дорога ІІІ-го класу, далі підйом на г. Говерла чітко означеними стежками. Вздовж хребту також є зручна стежка.

Хребет входить до складу Карпатського біосферного заповідника. Пропонується надати статус геологічної пам’ятки міжнародного значення.

Джерело: Геологічні пам’ятки України: У 3 т. / В.П. Безвинний, С.В. Білецький, О.Б. Бобров та ін.; За ред. В.І. Калініна, Д.С. Рурського, І.В. Антакової. — К.: ДІА, 2006. — Т. І. — 320 с.

Tags: геологія