До змісту

Пропонований визначник складено за дихотомічним принципом, (з тезами та антитезами), який добре відомий лісівникам за визначником рослин. Цей принцип дає можливість розподілити діагностичні ознаки насаджень таким чином, що відпадає необхідність вивчати весь текст визначника, а можна безпосередньо переходити до тих ознак, з якими зустрічаємося на місці.

Послідовно дослідник чи практик засвоює певні ознаки лісорослинних умов і відразу переходить до визначення типу лісу. При встановленні типу лісорослинних умов використані наступні ознаки: видовий склад деревної, чагарникової і трав’янистої рослинності, продуктивність деревостанів, експозиція, крутість і форма схилів. За сукупністю всіх перерахованих ознак можна правильно визначити тип лісу.

Перший пункт дихотомічних таблиць розділяє всі умови місцезростання на дві групи. Теза скеровує нас до грудів і сугрудів, а антитеза − до борів і суборів. У подальшому за сукупністю ознак йде розподіл на типи лісу, виділення яких проводиться за переважаючою корінною породою, і місцезнаходженням та характерною кліматичною домішкою.

Для визначення типу лісорослинних умов перераховують багато рослин-індикаторів. Але це не говорить про те, що всі вони повинні бути на даній конкретній ділянці. Важливо, щоб були деякі з перелічених. Формування і розподіл типів лісу підпорядковано чітким еколого-лісівничим та кліматичним закономірностям. Найбільш відповідальним завданням є визначення типу лісорослинних умов При правильному визначенні типу лісорослинних умов тип лісу визначається порівняно просто. Тому спершу необхідно користуватись сукупністю всіх ознак.

Видовий склад деревної і трав’янистої рослинності £ прямою ознакою; вона вказує на родючість і вологість ґрунту, продуктивність насаджень. У визначнику широко використані рослини-індикатори. Кожному рослинному виду притаманна певна екологічна амплітуда, і нема такого виду, який індиферентно (байдуже) реагує на умови середовища. При складанні визначника вивчена екологічна характеристика 386 трав’янистих видів і мохів. Для практичної мети у визначник включено 238 видів рослин-індикаторів. V рядах трофності продуктивність всіх порід зростає від борів до грудів, у рядах вологості вона має оптимум у свіжих і вологих гігротопах. закономірно зменшуючись як до сухих, так і мокрих типів.

Морфологічні ознаки ґрунту, і особливо його потужність, суттєво допомагають у визначенні типів лісорослинних умов. Груди формуються на добре розвинутих буроземних ґрунтах потужністю понад 80 см. Бори і субори поширені на малопотужних і дуже скелястих ґрунтах. В окремих випадках ґрунт у цих типах (особливо на кам’янистих розсипищах) прикриває лише підстилаючу породу.

У гірських умовах особливо важливою ознакою виступає висота над рівнем моря, а також крутість, експозиція і форма схилу. Чим вище, тим типи бідніші і вологіші.

Лісотипологічні закономірності за місцезнаходженням є головними при визначенні типів лісорослинних умов на ділянках, не покритих лісом.

Для визначення типу лісу необхідна сукупність ознак, і чим їх більше, тим точніше можна його визначити.

У практичній діяльності всі ознаки розподіляють на дві групи: керівні та допоміжні. До першої групи відноситься деревно-чагарникова рослинність (склад, продуктивність, структура деревостану) і видовий склад надґрунтового покриву. До другої групи належать: механічний і хімічний склад ґрунту, генетичний тип ґрунту і його потужність, рельєф, висота над рівнем моря і місцезнаходження (експозиція, крутість і форма схилу).

Залежно від умов, ті чи інші ознаки можуть відігравати вирішальну роль при визначенні відповідного таксону. Однак фактори, які визначають об’єм таксону, є постійними в лісівничій типології. Нагадаємо, що для типу лісорослинних умов (тип лісової ділянки) провідними є едафічні фактори, тобто багатство і вологість ґрунту, відображення яких проявляється у видовому складі і будові рослинності. Для типу лісу провідним фактором є кліматичні умови, які взаємодіють одночасно з едафічними факторами. Для визначення найбільш дрібної одиниці − типу деревостану − провідним фактором є антропогенний, який вирішує долю переважаючої породи в даному типі лісу.

Для практичної мети нижче надаємо перелік ознак, які використовуються при визначенні відповідних типологічних таксонів.

Ознаки для визначення трофності (А, В, С, D):

- видовий склад деревно-чагарникової і трав’янистої рослинності;

- продуктивність насадження;

- ґрунтові умови, генетичний тип ґрунту і його потужність;

- місцезнаходження (висота над рівнем моря, експозиція, крутість і форма схилу).

Ознаки для визначення гігротопу (1, 2, 3, 4, 5):

- видовий склад деревно-чагарникової і трав’янистої рослинності;

- рівень ґрунтових вод;

- місцезнаходження.

Ознаки для визначення типу лісу:

- корінний склад насадження;

- характерна домішка деревних порід у насадженні.

- вертикальна зональність (ареал деревних порід, висота над рівнем моря);

- кліматична зона.

Ознаки для визначення типу деревостану

- переважаюча порода в поєднанні з ґрунтово-кліматичними та гідрологічними факторами.

Наступна стаття

Джерело: Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник – Львів: видавництво “Піраміда”, 1996. – 208с.