До змісту

Основна захисна роль лісового покриву карпатських гір належить ялині, буку і частково ялиці, як основному компоненту ялинових і частково букових лісів. Ці породи утворюють домінуючий в Карпатах лісовий фон, тому й зрозуміло, що вони визначають головний напрямок проявлення захисних функцій рослинного покриву Карпат.

Рослинні угруповання карпатського високогір’я, перебуваючи в найнесприятливіших кліматичних і ґрунтових умовах, до деякої міри поліпшують їх, але в міру спадання рельєфу дальше перетворення цих природних чинників відбувається вже під впливом усього лісового покриву гір. Це має особливе значення в тих випадках, коли у високогірних положеннях з різних причин захисні функції рослинного покриву проявляються незадовільно (наявність безлісих кам’янистих розсипів, надмірне розширення площі під полонинами, вітровали, вирубки тощо). Захисне значення гірських лісів, особливо їх водорегулюючі та водоохоронні властивості, є результатом взаємообумовленої і комплексної дії всіх лісорослинних поясів. З підняттям над рівнем моря поступово збільшується кількість атмосферних опадів, відповідно поповнюється як поверхневий, так і ґрунтовий стік. Зростання грунтового стоку в міру просування вниз по схилу часто збільшує зволоження нижніх частин схилів за рахунок виклинювання ґрунтових вод. У таких випадках не вся волога потрапляє у гідрографічну сітку, значна частина її вбирається лісовими грунтами і потім знову трансформується у глибинний ґрунтовий стік. Явища ці особливо чітко виявлені на дуже щебенистих грунтах центральної частини Горган, де кам’янисте підґрунтя відіграє роль своєрідної дренажної системи.

Зупинимося коротко на диференціації лісового покриву за категоріями його захисних функцій та виділенні лісів спеціального призначення.

Джерело: Чубатий О.В. Захисна роль карпатських лісів. Вид. “Карпати”, Ужгород, 1968